Рішення № 25085216, 21.05.2012, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 2/2220/277/2012

2220/326/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючої судді Федорової Н.О.,

секретаря Кузьминчук М.В.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

представника відповідачів ОСОБА_4,

представника третьої особи приватного

підприємства Управлінська компанія

«Житлофонд»- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шепетівці справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа приватне підприємство Управлінська компанія «Житлофонд»про звільнення господарського приміщення та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у 2002 році вони отримали в дар квартиру № 6 в житловому будинку № 16 по проспекту Миру в м.Шепетівка. З набуттям права власності на квартиру в їх користування перейшов сарай № 12 в підвальному приміщенні житлового будинку, про що їх повідомила дарувальниця ОСОБА_9. Остання особисто показала їм господарське приміщення та віддала від нього ключі.

Після набуття права власності на вищевказану квартиру ними здійснювалося прибирання сараю № 12, що в підвальному приміщенні будинку, частковий ремонт стелажів.

У звязку з похилим віком їх батьків та їх хворобами, впродовж 2008-2011 років вони постійно не проживали у квартирі № 6, а були змушені доглядати батьків та проживати в їхньому будинку. Тому впродовж цього часу вони нічого не зберігали у сараї підвального приміщення, але сарай був зачинений та замкнений на замок.

Влітку 2010 року до них звертався відповідач ОСОБА_6 з пропозицією віддати для нього та його сім»ї в користування належний їм сарай № 12, але йому було відмовлено, оскільки вони самі мали намір ним користуватись.

Після смерті батьків, у 2011 році вони повернулись на постійне місце проживання у квартиру № 6. Але, коли у грудні 2011 року у них виникла необхідність помістити в належний їм сарай №12 картоплю, інші овочі та консервацію, то вони не змогли цього зробити, оскільки він був замкнений чужим замком. Згодом вони дізнались, що їх сарай самовільно зайняли відповідачі.

На прохання звільнити самовільно зайняте приміщення сараю, відповідачі їм відмовляли, що призводило до конфліктів та образ в їхню адресу.

З даного приводу вони звертались до Шепетівського МВВС, але у порушенні кримінальної справи відносно відповідачів було відмовлено.

Крім того, з цього ж приводу вони також звертались до приватного підприємства Управлінська компанія «Житлофонд». Останнє двічі попереджало відповідачів про необхідність звільнення самовільно зайнятого сараю, але дані попередження були проігноровані.

Самовільним зайняттям належного їм сараю №12 у підвальному приміщенні їхнього будинку відповідачами їм спричинено моральну шкоду, яка полягає у позбавленні їх можливості користуватися належним їм сараєм. Через це вони терплять незручності, повязані з необхідністю зберігати овочі та консервацію у квартирі, від чого вони швидко псуються.

Крім того, протиправними діями відповідачів провокувалися сварки, які викликали у неї, ОСОБА_2, знервованість, дратівливість. Відповідачі зневажливо та образливо висловлювалися в їх адресу у присутності мешканців їхнього будинку, чим принижували її серед сусідів.

Після чергового конфлікту, що виник між нею та відповідачами 12.01.2012 року істотного погіршився стан її здоров»я, внаслідок чого до неї викликалася швидка медична допомога. Лікарем швидкої допомоги у неї було виявлено гіпертонію та було рекомендовано госпіталізацію у стаціонар і консультацію невропатолога. Після консультації невропатолога їй було встановлено діагноз: гостровертебробазилярна недостатність на фоні гіпертонічного кризу та рекомендовано пройти курс лікування.

Крім цього, збудженість нервової системи у неї викликалася необхідністю звернення до правоохоронних органів, до балансоутримувача житлового будинку та продовжується у звязку з необхідністю звертатись до суду.

А тому, просять суд зобовязати відповідачів звільнити самовільне зайняте приміщення сараю №12, розташоване в підвальному приміщенні житлового будинку № 16 по проспекту Миру в м.Шепетівка, що належить для користування власникам належної їм квартири № 6.

Крім того, просять стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 1 000 грн. моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 2 000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов підтримала та підтвердила, обставини, на які посилається.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні від позовної вимоги про зобовязання звільнити господарське приміщення відмовився, в іншій частині позов підтримав та суду пояснив, що відмовляється від першої позовної вимоги, оскільки згідний користуватись підвальним приміщенням № 4, яке запропонувала йому власниця квартири № 4 - ОСОБА_10, оскільки воно пустує. Разом з тим, просив стягнути з відповідачів моральну шкоду, яку він оцінив в 1 000 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що вона та її сім»я ніколи не користувались сараєм № 12 у будинку № 16. Так, ще з моменту здачі даного будинку в експлуатацію, всі підвальні приміщення були пронумеровані по-порядку їх розміщення і номер підвального приміщення, яким користувались власники квартир, відповідав номеру належної їм квартири. Тобто власник квартири № 6 користувався підвальним приміщенням також № 6.

Крім того, пояснила, що згодом між рядами підвальних приміщень була побудована стіна, після чого ключ від загальних вхідних дверей до підвальних приміщень за №№ 1-15 був лише у власників квартири №№ 1-15. Серед них знаходилось і підвальне приміщення, яким повинен був користуватись власник квартири № 6, а на даний час і позивачі. Вона немає доступу до даних приміщень, оскільки в неї відсутній ключ від загальних дверей, а отже вона і не могла і не займала підвальне приміщення № 12. Яким чином там розташована нумерація підвалів на даний час їй також невідомо.

Що стосується підвальних приміщень, якими користується вона, то пояснила наступне. Так, вона проживає у квартирі № 20, а отже повинна була користуватись і коморою підвального приміщення № 20. Разом з тим, ще у 1987 році вони усно домовились з власником квартири № 17 про інший порядок користування коморами підвального приміщення, а саме: про те, що вона буде користуватись коморою № 17, а він - № 20, про закріплення за ними саме такого порядку користування коморами інші користувачі комор підвального приміщення будинку знали і не заперечували. Отже, ще з 1987 року вона користувалась коморою підвального приміщення № 17. Біля даної комори знаходилась комора № 16, якою користувалась відповідно власниця квартири № 16 - ОСОБА_11 Згодом вона побудувала собі нову комору, у звязку з чим запропонувала їй користуватись ще й коморою № 16. Погодившись на дану пропозицію, вона зробила добрий ремонт у даній коморі, зацементувала підлогу, оскільки там постійно стояла вода, зробила стелажі та почала нею користуватись, що робить і до даного часу. Акцентувала увагу суду на тому, що обидві комори підвального приміщення (№№ 16,17), якими вона користується, знаходяться «за стіною»(перегородкою) від підвальних приміщень №№1-15, а отже, ними не могли користуватись власники квартир №№ 1-15 відповідно, в тому числі і колишня власниця квартири № 6 та позивачі. А тому, незалежно від того, що вона користується двома коморами підвального приміщення, ніякого відношення до комори № 12 немає.

Також остання пояснила, що на даний час у підвальному приміщенні будинку існує багато вільних комор, оскільки впродовж багатьох років після здачі будинку в експлуатацію змінювались власники квартир, а отже, вони припиняли користуватись і коморами, наступні ж їх власники не виявляли бажання ними користуватись. Деякі з даних комор знаходяться в доброму стані, деякі в занедбаному. Отже, при необхідності та бажанні, позивачі можуть ними користуватись.

Крім того, пояснила, що будь-яких конфліктів з позивачами ні вона, ні інші члени її сім»ї не провокують та не влаштовують сварок. Навпаки, позивачі, постійно їх залякують правоохоронними органами, використовуючи давні звязки ОСОБА_1 (бувшого працівника міліції). При цьому, ствердила, що 12.01.2012 року будь-якого конфлікту між її сім»єю та позивачами також не було, оскільки її чоловік ОСОБА_6 взагалі був відсутній в м.Шепетівка, тому що знаходився на лікуванні в м.Москва, а сини - були на роботі. Вважає, що позивачі вимагають звільнити комору, якою вона користується, лише тому, що в ній вже зроблений ремонт.

Представник відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_4 позов не визнав та суду пояснив, що взагалі під будинком № 16 по проспекту Миру в м.Шепетівці у підвальному приміщенні є три ряди комор. Ще з моменту здачі даного будинку в експлуатацію між жителями будинку склався такий порядок користування коморами, при якому всі вони були пронумеровані по порядку ( а не хаотично) і її номер відповідав номеру належної жителям будинку квартири. Згодом власники квартир №№ 1-15 та користувачі комор підвального приміщення №№ 1-15 побудували стіну, якою відгородили від своїх комор інші комори та зробили до них загальний вхід. Ключ від даних дверей був лише у власників квартир №№ 1-15. Зразу за стіною знаходяться комори № 16 та № 17, яким користується сім»я ОСОБА_8. В цьому ж ряду продовжується порядкова нумерація комор від № 18 і до № 27. Отже, відповідачі самовільно не займали належну позивачам комору.

Представник третьої особи приватного підприємства Управлінська компанія «Житлофонд» ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що у звязку з тим, що підвали є спільною сумісною власністю всіх власників квартир будинку № 16 по проспекту Миру в м.Шепетівці, то питання користування підвальними приміщеннями повинно бути вирішене самими власниками квартир. З цієї ж причини підприємство не має права втручатись у вирішення даного питання.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено в судовому засіданні, жилий будинок по проспекту Миру, 16 в м.Шепетівка Хмельницької області був зданий в експлуатацію у другому кварталі 1987 року та на підставі рішення виконкому міської ради від 15.12.1988 року за № 186 був зареєстрований за Шепетівським заводом культиваторів.

В інвентарній справі на будинок виготовлено поверховий план підвалу станом на 02.09.1988 року. Девятиповерховий житловий будинок по проспекту Миру № 16 в м.Шепетівка складається із 144 квартир. Для обслуговування кожної квартири в підвальному поверсі будинку були побудовані приміщення кладових.

Приміщення кладових на плані не пронумеровані, так як при заселенні будинку квартиронаймачами, нумерацію кладових для кожної квартири встановлювала організація, в якої на балансі рахувався будинок, в даному випадку Шепетівський завод культиваторів. Вказане підтверджується повідомленням КП «Шепетівське БТІ»від 06.03.2012 року за № 76.

Судом встановлено, що початкова нумерація комор у підвальному приміщенні була порядковою та номер комори відповідав номеру квартири, крім того, номер кожної комори зазначався на її дверях.

Разом з тим, відповідно до повідомлення директора ПП УК «Житлофонд»від 07.03.2012 року на даний час початкова нумерація підвальних приміщень порушена власниками квартир. Їх початковий розподіл неможливий, оскільки в конфлікт будуть втягнуті всі жителі будинку.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору обміну від 24.12.1999 року, наявного в матеріалах інвентарної справи, ОСОБА_12 став власником квартири АДРЕСА_1.

У подальшому останній, 10.01.2001 року подарував належну йому квартиру № 6 через свого довірителя ОСОБА_9 позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дітям ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які є її власниками на даний час.

В свою чергу ОСОБА_12 та ОСОБА_9 отримали в дар від ОСОБА_15 10.01.2001 року квартиру № 12 у цьому ж будинку, що підтверджується договором дарування квартири, наявного у матеріалах інвентарної справи.

Отже, у звязку із зміною власників квартир № 6 та № 12 змінювався і порядок користування кладовими підвальних приміщень.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_3 та їх діти ОСОБА_7, ОСОБА_8 є власниками квартири № 20, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого 19.12.1997 року.

Відповідно до схеми розташування камер у підвальному приміщенні будинку № 16, наявної у матеріалах справи, відповідачі користуються камерою № 16 та камерою № 17. При цьому, камерою № 17 - з 1987 року, а камерою № 16 - з 2010 року.

Дійсно, як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 29.08.1992 року, наявного в матеріалах інвентарної справи, ОСОБА_11, уклавши з виконкомом Шепетівської міської ради даний договір, була власником квартири АДРЕСА_2, а отже, саме вона повинна була і користуватись коморою № 16 (початкової нумерації). На даний час нею користується сім»я відповідачів.

Крім того, як вбачається з вищевказаної схеми, більшість комор підвального приміщення мають номери та всі вони розташовані по порядку. Разом з тим, на багатьох з них, у звязку з заміною дверей, користувачів комор тощо, відсутні номери на дверях, в тому числі взагалі відсутній і номер спірної комори № 12.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, суду не доведено факту зайняття сім»єю відповідачів саме комори № 12 підвального приміщення будинку № 16 по проспекту Миру в м.Шепетівка, натомість з вищевказаної схеми вбачається, що хоча на даний час відповідачі користуються коморами підвального приміщення, номери на яких відсутні, враховуючи принцип порядковості, це є комори під №№ 16 та 17. Іншого суду не доведено і в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного у позові.

Крім того, суду не надано жодного належного та допустимого доказу наявності, в силу ч.1 ст. 369 ЦК України, такої домовленості між співвласниками квартир, при якій за позивачами закріплено право користування саме тією коморою, якою на даний час користуються відповідачі. Натомість, доведено факт наявності між жителями будинку домовленості про такий порядок користуваннями підвальним приміщенням, при якому власники квартир №№1-15 будуть користуватись коморами у підвальному приміщенні, які відгороджені стіною від інших комор у підвальному приміщенні, в тому числі і власники квартири № 6, що підтверджується схемою підвального приміщення, порядком розташування в ньому комор та їх кількістю.

Також, звертаючись до суду з даним позовом та ставлячи перед відповідачами одну з вимог зобовязання звільнити самовільно зайняте приміщення сараю № 12, позивачі не надали суду жодного доказу надання саме такого статусу даному приміщенню (сарай, комора, кладова, господарське приміщення, підвальне приміщення тощо).

Крім того, судом встановлено, що на даний час підвальне приміщення будинку № 16 по проспекту Миру в м.Шепетівка має вільні комори. А отже, право спільної сумісної власності на будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, позивачів не порушене та вони можуть ним вільно скористатись, обравши собі одну із комор у користування.

Наявні у справі попередження, адресовані мешканці квартири № 20 ОСОБА_3 від приватного підприємства Управлінська компанія «Житлофонд»про необхідність звільнення самовільно занятого підвалу квартири № 6 суд до уваги не приймає, оскільки це не є компетенцією даного підприємства та, крім того, наявність таких ніяким чином не підтверджує належність спірного підвалу позивачам.

Також суд не бере до уваги довідку, наявну у матеріалах справи, посвідчену майстром дільниці ПП УК «Житлофонд»про те, що сарай № 12 належить сім»ї позивачів, оскільки суду не доведено того факту, що спірний підвал має саме такий номер.

Що стосується показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які суду показали, що у зв»язку з тим, що вже пройшло багато часу з моменту здачі будинку в експлуатацію, постійною зміною власників квартир, довготривалим невикористанням деякими з них кладових, між мешканцями будинку змінився і порядок користування кладовими підвальних приміщень, відповідно до якого на даний час саме позивачі повинні користуватись підвальним приміщенням, яким користуються відповідачі, то суд до уваги їх не приймає з наступних підстав.

Так, у відповідності до ч.2 ст. 382 ЦК України як позивачам, так і відповідачам, так і іншим власникам квартир будинку № 16 по проспекту Миру кладові у підвальних приміщеннях належать на праві спільної сумісної власності. Відповідно ж до ч.1 ст. 369 ЦК України всі мешканці будинку, будучи співвласниками даних комор, повинні ними володіти та користуватись за загальною домовленістю між собою. Отже, будь-які домовленості про порядок користування коморами між лише декількома власниками квартир судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки в даній домовленості повинні приймати участь всі власники квартир багатоквартирного житлового будинку.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд виходив з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так, суду не надано жодного доказу завдання позивачам моральної шкоди у звязку з неправомірними діями відповідачів, в тому числі суду не доведено і того факту, що погіршення стану здоров»я 12.01.2012 року ОСОБА_2 стало наслідком таких дій з боку останніх. Не здобуто таких доказів і в судовому засіданні.

А тому, на підставі ст.ст. 369, 382, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212214 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа приватне підприємство Управлінська компанія «Житлофонд»про звільнення господарського приміщення та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: