Рішення № 25097425, 22.06.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-162/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" червня 2012 р.Дарницький районний суд міста Києва в складі

судді Вовка Є.І.,

при секретарі Пінчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача (з уточненнями а.с.40-44, зокрема протокольними а.с.53-56), в якому просив: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 борг із повернення позики за договором позики, укладеним 02.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних, загалом - 4754367 грн. 82 коп. та судові витрати - 1708 грн. 50 коп. -судовий збір, та 120 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що договір позики (далі договір) був укладений 02.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4), зобов"язання за яким позивач виконав повністю, надав відповідачу гроші в сумі 4799580 грн., що на день укладання цього договору за курсом НБУ складало 600000 доларів США, а відповідач свої забов"язання не виконав, а саме: 12.08.2010 року не повернув позивачу вказану суму у гривнях за офіційним курсом НБУ, яка з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних становить 4754367 грн. 82 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обгрунтування. Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Посилався на не отримання відповідачем вказаної грошової суми від позивача, не зазначаючи належних доказів на підтвердження цього.

Так, відповідно до положень п.3) ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 та більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності з положеннями ст.218 ЦК України: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З положень ст.ст.526, 530 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, зокрема, у встановлений в ньому строк.

З положень ст.533 ЦК України вбачається, що: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України -боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1046 ЦК України: за договором позики одна сторона - позикодавець передає у власність другій стороні - позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Проаналізувавши наведені дані, всі матеріали справи, в тому числі, договір позики від 02.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8) та копії: рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.07.2011 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року (а.с.69-71), суд встановив наступні факти, та відповідні правовідносини:

- договір позики був укладений 02.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.), зобов"язання за яким позивач виконав повністю, надав відповідачу гроші в сумі 4799580 грн., що на день укладання цього договору за курсом НБУ складало 600000 доларів США (пункт 1 та 2 договору), а відповідач свої забов"язання не виконав, а саме: 12.08.2010 року не повернув позивачу вказану суму у гривнях за офіційним курсом НБУ (пункт 3 договру), яка з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних становить 4754367 грн. 82 коп.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 4754367 грн. 82 коп.; відповідно до вимог ст.88 ЦПК України належить: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судові витрати по справі: 1700 грн. -судовий збір, та 120 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, і заперечення представника відповідача не спростовують вищевказаних висновків суду, оскільки є безпідставними та необгрунтованими.

Суд вважає, що в задоволенні решт позовних вимог належить відмовити з таких підстав.

Посилання на реквізити вищевказаного правочину та складові боргу визначаються у мотивувальній частині рішення суду відповідно до положень ст.215 ЦПК України, а тому вимога про їх дублювання у резолютивній частині рішення суду є необгрунтованою.

Крім того, оскільки відповідно до Декрету КМУ України „Про державне мито, який діяв на момент пред"явлення цього позову, щодо позовних заяв була встановлена максимальна сума судового збору в розмірі 1700 грн., а тому суму 8 грн. 50 коп. належить повернути ОСОБА_1 з р/р 31415537700003, МФО 820019, УДК у Дарницькому районі м. Києва, код 26077885, як зайве сплачену.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 4754367 грн. 82 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судові витрати по справі: 1700 грн. -судовий збір, та 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Решту судових витрат в сумі 8 грн. 50 коп. повернути ОСОБА_1 з р/р 31415537700003, МФО 820019, УДК у Дарницькому районі м. Києва, код 26077885.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів.

СУДДЯ: