Рішення № 25119693, 02.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р. Справа № 5004/524/12

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м.Луцьк

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача: н/з

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець

Стороні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств звернувся до суду з позовом до відповідача - Підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 від належного Підприємцю ОСОБА_1 торгового павільйону-бару "Білий ведмідь".

Позивач в дане судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання №1-470 від 02.07.2012р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника позивача у Вищому господарському суді України.

Дана заява залишена судом без задоволення, з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи в порядку ст.77 ГПК України внаслідок нез'явлення в засідання представників сторін є правом, а не обов'язком суду. Таке право реалізовується судом в тому випадку, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Відтак, суд прийшов до висновку, що відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача у відзиві від 02.07.2012р. та в судовому засіданні заперечив проти позову та на вимогу ухвали суду від 18.06.2012р. надав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи від 12.03.2003 року.

Відповідач зазначив, що на орендованій позивачем земельній ділянці ще з 1997 року знаходиться торговий павільйон, який відповідач придбав на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2003 року, посвідченого нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 у гр. ОСОБА_3 у власність.

Розпорядженням Луцького міськвиконкому від 05.08.1997 року № 358-рв погоджено місце розташування торгового павільйону на території ринку «Завокзальний». На підставі зазначеного розпорядження міськвиконкому було виготовлено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, який 06.08.1997 року затверджений начальником архітектури та містобудування виконкому міськради Сеник Я. В.

Зазначені обставини спростовують факт та обґрунтування позовних вимог щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, яка на сьогоднішній день перебуває в користуванні позивача, оскільки свідчать про погодження встановлення торгового павільйону в зазначеному місці з органами місцевого самоврядування.

Як на підставність позовних вимог позивач покликається на договір оренди земельної ділянки загальною площею 35294 кв. м. від 20.09.2009 року та на додаткову угоду від 16,10.2009 року. Однак Луцька міська рада, як власник земельної ділянки, укладаючи з позивачем договір оренди землі від 20.02.2009 року по вул. Карпенка-Карого, 1 та передаючи в користування зазначену ділянку площею 35294 кв. м. для обслуговування ринку «Завокзальний», з метою забезпечення реалізації прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки, зобов'язала Волинську облспоживспілку провести інвентаризацію торгових місць на ринку з подальшим укладанням договорів суборенди.

Торговий павільйон відповідача знаходиться на території ринку «Завокзальний»з 1997 року по даний час на законних підставах.

З метою реалізації своїх прав як громадянина України, наданих Конституцією України, як суб'єкта підприємницької діяльності, як власника об'єкту громадського харчування, розміщеного на території ринку, відповідач звернувся до Волинської облспоживспілки з пропозицією укласти договір оренди торговельного місця для розміщення металоконструкції. Своїм листом від 17.01.2008 року № 21 позивач повернув проект договору оренди торговельного місця без підписання з посиланням на неможливість виділення місця для розміщення металоконструкції.

В судовому порядку дане питання також не було вирішене, оскільки рішення господарського суду Волинської області про задоволення позовних вимог про зобов'язання укласти договір скасовувались Рівненським апеляційним господарським судом фактично з формальних підстав.

Отже, на даний час на земельній ділянці, яка надана облспоживспілці в користування знаходиться торговий павільйон відповідача, однак користуватися ним з 2008 року відповідач не може, оскільки облспоживспілка усіма шляхами відмовляє в укладенні відповідного господарського договору оренди торговельного місця.

Зазначені обставини свідчать про те, що Волинська обласна спілка споживчих товариств всупереч рішень Луцької міської ради, всупереч додаткових угод до договору оренди землі ухиляється від взятих на себе зобов'язань щодо проведення інвентаризації торговельних місць на ринку, не здійснює інших заходів щодо подальшої передачі орендованої землі в суборенду.

Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив наступне.

20 вересня 2009 року між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 35 294 кв.м для обслуговування будівлі, споруди торгового комплексу "Завокзальний" по АДРЕСА_1 під № 040907700468 строком до 31.12.2009р.

В подальшому Луцькою міською радою було прийнято рішення від 02 вересня 2009 року № 46/61 "Про продовження договорів оренди земельних ділянок на новий термін Волинській обласній спілці споживчих товариств для обслуговування ринку "Завокзальний"на вул. Карпенка-Карого, 1", відповідно до якого було укладено додаткову угоду від 16 жовтня 2009 року, а саме внесено зміни до п. 8 Договору та викладено в такій редакції: "8. Договір укладено на 22 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Згідно ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, укладеного у встановленому законом порядку, за яким між сторонами виникають відповідні права та обов'язки.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідачем надано суду договір купівлі-продажу павільйону від 29.12.2003р., відповідно до якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 торговий павільйон (без земельної ділянки), який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Другої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Горбатюком В.І. 22.10.1997 року за р.№2-7009.

Проте, відповідач не надав суду доказів на підтвердження наявності права користування спірною земельною ділянкою.

Волинська обласна спілка споживчих товариств є орендодавцем торгової площі, яку орендує згідно договору оренди землі, укладеного 20.09.2009 року з Луцькою міською радою.

Даний договір не був предметом судового розгляду, заперечення щодо правомірності його укладення, умов договору тощо у матеріалах справи відсутні. Отже, позивач правомірно звернувся з позовом до відповідача, який без належних правових підстав займає земельну ділянку.

Крім цього слід зазначити, що відповідач звертався з позовом до Волинської обласної спілки споживчих товариств про зобов'язання укласти договір суборенди земельної ділянки. Проте, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. скасоване рішення господарського суду Волинської області в справі №5004/611/11 та відмовлено в задоволенні позову.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено матеріалами справи та поясненнями відповідача, на день розгляду справи відповідач не звільнив земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 від належного йому торгового павільйону-бару "Білий ведмідь", а тому вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», ст. 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку, яка знаходиться на ринку „Завокзальний" за адресою: АДРЕСА_1 від торгового павільйону-бару «Білий ведмідь», що належить Підприємцю ОСОБА_1.

3. Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (Волинська область, м.Луцьк, вул. Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 01743401) 1073грн. судового збору.

Повне рішення складено та підписано 05.07.2012р.

Суддя О. Г. Сур'як