Ухвала суду № 25117363, 03.07.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/2328/2012 Провадження № 22-ц/2590/2215/2012 Головуючий у I інстанції - Логвіна Т. В.Категорія - цивільна Доповідач - Смаглюк Р. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСмаглюк Р.І.,суддів:Литвиненко І.В., Шарапової О.Л.,при секретарі:Рачовій І.І.,за участю:представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-західна залізниця" на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-західна залізниця" про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В грудні 2011 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-західна залізниця" про поновлення її на роботі провідника пасажирських вагонів поїзду № 42 сполученням Київ-Москва, звільненої наказом відповідача від 6 грудня 2011 року за п. 8 ст. 36 КзПП України з підстав, передбачених трудовим контрактом, мотивуючи такими обставинами.

З 1985 року вона працює у відповідача провідником пасажирських вагонів, з вересня 2004 - за трудовим контрактом, дія якого продовжена до 12 листопада 2014 року. Пунктом 17-а цього контракту передбачено звільнення в разі встановлення факту перевезення надлишкової ручної поклажі. 6 грудня 2011 року вона була звільнена з роботи за цією підставою, оскільки доказом такого порушення став лист заступника начальника Брянської митниці про перевезення надлишкової поклажі. Однак вона не була ознайомлена з жодним документом, який би підтверджував цей факт. Тому вважає наказ про її звільнення незаконним, просить поновити її на роботі провідника пасажирського поїзду № 42 сполученням Київ-Москва та стягнути на її користь 5 000 грн. моральної шкоди.

Заочним рішення позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ начальника вагонної дільниці від 6 грудня 2011 року № 2833/ос про припинення трудового договору з ОСОБА_6, поновлено її посаді провідника пасажирського вагону вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, стягнуто 500 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі на вказане рішення відповідач просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не надано жодного доказу перевезення позивачкою надлишкової ручної поклажі, що є підставою для розірвання трудового договору між сторонами, тому наказ про звільнення позивачки від 6 грудня 2011 року є незаконним, вона підлягає поновленню на роботі. Оскільки порушенням трудових прав їй заподіяна моральна шкода, на її відшкодування суд стягнув 500 грн.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та нормам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 надала суду докази, які підтверджують, що вона з 26 грудня 1985 року працювала у відповідача за трудовим договором провідником пасажирських вагонів, з 29 вересня 2004 року - за трудовим контрактом / л.с.14-17/, звільнена з роботи наказом № 2833/ос від 6 грудня 2011 року за п.8 ст. 36 КзПП України. Підставою для звільнення стало порушення п.17-а трудового контракту, а саме: встановлення факту перевезення надлишкової ручної поклажі / л.с.4-7, 8/.

Вказані докази є підтвердженням факту роботи ОСОБА_6 у відповідача та її звільнення з роботи. Доказів законності звільнення позивачки за п. 8 ст. 36 КзПП України відповідач не надав жодного.

Про час та місце слухання справи 2 лютого та 6 березня 2012 року він був повідомлений належним чином/ л.с.25, 31/, Однак, незважаючи на витребування їх судом, доказів щодо законності та обгрунтованості звільнення позивачки за вказаною підставою не надав /л.с.24/.

До заяви про перегляд заочного рішення відповідач надав: протокол оперативної наради від 22 листопада 2011 року, яким встановлено, що, перебуваючи в рейсі 27 жовтня 2011 року провідник вагону № 13 поїзду сполученням Київ-Москва ОСОБА_6 допустила перевезення пасажирів з надлишковим неоплаченим багажем (1 120 кг м"яса), яким прийнято рішення розірвати контракт з ОСОБА_6 за порушення п. 17-а трудового контракту / л.с.14/, акт про її відмову від 27.10. 2011 року надати письмові пояснення / л.с.45/, копія довідки Брянської митниці про виявлення митним контролем 27 жовтня 2011 року переміщення 5 290 кг свіжого м"яса в вагонах № 9, 10, 11, 13, 14 поїзду сполученням Київ-Москва, з них в вагоні № 13 - громадянами ОСОБА_7 - 500 кг, ОСОБА_8 - 620 кг/ л.с. 46/.

За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач не надав доказів, підтверджуючих факт перевезення позивачкою надлишкової ручної поклажі. Цей висновок не спростовується і доказами, наданими відповідачем разом з заявою про перегляд заочного рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача цей висновок суду не спростовують. Посилання на Інструкцію провідника пасажирського вагону ЦЛ-0038 не звільняє відповідача від обов"язку встановити факт порушення ОСОБА_6 п. 17-а контракту, оскільки з наведеного вище листа Брянської митниці вбачається факт переміщення в вагоні № 13 поїзду сполученням Київ-Москва 2 пасажирками м"яса вагою 1 120кг.

Посилання апелянта на проведене службове розслідування є необґрунтованим, оскільки, як доказ, надано тільки протокол оперативної наради від 22 листопада 2011 року, яка проводилася з приводу затримки 27 жовтня 2011 року поїзда № 42 сполученням Київ-Москва на 30 хв. на станції Брянськ-Орловський / л.с. 14/.

Доводи щодо недоведення заподіяння позивачці моральної шкоди, оскільки не подано нею жодних результатів спеціальних досліджень, експертиз, є необґрунтованими, тому що відповідно до ст. 237-1 КзПП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв"зків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому стягнення моральної шкоди в сумі 500 грн. відповідає наведеній нормі закону і роз"ясненню в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи щодо порушення вимог ЦПК України відносно розподілу судового збору відповідно до ст. 88 цього Кодексу, порушення ст. 157 ЦПК України щодо строку розгляду справи не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-західна залізниця" відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: