Рішення № 25099132, 10.04.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-4779/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гребенюк В.В.,

при секретарі - Литовченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА», про визнання недійсним договору позики та повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (надалі за текстом - відповідач), про визнання договору позики недійсним та повернення безпідставно набутого майна.

Зазначила, що з 2004 року працювала у Кременчуцькій філії ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» неповний робочий день на посаді медсестри, про що було укладено трудовий договір. На роботу приймав директор Кременчуцькій філії ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» ОСОБА_2.

На початку 2007 року до неї звернувся директор та розповів, що необхідно допомогти університету в скрутний фінансовий час та в наказному порядку вимагав оформити на своє ім'я кредит в банку «Надра», а отримані кошти передати йому для потреб університету.

07.06.2007 року було укладено кредитний договір № 449/12/07-ПК на суму 25 000 грн. зі сплатою 2 % на місяць. Надана кредитна картка та договір позивачем було передано адміністрації відповідача, зокрема ОСОБА_3. Через місяць ОСОБА_3 повідомив позивача, що кредит погашено.

В листопаді 2007 року позивач після лікування тяжкої хвороби, повернулась на роботу, однак довідалась, що вона звільнена, а кредит перед банком не погашено.

В бухгалтерії позивача було повідомлено, що є договір № П-5 строкової відсоткової позики між позивачем та директором Кременчуцькій філії ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» ОСОБА_2 від 07.06.2006 року з терміном повернення до 06.06.2011 року зі сплатою 2 % на місяць, а підписаний тільки директором філії ОСОБА_2

Позивачу було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 920 від 08.06.2007 року, згідно якого позивач внесла в касу університету позику в розмірі 23 300 грн.

Вироками Автозаводського районного суду м. Кременчука відносно директора ОСОБА_2, та головного бухгалтера ОСОБА_4 підтверджено факт незаконного залучення кредитних коштів отриманих в банку «Надра» від співробітників по фіктивним договорам.

За захистом порушеного права позивач звернулася до суду, просила визнати недійсним договір позики, в рахунок повернення суми позики стягнути з відповідача кошти в сумі 76 866 грн. 92 коп., що є завданою шкодою в подвійному розмірі на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України, оскільки заборгованість позивача перед банком «Надра» складає 38 433 грн. 46 коп.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 7 червня 2006 року між Кременчуцькою філією ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» в собі директора філії ОСОБА_2 (позичальник), з одного боку, та позивачем з іншого боку, було укладено договір за номером П-5 строкової відсоткової позики, за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику позику в сумі 23 300 грн. (а.с. 7-8).

Згідно пункту 2.1 вказаного вище договору позики конкретна сума позики визначається по факту внеску позикодавцем грошових коштів у касу позичальника.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору позики за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві винагороду у розмірі 2 % на місяць.

Дослідивши зазначений договір, судом було встановлено, що даний договір позивачем не підписувався.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру № 920 8 червня 2007 року позивач внесла до каси Кременчуцької філії ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» грошові кошти в сумі 23 300 грн., підставою внесення позивачем грошових коштів є позика згідно договору за номером П-5 від 7 червня 2007 року (а.с. 6).

7 червня 2007 року між позивачем та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 449/12/07-ПК на суму 25 000 грн. зі сплатою 2 % на місяць (а.с. 19-21).

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука головного бухгалтера ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочини передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Даним вироком встановлено, що підсудна ОСОБА_5 працюючи на посаді головного бухгалтера Кременчуцької філії ВМУРоЛ «Україна», розташованого у будинку 38 по вул. Леніна м. Кременчука являючись службовою особою внесла в офіційні документи - довідки на одержання кредиту в банку завідомо неправди відомості про розмір заробітної плати гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також внесла завідомо неправдиві відомості про місце роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вказавши, що вони працюють в ПП „Конгра" та отримують том заробітну плату. Дані довідки були з 21 травня по 5 червня 2007 року. Згадані особи отримати кредиту у ВАТ КБ «Надра», на загальну суму 107600 гривень, використавши дані довідки, після чого у травні-червні 2007 року, уклали з Кременчуцькою філією ВМУРоЛ «Україна» на залучення від них коштів на згадану суму, по отриманих кредитах. Залучені по договорам кредитні кошти ні співробітникам, ні банківській установі не повернуті, службове підроблення, вчинене підсудною, спричинило тяжкі наслідки у вигляді неповернення коштів на суму 107600 гривень (а.с. 9).

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14.08.2008 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України було закрито внаслідок зміни обстановки. Даним вироком встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він будучи службовою особою неналежно виконував свох службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам юридичній особі, що потягли тяжкі наслідки відповідно, а саме в тім що відповідно до наказу від 12.11.2004 року за № 272-К призначений на посаду директора Кременчуцької філії відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна". ОСОБА_2 на протязі 2006 - 2007 p.p. згідно довіреностей та відповідно до положень „Кременчуцької філії ВНЗ „Україна" було надано наступні права: видавати обов'язкові для виконання розпорядження, розпоряджатися рахунком КФ для виконання кошторису, підписувати платіжні документи; підписувати фінансову, статистичну, бухгалтерську звітність; укладати всі дозволені законом цивільно-правові угоди в межах кошторису, одержувати належне довірителю майно; (згідно наказу ВНЗ „Україна" від 30.12.2005р. за № 1850) надано право на отримання кредитів в банківських установах, право підпису договорів застави, право на надання в заставу майнових прав та майна, що обліковується на балансі, право підпису договорів застави. Відповідно до довіреності від 28.12.2006 року за № 1/26-02 та від 02.07.2007 року за № 1/26-117/3, обвинуваченого було в певній мірі обмежено в його правах на здійснення керівництва КФ ВМУРоЛ „Україна", а саме дозволено укладати всі дозволені законом цивільно-правові угоди в межах кошторису (крім договорів щодо одержання кредитів), дії, що стосуються операції з нерухомим майном або основними засобами на суму, що перевищує 10000 грн., а також будь-яких інших операцій на суму, що перевищує 50 000 грн., здійснюються після попереднього узгодження з президентом університету.

В той час коли Кременчуцькою філією залучалися позикові кошти по процентним договорам для погашення заборгованості по орендній платі, обвинувачений уклав договори та надав з каси філії вище вказані безпроцентні позики ОСОБА_11 і ОСОБА_3 на загальну суму 49000 грн. Згідно наказу ОСОБА_2 були нараховані ОСОБА_11 при звільнені грошові кошти в сумі 49000 грн., які останній на руки не отримував, а згідно вказівки цими коштами була погашена заборгованість по кредитним зобов'язанням ОСОБА_11 і ОСОБА_3 перед Кременчуцькою філією на суму 49000 грн.

В результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків та безпідставного надання обвинуваченим безпроцентних позик ОСОБА_11 і ОСОБА_3 в сумі 49000 грн., а також видання наказу про виплату компенсації ОСОБА_11 при звільнені в сумі 49000 грн., що потягло списання даної заборгованості перед Кременчуцькою філією, ОСОБА_2, діючи як директор філії, неналежно виконував свої службові обов'язки, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам юридичній особі ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» у вигляді неповернутих грошових коштів в сумі 49000 грн., а взагалі в результаті своєї службової недбалості обвинувачений спричинив тяжкі наслідки у вигляді привласнення та неповернення невстановленими особами грошових коштів ВМУРоЛ «Україна» на загальну суму 151 661 грн. (а.с. 79).

Згідно положень статті 1046 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а згідно вимог ст. 629 УК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача та її представника в судовому засіданні, останні при обґрунтуванні обставин спору посилаються на факт внесення грошових коштів до каси відповідача, і даний факт, на їх думку, підтверджується письмовим доказом -квитанцією до прибуткового касового ордеру за номером 920.

За викладених обставин, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов свого достовірного підтвердження факт виконання позивачем свого зобов'язання за договором строкової відсоткової позики № П-5 від 7 червня 2006 року щодо надання в позику відповідачеві грошових коштів в сумі 23 300 грн. шляхом внесення даних коштів до каси останнього, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 25 000 грн., як кредитні кошти взяті в ВАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 449/12/07-ПК, є такими, що задоволенню підлягають частково, оскільки в судовому засіданні було доведено факт надання позики у розмірі 23 300 грн.

Згідно положень частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

За таких обставин, на основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання договору позики недійсним та повернення грошових коштів у розмірі - 23 300 гривень, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 233 грн. державного мита та 36 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 230, 526, 627, 1046, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 27, 88, 168, 191, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА», про визнання недійсним договору позики та повернення безпідставно набутого майна - задовольнити частково;

Визнати недійсним договір № П-5 строкової відсоткової позики від 07.06.2006 року;

Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА» (Код ЄДРПОУ 30373644) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 23 300 (двадцять три тисячі триста) гривень;

В іншій частині в задоволені позову відмовити;

Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА» (Код ЄДРПОУ 30373644) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі - 36 (тридцять шість) гривень 37 копійок та державне мито в розмірі 233 (двісті тридцять три) гривні;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Гребенюк В. В.