Ухвала суду № 25112382, 06.07.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження №22ц /2090/4318/2012 Головуючий 1-ї інстанції Ніколаєнко І.В.

Справа №2-273/12/09 Доповідач: Довгаль Г.П.

Категорія: спори, що виникають

з правочинів

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль Г.П.

суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.

при секретарі -Щегельському Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи: приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (надалі -ПН ХМНО ОСОБА_4.), в якому просила: 1.визнати недійсним договір дарування від 26.11.2009року, який укладено між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 за реєстровим №1914; 2.стягнути на її користь з відповідачів у солідарному порядку судові витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником 223/400ч. житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованих по АДРЕСА_1 в м. Харкові на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.08.2004року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори. Інші -177/400ч. вказаного будинку на праві власності належали ОСОБА_3 За вищевказаним договором дарування ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2, окрім 177/400ч. житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, ще 8 гаражів, а саме літ. К, Л, М, Н, О, П, Р, С), що збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, право власності на які визнано за ним заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.10.2009року. Оскільки при ухваленні заочного рішення не було враховано рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2007року, яким визначено порядок користування земельною ділянкою, згідно якого частина на якій розташовані самочинно побудовані гаражі виділена у користування позивача ОСОБА_1, тому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2009року заочне рішення суду від 01.102009року було скасовано і на теперішній час ця справа по суті не вирішена. Позивач зазначає, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було наміру на настання наслідків, передбачені договором дарування, а саме перехід права власності на майно з відповідними правами та обов'язками, що супроводжуються при переоформленні права власності. Також вона вважає, що ОСОБА_3 міг би оформити з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, але розуміючи, що при оформленні такого договору у неї як співвласника нерухомого майна виникне першочергове право на придбання частки іншого співвласника, оформив відчуження належної йому частки договором дарування.

У подальшому позивач уточнила і доповнила позовні вимоги, а саме просила визнати недійснім спірний договір дарування з підстав передбачених ст.234 ЦК України, вказуючи на те, що цей договір є фіктивним, оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. А також просила зобов'язати комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»скасувати право власності за ОСОБА_3 на 177/400ч. домоволодіння АДРЕСА_1.

Третя особа -приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4 подав письмові пояснення з приводу посвідченого ним договору дарування, в яких вказує, що надано було всі необхідні документи, перевірено обсяг дієздатності сторін правочину, встановлено відсутність обтяжень нерухомого майна, а також відсутність податкової застави, дійсні наміри сторін щодо вчинення договору дарування нерухомого майна. При цьому обставин, які обмежували право дарувальника передати у дар нерухоме майно, а обдарованого прийняти таке майно при посвідченні правочину виявлено не було.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_6 заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначивши що він прийняв вдар передане йому від ОСОБА_3 нерухоме майно, яке в установленому законом порядку зареєстрував на своє ім'я в КП «ХМБТІ».

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи по суті заявлених вимог у його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглянути спір за його відсутністю в судовому засіданні.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення її вимог в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим сторонами доказам. Зокрема вказує, що у суду було надано достатньо доказів для визнання договору дарування фіктивним на підставі ст.234 ЦК України та приведення сторін до стану який існував до його укладання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено, що згідно правовстановлюючих документів житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 в м. Харкові належав:

223/400ч. -ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.08.2004року, виданого Восьмої Харківської державної нотаріальної контори за реєстровим №4-1054.

177/400ч. - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.12.2008року, виданого Восьмої Харківської державної нотаріальної контори за реєстровим №3-3569.

26 листопада 2009 року ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором подарував ОСОБА_2 належні йому 177/400ч. жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 в м. Харкові.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 ст.717 ЦК України).

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ч.1 ст.718 ЦК України).

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст.719 ЦК України).

Право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України).

Договори дарування належать до безоплатних правочинів, за їх умовами обдаровані не мають перед дарувальниками будь-яких зобов'язань матеріального характеру.

У ст.203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

В даному випадку договір дарування вчинено ОСОБА_3 у письмовій формі, нотаріально посвідчений, зміст правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка його вчиняла, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач просить визнати договір дарування від 06.11.2009року відповідної частини жилого будинку з надвірними будівлями недійсним з підстав, визначених ст.234 ЦК України, а саме вказуючи на його фіктивність.

Згідно зі ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Таким чином, у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він буде не виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При цьому ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша -намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Матеріали справи свідчать про те, що після укладання договору дарування ОСОБА_2 прийняв нерухоме майно вдар, зареєструвавши в КП «ХМБТІ» право власності на своє ім'я на 177/400ч. названого будинку.

Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правомірного й обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ст.234 ЦК України для визнання недійсним спірного договору дарування 177/400ч. житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 в. Харкові.

Доводи позивача та її представника стосовно того, що до переліку надвірних будівель вказаних в договорі дарування, увійшли гаражі під літ. К, Л, М, Н, О, П, Р, С, право власності на які за ОСОБА_3 у подальшому було скасовано і на даний час по суті це питання не вирішено, не є підставою для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст.234 ЦК України.

Якщо у визнання за ОСОБА_3 права власності на самочинні забудови, в тому числі на вказані гаражі, або буде визнано право власності на ці гаражі безпосередньо за ОСОБА_1, остання не позбавлена можливості у майбутньому звернутися до суду з відповідним позовом.

Оскільки доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують, колегії суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року

залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -