Рішення № 25103024, 05.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 5004/595/12

за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20, м. Луцьк

про стягнення 62 065,86 грн. заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №354/08 від 23.01.2012р.

від відповідача: не з'явились

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20 про стягнення 62 065,86 грн., в тому числі 30740,47 грн. основного боргу, який виник в результаті невиконання зобов'язань на підставі договору на надання послуг по теплопостачанню №3-78 від 27.01.2003 р., 30740,47 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті поставленого товару (за період з 01.10.2011р. по 21.05.2012р.), 230,94 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.11.2011р. по 31.03.2012р., 353,98 грн. трьох відсотків річних за період з 01.10.2011р. по 30.04.2012р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.05.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 06.06.2012 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

У письмових поясненнях відповідача від 18.06.2012 р. №53 повідомляється про сплату основної суми заборгованості в сумі 30 740,47 грн. На підтвердження додані платіжні доручення на вказану суму.

Ухвалою суду від 20.06.2012 р. за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладався для мирного врегулювання спору.

Представник позивача не подав жодних документів, які б свідчили про мирне врегулювання спору. Натомість, просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні нарахування, 3% річних та судовий збір.

Відповідач у судове засідання не з'явився, представника у судове засідання не направив, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані сторонами пояснення та докази, беручи до уваги те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у останній матеріалами. Представник позивача не заперечував з приводу розгляду справи за відсутності представника ТзОВ об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2003 року між державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Товариством з обмеженою відповідальністю об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20 було укладено договір на надання послуг по теплопостачанню за №3-73 з додатком №1 (а.с. 6-7).

У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем взято на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного надання відповідачу послуг по теплопостачанню.

На виконання умов вказаного договору державним комунальним підприємством "Луцьктепло" у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно надавались ТзОВ об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20 послуги по теплопостачанню (приміщення по вул. Львівська, 73 та вул.. Коперніка, 36 у м. Луцьку).

У зазначений період відповідачу надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання на загальну суму 49603,90 грн.

Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню №3-73 від 23.01.2003р. з додатком №1 до нього, рахунками за надані послуги з теплопостачання у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно (а.с. 9-15).

Згідно п.п. 3.1.1, 3.2 договору №3-73 від 23.01.2003р. оплата за надані послуги з теплопостачання повинна була здійснюватись споживачем (відповідачем) по діючих тарифах згідно з показами приладів обліку шляхом проведення передоплати в розмірі стовідсоткової передоплати за послуги по теплопостачанню на підставі розрахунків в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди від №3-73 від 23.01.2003р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих останнім послуг з теплопостачання (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг не оплатив в повному обсязі.

У зв'язку з викладеним у ТзОВ об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20 виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 30740,47 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений договір на надання послуг по теплопостачанню за №3-73 з додатком №1 від 23.01.2003р. №3-73 державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Товариством з обмеженою відповідальністю об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20 за своєю природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір на надання послуг по теплопостачанню за №3-73 з додатком №1 від 23.01.2003р. №3-73 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг по теплопостачанню, отримання останніх Товариством з обмеженою відповідальністю об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність (на момент звернення до суду з відповідним позовом) пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 30740,47 грн.

Разом з тим, враховуючи, що в процесі розгляду справи судом відповідачем було повністю погашено існуючу основну заборгованість перед позивачем (на суму 30740,47 грн. -платіжні доручення а.с. 30-31), суд вважає за необхідне провадження у справі в цій частині вимог припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 230,94 грн. суми інфляційних втрат за період з 01.11.2011р. по 31.03.2012р., а також 353,98 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 30.04.2012р. (а.с. 8).

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 2 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В даному випадку пунктом 4.4 договору №3-73 від 23.01.2003р. сторонами визначено, що при порушенні строку оплати наданих та спожитих послуг по теплопостачанню споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Отже, сторони у п. 4.4 договору №3-73 від 23.01.2003р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.4 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати послуг по теплопостачанню, наданих в період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи наведене, з відповідача за порушення строку оплати, встановленого п. 3.2. договору №3-73 від 23.01.2003р., відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" підлягає до стягнення пеня в розмірі 30740,47 грн. за період з 01.10.2011р. по 01.05.2012р.

Але, враховуючи норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, які надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, суд враховує достатньо великий розмір пені - дорівнює сумі боргу, а також повне виконання зобов'язання відповідачем -відповідачем було оплачено основну суму заборгованості -30 740,47 грн., відсутність у справі даних про наявність у позивача збитків внаслідок неповного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, об'єктивно оцінюючи винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, суд вважає за доцільне, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити належну до стягнення пеню до 10 % і стягнути її в розмірі 3074,05 грн.

У зв'язку із зменшенням судом розміру заявленої до стягнення пені до 3074,05 грн., в позові про стягнення 27 666,42 грн. пені (30 740,47-3074,05) слід відмовити.

Відповідно до п.п.3.17.4. п.3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача (повна сплата основної заборгованості здійснена після звернення позивача до суду з позовною заявою та порушення провадження у справі), витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20.

Керуючись ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст.ст. 144, 173, 174, 193, 230, 231, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 714, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю об'єднання «Волиньсільбуд»ТЛТД ПМК-20 (м. Луцьк, вул. Коперніка, 36, код ЄДРПОУ 01353019) на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 3074,05 грн. пені, 353,98 грн. 3 % річних, 230,94 грн. інфляційних втрат, всього 3658,97 грн., а також 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 30 740,47 грн. основної заборгованості провадження у справі припинити.

4. В позові про стягнення 27 666,42 грн. пені відмовити.

Суддя В.О. Кравчук

Дата підписання повного

тексту рішення 05.07.2012р.

Повний текст рішення

складено та підписано

05.07.12