Рішення № 25102984, 05.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5004/619/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екологічних технологій Донбасу", м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Волиньвугілля",м. Нововолинськ

про стягнення 1 159 219,92грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Липська Х.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник (дов. №27/06/12 від 27.06.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_2 -начальник юридичного відділу (дов. №25 від 25.04.2012р.)

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут екологічних технологій Донбасу", м. Донецьк звернувся в господарський суд з позовною заявою до Державного підприємства "Волиньвугілля", м. Нововолинськ, в якій просить стягнути 1 159 219,92грн. заборгованості згідно договору про закупівлю №29 від 20.04.2011р., в т.ч. 818 502,51грн. основного боргу, 21 501,44грн.- 3% річних, 261 920,80грн. пені, 57 295,17грн. штрафу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові.

Відповідач у заперечені на позовну заяву № 1031/8.1/10-В від 14.06.2012р. та представник в судовому засіданні повідомив, що позов не може бути задоволений у повному обсязі виходячи з наступного:

Сума заборгованості перед позивачем станом на 11.06.2012 року становить 818 502,51 грн., проте позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій виходячи із норми, встановленої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Дана норма застосовується у випадку невиконання зобов'язання в натурі.

Спеціальною нормою, яка встановлює відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання грошових зобов'язань є частина 6 статті 231 Господарського кодексу України, якою встановлено, що "штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ця пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, застосування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у даному випадку є неправомірним.

Просить суд, задовольнити позовні вимоги позивача частково у розмірі 840 003,95 грн. (818 502, 51 грн. основний борг та 21 504,44 грн. -3% річних), у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 319 215,97 грн. (261 920,80 грн. + 57 295,17 грн.) відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

20 квітня 2011 року між державним підприємством «Волиньвугілля», м. Нововолинськ та товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут екологічних технологій Донбасу», м. Донецьк було укладено договір №29 про закупівлю на загальну суму 2 882 332, 50грн.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору про закупівлю №29 від 20.04.2011 року.

Згідно п.п.3.1, 3.2., 7.1., 7.2. договору про закупівлю №29, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача продукцію в кількості та за ціною згідно специфікації №1 (є в матеріалах справи), а відповідач зобов'язувався прийняти та здійснити оплату за товар, загальною вартістю 2 882 332, 50грн., в тому числі ПДВ 48 388, 75грн. шляхом перерахунку коштів в національній валюті України протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставленого рахунку-фактури або товарної накладної.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань.

Відповідно п.7.3. договору відповідач має право зменшити обсяги закупівлі залежно реального фінансування видатків. З огляду на це, 18 травня 2011 року відповідачем було зменшено обсяг закупівлі та надіслано позивачеві замовлення лише на частину вказаної у специфікації продукції, що відображено в рахунку-фактурі №СФ-0000018 від 18.05.2011р. на загальну суму 988 502, 51грн. (є в матеріалах справи).

07.06.2011р. замовлений товар було поставлено відповідачеві відповідно до видаткової накладної №РН-0000014 від 07.06.2011р., підписаної позивачем та уповноваженим представником відповідача (є в матеріалах справи).

Відповідно до п.7.2. договору, оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

01.08.2011р. відповідачем було сплачено лише 170 000, 00грн. за поставлений товар, про що свідчить банківська виписка (є в матеріалах справи). В результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 818 502, 51грн. Наявність заборгованості визнано відповідачем, що підтверджується актом звірки заборгованості від 22.05.2012р., який підписаний відповідачем і скріплений його печаткою (є в матеріалах справи).

Пунктом 12.1 договору №29 про закупівлю від 14.03.2011р. передбачено право сторін розв'язувати суперечки, що виникли при виконанні договору, шляхом переговорів. На основі чого позивачем була здійснена спроба вирішити суперечку, надіслано лист-претензію відповідачеві від 09.09.2011р. на що відповідач відповів листом від 27.10.2011р., в якому зазначає, що зазначена сума заборгованості буде погашена після отримання коштів за реалізовану вугільну продукцію.

Відповідно до п.13.1 договору, термін його дії закінчується 31.12.2011р., а щодо виконання зобов'язань -до повного і належного їх виконання. Про що зазначає також ч.7 ст.180 ГК України -закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом в суд, сума основної заборгованості становить 818 502, 51грн., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до розрахунків позивача сума 3% річних від простроченої суми основного боргу, нарахованих відповідачу за період прострочки платежів 271 день (у 2011 році -з 07.07.2011р. по 31.12.2011р., що складає 177 днів, та у 2012 році -з 01.01.2012р. по 22.05.2012р., що складає 143 дні) становить 21 501, 44грн.

Таким чином, сума основного боргу за договором про закупівлю №29 від 20.04.2011р. складає 818 502,51грн. та 21 501,44грн. -3% річних від простроченої суми основного боргу, що разом становить 840 003, 95грн., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічні штрафні санкції передбачені у п.п. 10.1, 10.2 договору про закупівлю №29 від 20.04.2011р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Такої ж позиції в аналогічних справах дотримується Верховний Суд України в постановах №№3-4гс10 від 06.12.2010р., 3-41гс10 від 20.12.2010р., 3-11гс11 від 28.02.2011р.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, сума якої становить 261 920, 80грн. та штрафу в розмірі 57 295, 17грн., передбачених частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки зазначені вимоги не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті судового збору в сумі 16 799 грн. 42 коп. відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 49 ГПК України слід покласти на останнього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України, 173, 174, 180, 193, 230, 231 ГК України, 4 ЗУ «Про судовий збір», 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екологічних технологій Донбасу" (83121, м. Донецьк, вул. Собінова, 2А, код ЄДРПОУ 32842947) 840 003,95грн., з них 818 502,51грн. -сума основного боргу, 21 501,44грн. -3% річних від простроченої суми основного боргу та 16 799, 42грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, сума якої становить 261 920, 80грн. та штрафу в розмірі 57 295, 17грн. відмовити.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

05.07.12