Рішення № 25120175, 02.07.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2012 р. Справа № 17/6-19/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів", вул. Шевченка, 313, м. Львів, 79069;

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;

про стягнення 117735,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2, (довіреність №б/н від 03.01.12)

від відповідача: представник ОСОБА_3, (довіреність № 2578 від 18.10.11. )

ВСТАНОВИВ:

23.12.11 до господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява (вх.№4253) товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" про перегляд судового рішення від 18.10.11 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду від 11.01.12 зупинено провадження по розгляду заяви (вх.№4253 від 23.12.11) товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" про перегляд судового рішення від 18.10.11 за нововиявленими обставинами до вирішення справи №10/11, що розглядається господарським судом Львівської області за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" про стягнення неустойки за прострочення виконання умов договору №170807-01 поставки і монтажу алюмінієвих конструкцій від 28.08.07.

Ухвалою господарського суду від 14.05.12 поновлено провадження по розгляду заяви (вх.№4253 від 23.12.11) про перегляд судового рішення від 18.10.11 за нововиявленими обставинами у справі № 17/6, призначено судове засідання на 24.05.12.

24.05.12 ухвалою суду задоволено самовідвід судді Неверовської Л.М. на підставі ч.1,2 ст.20 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано -Франківської області "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи " № 42 від 28.05.12 у справі № 17/6 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, яким визначено розгляд даної справи суддею Максимів Т.В.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заперечив та подав клопотання про відкладення розгляду справи вх.№ 4398/2012-свх. у зв"язку із неможливістю підготувати відзив на позов через вихідні дні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Строк розгляду заяви визначено ст.114 ГПК України, відповідно до якої заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня надходження. Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Івано - Франківської області "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи " № 42 від 28.05.12 строк розгляду заяви у справі № 17/6 - 19/26 закінчується 28.06.12.

Ухвалою суду від 19.06.12 вих.№6813 розгляд справи відкладався в зв"язку з неявкою представника відповідача, матеріали справи містять пояснення представника відповідача вх.№ 163/2012-свх від 11.01.12 та представник мав можливість надати пояснення по справі у судовому засіданні 02.07.12.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.11 підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.11 у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 117735,17 грн. відмовлено. Підставою для прийняття рішення у справі була постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.11 у справі №10/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" про стягнення неустойки за договором №170807-01 від 28.08.07.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.11 у справі №10/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.02.12, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.12 у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено, у зв"язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" звернулось до суду про перегляд судового рішення від 18.10.11 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст.113 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Частиною 7 ст.114 ГПК України передбачено, що рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом (ч.8 ст.114 ГПК України).

28.08.07 між товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 170807-01 поставки та монтажу алюмінієвих конструкцій (далі - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1), позивач зобов'язався виготовити та поставити відповідачу алюмінієві конструкції зимових садів та здійснити монтаж, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити це замовлення згідно умов договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість договору становить 179000,00 грн.

Згідно п. 2.4.1 договору, відповідач оплачує позивачу 60% авансу від вартості замовлення.

Пунктом 2.4.2 договору встановлено, що відповідач оплачує позивачу 20% вартості замовлення протягом 7 банківських днів з моменту повідомлення позивачем в письмовій формі про дату монтажу. Термін виконання замовлення -65 календарних днів з моменту виконання відповідачем п. 2.4.1 договору.

У відповідності до п. 2.4.3. договору, кінцевий розрахунок з позивачем за виконане згідно договору замовлення (20 % вартості замовлення) відповідач зобов'язаний провести протягом 5 банківських днів з моменту підписання представниками сторін акту виконаних робіт.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем 07.09.07 у відповідності до 2.4.1 договору, проведено авансову оплату позивачу у розмірі 107400,00 грн. (60% вартості замовлення). Отже, згідно п. 2.5 договору, граничний термін виконання замовлення позивачем - 11.11.07 (65 календарних днів).

У встановлені терміни позивач замовлення не виконав. Однак, 12.12.07 повідомив відповідача про монтаж алюмінієвих конструкцій в термін з 10.12.07 по 20.12.07 листом № 98/1 від 29.11.07.

У вказані позивачем терміни замовлення виконано не було. Монтаж алюмінієвих конструкцій розпочато у травні 2008 р. та закінчено у вересні 2008 р., що підтверджується актом виконаних робіт № 08/09-01 від 01.10.2008 р.

Відповідачем, оплата відповідно до вимог п. 2.4.3 договору, проведена не була.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позову - 21.01.09 р. відповідач не оплатив позивачу за виконані роботи з монтажу алюмінієвої фасадної конструкції в розмірі 71600 грн., вказуючи при цьому на порушення позивачем умов п. 2.5 договору, та здійснив нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі п. 5.1 договору.

Заперечення представника відповідача щодо умови договору (п.5.1.2.) про проведення кінцевої оплати відповідно до вимог п. 2.4.3 договору за мінусом суми пені згідно із п.5.1.1. до уваги не приймається, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 09.02.12, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.12 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 пропущено строк для звернення до суду із позовом про стягнення пені за договором №170807-01 від 28.08.07.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 71600,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 35084,00 грн., то вона підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5.ст.225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Пунктом 5.7. договору поставки і монтажу алюмінієвих конструкцій №170807-01 від 28.08.07 сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного кінцевого розрахунку за виконані роботи згідно погодженого представниками замовника і виконавця акта виконаних робіт замовник відшкодовує виконавцю збитки в розмірі 0,5 % від суми заборгованості по даному акту за кожен день прострочення і виплачує одночасно із закриттям заборгованості по даному акту.

На підставі даної правової норми та пункту договору поставки і монтажу алюмінієвих конструкцій №170807-01 від 28.08.07 позивачем нараховано збитки в сумі 35084,00 грн.

Судом перевірено правильність нарахування збитків та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 9612,30 грн. та 3 % річних в сумі 1438,87 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 9607,46 грн. В решті суми інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд самостійно здійснив перерахунок відсотків річних. Згідно розрахунку суду 3% річних становить 1429,38 грн. та підлягають задоволенню. В решті суми річних слід відмовити.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 71600,00 грн. - основного боргу, 35084,00 грн. - збитків, 9607,46 грн. - інфляційних нарахувань та 1429,38 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 55, ст. 82 -85, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.11 у справі № 17/6 скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 117735,17 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Комфорту Львів", вул. Шевченка, 313, м. Львів, 79069 (код 32711938) - 71600,00 (сімдесят одну тисячу шістсот гривень) - основного боргу, 35084,00 (тридцять п"ять тисяч вісімдесят чотири гривні) - збитків, 9607,46 (дев"ять тисяч шістсот сім гривень сорок шість копійок) - інфляційних втрат та 1429,38 (одну тисячу чотириста двадцять дев"ять гривень тридцять вісім копійок) - 3 % річних, а також 1177,21 (одну тисячу сто сімдесят сім гривень двадцять копійок ) - державного мита та 117,98 (сто сімнадцять гривень дев"яносто вісім копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 06.07.12