Рішення № 25120404, 04.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5161-2012 04.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 000,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 31 від 01.03.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Столиця»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 7 000,00 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/5161-2012, розгляд справи призначено на 18.05.2012 р.

У судове засідання 18.05.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 20.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5161-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 20.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5161-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5161-2012, розгляд справи відкладено на 13.06.2012 р.

У судове засідання 13.06.2012 р. представник позивача з'явився та надав документ на виконання вимог ухвали від 20.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5161-2012. Вимоги ухвали від 20.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5161-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 13.06.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 20.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5161-2012 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 13.06.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 13.06.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 13.06.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем, частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5161-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, розгляд справи відкладено на 04.07.2012 р.

У судове засідання 04.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна фірма «Столиця»(далі - страхувальник) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Столиця»(перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Столиця», далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір) № Т-000805, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Шевроле», державний номерний знак АА 1361 ЕХ.

ОСОБА_2 27.02.2009 р. о 13 год. 30 хв. на перехресті пр. Московський та вул. Богатирська, керуючи автомобілем марки «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки «Шевроле», державний номерний знак АА 1361 ЕХ, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30.03.2009 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Страхувальником було подано позивачу Заяву про настання події з застрахованим транспортним засобом б/н від 27.02.2009 р.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу № 23/03/09 (далі -Звіт № 23/03/09) вартість матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу марки «Шевроле», складає 6 369,64 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № Т-805 по страховому випадку у відповідності з Договором, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Шевроле», державний номерний знак АА 1361 ЕХ, внаслідок ДТП, яка сталась 27.02.2009 р. о 13 год. 30 хв. на перехресті пр. Московський та вул. Богатирська, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 7 000,00 грн.

На підставі сформованого страхового акту № Т-805 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 7 000,00 грн. (з яких 1 845,00 грн. зараховано в рахунок погашення третього та четвертого несплачених страхових платежів), що підтверджується платіжними дорученнями № 306 від 15.04.2009 р. та № 703 від 10.04.2009 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхуавання», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9418383.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВВ/9418383 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Деу», державний номерний знак НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВВ/9418383, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № ВВ/9418383 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № ВВ/9418383, при визначенні ціни позову.

07.03.2012 р. представник позивача звернувся до відповідача з заявою вих. № 06103 про виплату страхового відшкодування в розмірі 7 000,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач вищезазначену заяву отримав, проте відповіді на неї не дав, відшкодування не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»надійшла до господарського суду міста Києва 19.04.2012 р., про що свідчить штамп відділу діловодства господарського суду міста Києва із зазначенням вхідного номеру позовної заяви та дати надходження.

В свою чергу заява вих. № 06103 про виплату страхового відшкодування в розмірі 7 000,00 грн. була отримана відповідачем лише 15.03.2012 р., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З огляду на вищенаведене, строк для виплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування в порядку регресу станом на дату направлення позивачем до господарського суду міста Києва позовної заяви не сплив. Таким чином, судом встановлено, що даний спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому судовий збір повинно бути покладено на останнього.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 859,64 грн. (6 369,64 грн. -розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак АА 1361 ЕХ, визначений у Звіті № 23/03/09; з вирахуванням франшизи, встановленої Полісом № ВВ/9418383 в розмірі 510,00 грн.), в свою чергу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 609,50 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код: 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»(04210, м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграда, 6, ідентифікаційний код: 32593598) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 859 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. покласти на позивача.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 09.07.2012 р.