Постанова № 2509027, 13.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.11.2008 р.                                                                                                     № 9/162

10:10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про оскарження рішень № 0000062400/0 від 20.08.2007 р., № 0000062400/1 від 02.10.2007 р., № 0000062400/2 від 28.11.2007 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники: Від позивача Гринь Г.В. (довіреність № 148 від 01.09.2008 р.) Від відповідачаШевченко О.І. (довіреність № 5139/9/10 від 15.04.2008 р.)

Від відповідачаКирієнко Т.П. (довіреність № 7825/9/10 від 10.11.2008 р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва з вимогами визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000062400/0 від 20.08.2007 р., № 0000062400/1 від 02.10.2007 р. та відшкодувати судові витрати.

10.11.2008 р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд податкові повідомлення-рішення № 0000062400/0 від 20.08.2007 р., № 0000062400/1 від 02.10.2007 р., № 0000062400/2 від 28.11.2007 р. визнати нечинними частково, а саме в частині донарахування ТОВ «Юнімілк»податку на додану вартість на суму 86037,00 грн. та штрафу на суму 43019,00 грн., всього на суму 129056,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норма Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки послуги, за неврахування яких здійснено донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій фактично надані нерезидентом України за межами митної території України.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті у порядку та спосіб, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивачем порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі місті Києва проведено планову комплексну виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Юнімілк" за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р., яка проводилась з 25.06.2007 р. по 06.08.2007 р. За результатами перевірки складено Акт від 13.08.2007 р. № 23-503-33543684, яким встановлено порушення п.3.1. ст.3, пп.7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ТОВ «Юнімілк»не відображено в декларації про податок на додану вартість суму консультаційних послуг (згідно Договору № 83 від 01.04.06 р.) та послуг хостингу (згідно Договору № 27 від 02.01.06 р.), отриманих від ООО «ЮниМилк»(м. Москва), тобто позивачем занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2006 р. на суму 14764,80 грн. та липень 2006 р. на суму 71272,47 грн.

На підставі зазначено акту Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2007 року № 0000062400/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ „Юнімілк" з податку 136 556,00 грн., в тому числі основний платіж - 91 037,00 грн., 45 519,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатом адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 000062400/1 від 02.10.2007 р. про нарахування податкового зобов'язання ТОВ «ЮНІМІЛК»на суму 136 556,00 грн., в тому числі основний платіж - 91 037,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 45 519,00 грн. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, прийняте за результатами розгляду скарги, № 000062400/2 від 28.11.2007 р. про нарахування податкового зобов'язання ТОВ «ЮНІМІЛК»на суму 136 556,00 грн., в тому числі основний платіж - 91 037,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 45 519,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказаних вище рішень та залишенням їх без змін, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000062400/2 від 28.11.2007 р. про нарахування податкового зобов'язання ТОВ «Юнімілк» на суму 136 556,00 грн., в тому числі основний платіж - 91 037,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 45 519,00 грн.

Адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з врахуванням наступного.

У відповідності до положень підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (№ 168/97-ВР № 03.04.1997; далі – Закон про ПДВ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 6.5. статті 6 Закону про ПДВ встановлено, що місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Аналізуючи вищезазначені норми Закону про ПДВ суд приходить до наступного висновку, що загальні положення змісту пункту 6.5. статті 6 закону, у відповідності до яких визначається місце поставки послуг, обмежені підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону про ПДВ, а саме –митною територією України. Адже об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. При цьому у відповідності до положень статті 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Враховуючи вищезазначене у сукупності суд вважає, що у відповідності до положень Закону про ПДВ операції з поставки послуг резиденту України, які здійснюються нерезидентом України не зареєстрованим як платник такого податку в Україні, поза межами митної території України (митного кордону) не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

В зв’язку з цим оцінюючи матеріали справи пояснення сторін суд доходить до наступних висновків.

Суд вважає нарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій за договором № 83 від 01.04.2006 р. необґрунтованим, адже за зазначеним договором нерезидентом надавалися послуги хостінгу, зміст яких полягав у разовому встановленні програмного забезпечення позивача на серверах нерезидента - “ООО “ЮниМилк” (Россия)”, оренда стійок під сервера в приміщенні серверної, використання серверів, забезпечення належного функціонування цього програмного забезпечення згідно з умовами відповідного договору та інш. Згідно умов цього договору випливає, що місцем надання відповідних послуг нерезидентом є не митна територія України, а є територія Російської Федерації. Зазначені послуги надавалися резиденту України нерезидентом не зареєстрованим як платник податку на додану вартість в Україні поза межами митної території України за місцем свого розташування, а саме РФ - місто Москва. З огляду на зміст підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” суд вважає, що при наданні нерезидентом послуг за договором хостінгу № 83 від 01.04.2006 р. об’єкт оподаткування податком на додану вартість відсутній. Крім того, згідно пояснень представників відповідача при проведені відповідної перевірки позивача питання місця надання послуг перевіряючими не було з’ясовано належним чином. Також з цього приводу відповідачем суду не доведено, що зазначені послуги надавалися нерезидентом резиденту України на митній території України.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене у сукупності, а також те, що суб’єкт владних повноважень не довів суду відповідність прийнятого рішення вимогам статті 2 КАС України, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо податкових зобов’язань нарахованих відповідачем за договором № 27 про надання інформаційних, консультаційних послуг № 27 від 02 січня 2006 року, то суд вважає їх нарахування податковою службою обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 Акту приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг (від 28 квітня 2006р) за договором від 2 січня 2006 року послуги за договором надавалися за місцем знаходження виконавця, замовника послуг або в іншому вказаному замовником місці. Для надання послуг співробітники виконавця виїжджали на підприємство замовника до п’яти разів, надано 5 рекомендацій, організовано і проведено 4 семінари. Такі ж самі обставини по наданню послуг відображено сторонами договору від 02 січня 2006 року, також у Акті від 31 липня 2006 року.

Таким чином, аналізуючи у сукупності положення умов договору від 02 січня 2006 року та доданих до нього актів приймання-передачі інформаційно-консультаційних послуг суд доходить до висновку про надання нерезидентом резиденту України інформаційно-консультаційних послуг на митній території України, що у відповідності до положень підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, та пункту 6.5. статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” є об’єктом оподаткування податку на додану вартість, податковим агентом з якого є резидент –отримувач зазначених послуг. Зазначені договори не містять будь-яких умов, що виокремлюють, які саме послуги надавалися нерезидентом на митній території України, які поза межами та їх зміст. Крім того, не зазначено вартість послуг в розрізі територіального та предметного надання відповідних послуг. Що в сукупності також свідчить про обґрунтованість прийнятого в цій частині рішення відповідачем. Враховуючи зазначене, суд вважає що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо аргументації сторін щодо описок та помилок, здійснених у відповідній податковій звітності, суд зважує на статтю 19 Конституції України, у відповідності до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, платник податку зобов’язаний сплачувати податкові зобов’язання визначені законом та за наявності на це фактичних та обґрунтованих підстав. У разі відсутності законно обґрунтованого зобов’язання сплати податку, то нарахування такого зобов’язання в такому випадку контролюючим органом є необґрунтованим та безпідставним.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0000062400/0 від 20.08.2007 р., № 0000062400/1 від 02.10.2007 р., № 0000062400/2 від 28.11.2007 р. в частині нарахування податкових зобов’язань в розмірі 59996,65 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 29998,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк»(02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 4, код ЄДРПОУ 33543684) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 09.12.2008.