Постанова № 25102729, 04.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 5008/1400/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: Пузнер М.Б. Гудков А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородського виробничого підприємства "Синевір" Українського товариства глухих на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2012 р. у справі№ 5008/1400/2011за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Унгрін"доУжгородського виробничого підприємства "Синевір" Українського товариства глухих про визнання договору недійсним ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним укладеного з відповідачем 24.08.2010р. договору купівлі-продажу товару.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.11.2011р. (суддя Івашкович І.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р. (головуючий -Юрченко Я.О., судді -Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2011р. скасовано та постановлено нове, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу товару від 24.08.2010р., укладений між ТОВ "Угрін"та Ужгородським виробничим підприємством "Синевір" Українського товариства глухих.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р., залишивши в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2011р.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову -без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарськими судами, між ТОВ "Унгрін" (позивач) та Ужгородським виробничим підприємством "Синевір" Українського товариства глухих (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу товару від 24.08.2010р., відповідно до пункту 1.1 якого відповідач (продавець) продає, а позивач (покупець) купує 9366,156 метрів погонних заготовки профілю армованого. Згідно з пунктом 3.1 договору вартість товару складає суму 58525,12 грн.

За видатковою накладною № СИ-000059 від 26.08.2010р. відповідач відвантажив, а позивач прийняв заготовки профілю армованого на загальну суму 58525,12 грн. Актом звірки від 01.09.2010р. сторони підтвердили заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 58525,12 грн.

Позовні вимоги ТОВ "Угрін" (урахуванням змін підстав позову) обгрунтовані тим, що оспорюваний договір підписаний від імені позивача не директором ОСОБА_5, а іншою невідомою особою, яка не мала повноважень на підписання договору.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами другою, третьою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами першою-третьою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За правилами частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини першої статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів підписання оспорюваного договору якоюсь іншою особою шляхом підробки підпису, договір виконувався обома сторонами, що підтверджується рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.09.2011р. у справі № 5008/856/2011, яким з ТОВ "Унгрін" стягнуто на користь УВП "Синевір" УТОГ 58525,12 грн. заборгованості за спірним договором купівлі-продажу від 24.08.2010р., а тому є таким, що схвалений підприємством позивача, що в силу статті 241 Цивільного кодексу України створює правові наслідки чинності цього договору для сторін.

Висновки апеляційного господарського суду про необхідність задоволення позову грунтуються на наданих позивачем належним чином засвідчених копіях листа Ужгородського міського управління УМВС України в Закарпатській області від 16.01.2012р. № 1241 та висновку спеціаліста № 2274 від 19.12.2011р., з яких вбачається, що оспорюваний договір від імені товариства позивача підписаний невстановленою особою шляхом підробки підпису директора товариства.

Також у висновку спеціаліста вказано, що підписи у видатковій накладній № СИ-000059 від 26.08.2010р. та акті звірки від 01.09.2010р. виконані не ОСОБА_5, тобто в даному випадку мало місце вчинення правочину особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності (дефект суб'єктного складу) та за відсутності відповідного волевиявлення юридичної особи (дефект волі) є підставою недійсності такого правочину відповідно до частин другої та третьої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

При цьому видаткова накладна № СИ-000059 від 26.08.2010р. та акт звірки від 01.09.2010р. у спірних правовідносинах є недопустимими доказами обставини виконання сторонами договору купівлі-продажу товару від 24.08.2010р., оскільки також містять підроблені підписи зі сторони позивача, а тому вважати оспорюваний договір виконаним обома сторонами, тобто схваленим з боку позивача в силу норм статті 241 Цивільного кодексу України, є неприпустимим.

Проте погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішення питання щодо належності підпису певній особі потребує спеціальних знань, а тому для його вирішення суд мав відповідно до вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначити справі судову почеркознавчу експертизу, висновок експерта в якій є згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом, на підставі якого можна встановити належність підпису у спірному договорі.

Копія висновку спеціаліста, зробленого під час перевірки відповідної заяви позивача органами внутрішніх справ, таким доказом не є.

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим не може бути залишене в силі і рішення суду першої інстанції, який в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясував всебічно, повно і об'єктивно всіх істотних обставин справи.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати істотні обставини справи, обговорити питання про призначення у справі відповідно до вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судової почеркознавчої експертизи і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Ужгородського виробничого підприємства "Синевір" Українського товариства глухих задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 29 листопада 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2012 року у справі за № 5008/1400/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко