Рішення № 25108770, 06.07.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 412/7655/2012

провадження 2/412/ 3894/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради 11 червня 2012 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Позивач в своєму позові посилається на те, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 15 жовтня 2010 року управлінням була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний на період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року; у поданій заяві відповідачка дала згоду на збір інформації про сім'ю, доходи, власність та майно, що необхідна для отримання всіх видів соціальної допомоги, що підтверджено її особистим підписом. Згідно відомостей з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська позивачу стало відомо, що під час отримання вищезазначеної допомоги у задекларований період з 01 квітня 2010 року до 01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 мала дохід від Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за ІІІ квартал 2010 року. 20 березня 2012 року позивачем було отримано довідку з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про підтвердження доходу ОСОБА_1, отриманого у спадщину (подарованого) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за ІІІ квартал 2010 року у сумі 34824.00 грн. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомила позивача про змiну всiх обставин, що впливають на виплату допомоги, виникла переплата в розмірі 4779.00 грн. за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року. 26 квітня 2012 року управлінням (позивачем) було направлено лист ОСОБА_1 та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти, але сума в розмірі 4779.00 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшла. В добровільному порядку питання так і не вирішене, позивач вважає такі дії відповідача неправильними і просив стягнути з відповідачки вказану грошову суму, задовольнивши позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, вважає свої дії по неповерненню спірної суми правильними і законними, позовні вимоги безпідставними і не обґрунтованими, в судове засідання не з'явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином з дотриманням вимог ст. 76 ЦПК України, про причини не явки суду не повідомила. В письмовому зверненні до суду просила в задоволенні позову відмовити і справу розглянути за її відсутністю. Суд вважає можливим слухати справу за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до заяви відповідачки ОСОБА_1 від 16 вересня 2008 року на підставі ст. ст. 10 -12, 13 -15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради були призначені: допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена на період з 14 жовтня 2008 року по 05 вересня 2011 року.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку має особа (один з батькiв дитини, усиновитель, опiкун, баба, дiд або iнший родич), яка фактично здiйснює догляд за дитиною.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15 жовтня 2010 року позивачем була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний на період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року. У поданій заяві ОСОБА_1 дала згоду на збір інформації про сім'ю, доходи, власність та майно, що необхідна для отримання всіх видів соціальної допомоги, що підтверджено її особистим підписом.

Відповідно до п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення i виплати державної допомоги сiм'ям з дітьми»для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).

Відповідно до підпункту 5.18 п. 5 Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги (Наказ № 486/202/524/455/3370 від 15 листопада 2001 року зі змінами) до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять інші доходи, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства. Згідно підпункту 9.1 п. 9 Методики загальна сума сукупного доходу одержувачів допомоги включає в себе суму всіх доходів кожної особи, яка враховується при наданні допомоги, визначених на підставі наданих документів про доходи за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги.

Згідно відомостей з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради стало відомо, що під час отримання вищезазначеної допомоги у задекларований період з 01 квітня 2010 року до 01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 мала дохід від Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 34984907) за ІІІ квартал 2010 року, код ознаки 65. 20 березня 2012 року позивачем було отримано довідку з Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про підтвердження доходу ОСОБА_1, отриманого у спадщину (подарованого) від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за ІІІ квартал 2010 року у сумі 34824.00 грн. У зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_1 не повідомила позивача про змiну всiх обставин, що впливають на виплату допомоги, виникла переплата в розмірі 4779.00 грн. за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року. 26 квітня 2012 року управлінням (позивачем) було направлено лист відповідачу та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти, але сума в розмірі 4779.00 грн. на розрахунковий рахунок позивача (управління) так і не надійшла.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»п. 49 Порядку одержувачi державної допомоги зобов'язанi повiдомляти органи, що призначають i здiйснюють виплату державної допомоги, про змiну всiх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплаченi надмiру внаслiдок зловживань з боку громадян (у результатi подання документiв iз свiдомо неправдивими вiдомостями, неподання вiдомостей про змiни у складi сiм'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згiдно з законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні з позиції сторін і матеріалів справи встановлено, що дійсна є неповернуті відповідачкою позивачу кошти, вказані дії відповідачки є неправомірними і підлягають повному стягненню. Відповідачу позивачем було направлено лист з пропозицією в добровільному порядку відшкодувати позивачу вказану суму у вказаному розмірі, але відповідач на лист не відповів, на пропозицію вирішити питання в добровільному порядку не відреагував.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Суду не надано доказів того, що неправомірними діями позивача відповідачу було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків чи інше, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають відновленню чи повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по виплаті спірних сум, не повернення виплаченої суми було, факт збитків позивачу доведено, відповідач не довів зворотнього, можливе твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача УПСЗН Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради грошову суму в розмірі 4779 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 13, 14, 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», п. п. 18, 19, 23, 46, 49 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 27 грудня 2001 року № 1751, ст. ст. 15, 16, 22 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради грошову суму в розмірі 4779 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -