Рішення № 25108413, 02.02.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-3944/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та упущеної вигоди, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (надалі за текстом - відповідач), про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та упущеної вигоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № ДРГ.557.ДВ+12-7414/02-2010 про строковий банківський вклад строком на 12 місяців та 2 дні, тобто до 21.02.2011 року.

Так, з середини 2010 року, для зняття нарахованих по вкладу процентів з карткового рахунку, відповідачем введені обмеження: за день допускалося зняття тільки 100 грн. (з 9 лютого 2011 року - 150 грн.) нарахованих процентів, причому в банкоматах інших банків картки «Родовід Банку» не обслуговувалися, а в банкоматах «Родовід Банку» постійно не було коштів, в касах відділень «Родовід Банку» для зняття 100 грн. нарахованих, процентів утримувались 2 % комісійних. 21.02.2011 року в Печерському відділенні № 2, яке обслуговувало вклад позивача, останньому було відмовлено в поверненні вкладу 45 000 грн., в свою чергу позивач відмовився від переоформлення вкладу, але відповідач належні кошти не повернув. В цей же день, позивач звернувся письмово з заявою до начальника відділення №2, в зв'язку з неповерненням йому вкладу, з вимогою надання виписок з його рахунків для звернення до суду та з проханням надати письмове роз'яснення причин відмови в поверненні вкладу, на що отримав відмову. Начальник відділення заявила, що вона передасть його лист в Центральний офіс «Родовід Банку», і запропонувала позивачу звернутися по телефону в «колл-центр» для отримання роз'яснень і реєстрації на чергу за отриманням вкладу. Оператор «колл-центру» надала роз'яснення згідно яких позивач повинен з'явитися в відділення № 2 4 квітня 2011 року, для переводу 45 000 грн. з рахунку на вимогу на поточний рахунок, після чого позивач зможе знімати з поточного рахунку встановлений ліміт по 150 грн. щодня, проте не більше 750 грн. на тиждень.

В зв'язку з порушенням своїх прав, позивач звернувся 28.02.2011 року до Подільського районного суду з позовною заявою про стягнення вкладу в розмірі 45 000 грн. В цей же день, позивач отримав пропозицію від начальника відділу роботи з фізичними особами «Родовід Банку» про відмову від позову, з урахуванням якої буде вирішено питання про повернення вкладу. В судовому засіданні 23.05.2001 року позивач подав до суду заяву про залишення без розгляду позовної заяви про стягнення 45 000 грн. вкладу, внаслідок чого судом було прийнято відповідне рішення.

Вклад у розмірі 45 000 грн. та суму процентів в розмірі 119 грн. 58 коп. був повернутий відповідачем тільки 30.05.2011 року, а проценти в сумі 191 грн. 52 коп. повернуті 02.06.2011 року.

Отримана сума 45 000 грн. в цей же день, тобто 30.05.2011 року була вкладена на депозит під 26, 25 % річних в інший банк.

Таким чином, з 21.02.2011 року по 30.05.2011 року, тобто 96 днів відповідач використовував кошти позивача на свій розсуд, порушуючи вимоги договору між сторонами та вимоги Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), чим завдав матеріальної шкоди, пов'язаної з інфляцією та упущеною вигодою. В зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 581 гривня 70 копійок, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 356 гривень 58 копійок та суму доходу, яку позивач міг отримати за звичайних обставин, якщо його право не було порушене (упущена вигода) в розмірі 2 987 гривень 27 копійок.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала повністю, надала суду письмові заперечення проти позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Судом установлено, що 19.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № ДРГ.557.ДВ+12-7414/02-2010 про строковий банківський вклад «Довіра+» відповідно до п. 1.1. якого предметом є прийняття на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 45 000 грн. на 12 місяців та зобов'язання повернути позивачу суму вкладу 21 лютого 2011 року і проценти за ним (а.с. 9-10).

Згідно умов п. 2.2. вищезазначеного договору за повний строк зберігання суми вкладу відповідач нараховує та виплачує позивачу 24 % річних від суми вкладу.

Згідно квитанції № 282_29 від 19.02.2010 року позивач свої зобов'язання за договором банківського вкладу виконав, кошти в розмірі 45 000 грн. було зараховано на депозитний рахунок (а.с. 12).

21.02.2011 року в Печерському відділенні № 2, яке обслуговувало вклад позивача, останньому було відмовлено в поверненні вкладу 45 000 грн., в свою чергу позивач відмовився від переоформлення вкладу, але відповідач належні кошти не повернув. В цей же день, позивач звернувся письмово з заявою з вимогою надання виписок з його рахунків та з проханням надати письмове роз'яснення причин відмови в поверненні вкладу, яку було прийнято для передачі в канцелярію 21.02.2012 року та, в подальшому, зареєстровано в АТ «РОДОВІД БАНК» 24.02.2011 року за № 4282 (а.с. 14).

21.03.2012 року за № 101.1-11-б.б/6493 позивачу відповідачем була надана відповідь згідно якої після закінчення дії договору кошти в повному обсязі перераховані на банківський вклад на вимогу для подальшої їх виплати, отримати кошти можливо відповідно до діючих у відповідача тарифів та добових/тижневих обмежень через каси відділень (а.с. 21).

28.02.2011 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення вкладу в розмірі 45 000 грн. (а.с. 18 - 20)

23.05.2001 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва позовну заяву позивача було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (а.с. 26).

Вклад у розмірі 45 000 грн. та суму процентів в розмірі 119 грн. 58 коп. був повернутий відповідачем 30.05.2011 року, що підтверджується заявами на видачу готівки № № 2763_3, 2763_2 (а.с. 27, 29). Проценти за вкладом в сумі 191 грн. 52 коп. повернуті позивачу 02.06.2011 року, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1870_27 (а.с. 28).

Згідно квитанції № 9675616 від 30.05.2011 року сума 45 000 грн. була вкладена на рахунок згідно договору банківського вкладу (депозиту) від 21.08.2010 року за № 002-28532-210810 (а.с. 32).

Позивач, 06.06.2011 року звернувся до відповідача з вимогою про виплату суми вкладу з урахуванням інфляційних втрат та 3 відсотків річних, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного Кодексу України та упущеної вигоди (а.с. 33 - 34).

17.06.2011 року за № 101.1-11-6.6/12425 відповідач повідомив позивача, що зобов'язання по виплаті вкладу виконані в повному обсязі та підстав для нарахування пені немає (а.с. 35).

Причиною спору між сторонами на думку позивача, стала безпідставна відмова відповідача в добровільному порядку виплатити суми вкладу з урахуванням інфляційних втрат, 3 відсотків річних та упущеної вигоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України та умовами укладено договору № ДРГ.557.ДВ+12-7414/02-2010 про строковий банківський вклад.

Згідно п. 5.1. вищезазначеного договору: «Банк несе перед Вкладником відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору в порядку, встановленому Договором та чинним законодавством України».

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Форма укладеного між сторонами договору банківського вкладу відповідає вимогам ст. 1059 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами достовірно встановлено те, що відповідач в порушення умов договору про строковий банківський вклад не вчасно повернув позивачеві депозитний вклад та проценти за ним, а відповідно до п. 1.1. договору про строковий банківський вклад передбачено зобов'язання відповідача повернути позивачу суму вкладу 21 лютого 2011 року і проценти за ним.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, проведеного відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» індекси інфляції за повні місяці прострочення повернення вкладу становлять: березень 2011 року - 101,4 %, квітень 2011 року - 101,3 %, травень 2011 року - 100,8 %; таким чином індекс інфляції за період з березня по травень 2011 року: 101,4 x 101,3 х 100,8 =103,5 %; розмір грошового зобов'язання відповідача станом на 21.02.2011 року: 45 191 грн. 52 коп.; сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить: 45 191 грн. 52 коп. х 103,5 % / 100 % = 46 773 грн. 22 коп.; Інфляційні втрати становлять: 46 773 грн. 22 коп. - 45 191 грн. 52 коп. = 1 581 грн. 70 коп.

Розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 581 гривня 70 копійок позивача, відповідачем спростовані не були.

Згідно розрахунків позивача строк неповернення вкладу та нарахованих процентів за: лютий 2011 року - 5 днів (з 22.02 по 28.02), березень 2011 року - 31 день (з 01.03 по 31.03), квітень 2011 року - 30 днів (з 01.04 по 30.04), травень 2009 року - 30 днів (з 01.05 по 30.05), всього - 96 днів; 365 днів - кількість календарних днів в 2011 році, розмір грошового зобов'язання відповідача станом на 21.02.2011 року - 45 191 грн. 52 коп., розмір 3 % річних становить: 45 191 грн. 52 коп. х 96 днів х 3% / 365 днів = 356 грн. 58 коп.

Розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 356 гривень 58 копійок позивача, відповідачем спростовані не були.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 581 гривня 70 копійок та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 356 гривень 58 копійок.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди, позивач послався на укладений 21 серпня 2010 року договір № 002-28532-210910 банківського вкладу (депозиту «Коло Друзів (Коло 1) у гривнях між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» з процентною ставкою на суму вкладу 26,25 % річних, з метою отримання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вищезазначених вимог закону, позивачем, з посиланням на належні та допустимі докази, не надано суду жодних письмових доказів та відомостей, що після отримання депозиту та нарахованих відповідачем процентів, він мав дійсний намір розмістити дані депозитні кошти та нараховані відсотки саме на депозитному рахунку у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», доказів звернення до відповідача з приводу перерахування коштів на інші рахунки в інших банках, до суду також надано не було. До такого висновку суд приходить зокрема і з того, що умовами п. 1.6 договору банківського вкладу (депозиту «Коло Друзів (Коло 1) у гривнях не передбачено, внесення додаткових внесків за рахунок коштів, отриманих з депозитного рахунку відкритого у відповідача.

Таким чином, обставин, які б свідчили про обов'язок відповідача виплатити позивачу суму не отриманих у майбутньому доходів, судом не встановлено, жодних письмових доказів про завдання позивачеві з боку відповідача реальних збитків, в порушення ст. 60 ЦПК України та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України позивачем не надано. Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині, що стосується упущеної вигоди.

Заперечення представника відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 41 Конституції України визначено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Порядок реалізації вкладником - фізичною особою права на отримання вкладу визначається Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, згідно з п.п.10.11,20.7 якої незалежно від того, на яких умовах укладався договір банківського вкладу (на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу з закінченням установленого договором строку чи на інших умовах повернення вкладу) банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника - фізичної особи, а для дострокового розірвання договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника - фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви, що складається за довільною формою, із зазначенням реквізитів договору, суми вкладу або його частини та дати повернення коштів вкладнику. Таку заяву вкладник - фізична особа подає до банку не пізніше ніж за два робочі дні до дати отримання коштів, зазначеної в заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 47 грн. та на користь держави державне мито в розмірі 51 грн.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а з відповідача слід стягнути на користь позивача суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 581 грн. 70 коп. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 356 грн. 58 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. ст. 22, 41 Конституції України, постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрованої Міністерством юстиції України 17.12.2003 р. за №1172/8493, ст. ст. 526, 610, 625, 1058, 1060 ЦК України, ст. ст. 3-14, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та упущеної вигоди - задовольнити частково;

Стягнути з публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (Код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) гривня 70 копійок, три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 356 (триста п'ятдесят шість) гривень 58 копійок;

В іншій частині в задоволенні позову відмовити;

Стягнути з публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (Код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 47 (сорок сім) та на користь держави державне мито в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Гребенюк В. В.