Рішення № 25103226, 03.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.07.12 р. Справа № 5006/12/65/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства «Ейр-Макс», м. Маріуполь

про стягнення 1753,83рн.

від Прокурора: не з'явився ;

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Приватного підприємства «Ейр-Макс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1630,61грн., витрат за послуги орендодавця в сумі 27,32грн. та пені в сумі 95,90грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №2245-П від 26.09.2007р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та послуг орендодавця, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 1630,61грн. та за послуги орендодавця в сумі 27,32грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 95,90грн. За твердженням прокурора невиконання відповідачем зобов'язань по договору оренди завдає шкоди інтересам держави та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об'єктів, що знаходяться в комунальній власності.

Управління міського майна Маріупольської міської ради в письмових поясненнях позов прокурора підтримує у повному обсязі та зазначає, що у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №2245-П від 26.09.2007р. за ним утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 1630,61грн. та за послуги орендодавця в сумі 27,32грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 95,90грн.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.05.2012р. відповідач - Приватне підприємство «Ейр-Макс» зареєстрований за адресою: 87525, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 5. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано поштовий конверт, яким на адресу відповідача, яка зазначена у позові, було надіслано копію позовної заяви з додатками. Даний конверт повернувся на адресу позивача із довідкою поштового відділення, в якій причину повернення зазначено як: сплив строк зберігання.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством «Ейр-Макс» (Орендар) 26 вересня 2007р. було укладено договір №2245-П на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Лавицького, 5, загальною площею 7,14кв.м., для використання під місця загального користування.

Відповідно до умов п.2.1. договору вступ Орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням настає на підставі договору та з моменту підписання акту приймання-передачі зазначеного нежитлового приміщення.

За приписами п.3.2. договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати Одержувачу орендну плату та за послуги з обслуговування Орендаря суму у розмірі 0,93грн., щомісячно, з розрахунку 0,13грн. за 1 кв.м. орендованої площі.

За зазначене в п.1.1. договору приміщення Орендар сплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 63,05грн. із розрахунку 8,83грн. за 1кв.м. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції. (п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3. договору сплата продовжується щомісячно. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на сплату у бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на сплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що за прострочення внесення орендної плати з Орендаря стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей договір набирає сили з 26.09.2007р. по 26.09.2010р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку, протягом місяця, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, які були передбачені даним договором. (п.7.1., 7.5. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Заяв щодо відмови від договору сторонами до матеріалів справи надано не було, у зв'язку із чим за висновком суду даний договір є продовженим.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з січня 2011р. по березень 2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 1630,61грн. - за оренду приміщення, 27,32грн. - за послуги по обслуговуванню Орендаря, що стало підставою для нарахування пені в сумі 95,90грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 4.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №2245-П від 26.09.2007р. належним чином не виконав, орендну плату у період з січня 2011р. по березень 2012р. не сплачував, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 1630,61грн. та заборгованість з витрат по експлуатаційним послугам в сумі 27,32грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1630,61грн. та заборгованості за послуги орендодавця в сумі 27,32грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 95,90грн. то на підставі умов п. 6.3. договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 95,90грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та таким що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Приватного підприємства «Ейр-Макс», м. Маріуполь про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1630,61грн., витрат за послуги орендодавця в сумі 27,32грн. та пені в сумі 95,90грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Ейр-Макс» (87525, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 5, р/р 26000301512873 в Іллічівськом ГВ ПІБ м. Маріуполя, МФО 334442, код ЄДРПОУ 32035909) на користь Управління міського Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, р/р №33213871700052 ГУДКСУ у Донецькій обл., МФО 834016, код ЄДРПОУ 23599040) заборгованість по орендній платі в сумі 1630,61грн., витрати за послуги орендодавця в сумі 27,32грн. та пеню в сумі 95,90грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Ейр-Макс» (87525, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 5, р/р 26000301512873 в Іллічівськом ГВ ПІБ м. Маріуполя, МФО 334442, код ЄДРПОУ 32035909) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1609,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.07.2012р.

Суддя Тоцький С.В.