Ухвала суду № 25083308, 26.06.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2020/2012

Головуючий по 1-й інстанції Хоменко О.А.

Суддя-доповідач: Карнаух П. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Карпнауха П.М.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря: Ткаченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2010 року

у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором № 588/08-К від 21.05.2008 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2010 року ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

На підтвердження своїх позовних вимог банк вказував, що 21.05.2008 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 588/08-К, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 42 700,00 доларів США для придбання нерухомого майна.

В рахунок забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором, 21.05.2008 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого передбачено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання у повному обсязі за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором, відповідно до розрахунку заборгованості стоном на 20.09.2010 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк становить 384 316 грн. 29 коп.

Банк просить стягнути з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь суму боргу за кредитним договором у розмірі 384 316 грн. 29 коп. та судові витрати.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2010 року позов Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором № 588/08-К від 21.05.2008 року задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ідентифікаційний код: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна,5, МФО 380537, тр/р 37396880020 в ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованість на загальну суму -384 316, 29 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк ідентифікаційний код: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна,5, МФО 380537, тр/р 37396880020 в ПАТ «ВіЕйБі Банк») судовий збір в сумі -850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк ідентифікаційний код: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна,5, МФО 380537, тр/р 37396880020 в ПАТ «ВіЕйБі Банк») витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі -60,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк ідентифікаційний код: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна,5, МФО 380537, тр/р 37396880020 в ПАТ «ВіЕйБі Банк») судовий збір в сумі -850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк ідентифікаційний код: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна,5, МФО 380537, тр/р 37396880020 в ПАТ «ВіЕйБі Банк») витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі -60,00 грн.

З рішенням суду не погодилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв'язку з чим звернувся на нього з апеляційною скаргою, в які вказують, що рішення Лохвицького районного суду від 22.11.2010 року не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

Апелянти зазначають, що судом першої інстанції не досліджено істотні умови кредитного договору та не прийнято до уваги, що строк користування кредитом встановлено по 20.04.2033 року. Вказують на значне перевищення суми заборгованості, наданої банком, тіла кредиту, а саме: заборгованість за розрахунками банку станом на 20.09.2010 року складає -384 316, 29 грн., при тому як сума кредиту складає -42 700,00 доларів США, що еквівалентно 215 635,00 грн.

Відповідачі вказують на неправомірність видачі банком кредитних коштів в іноземній валюті, оскільки у останнього відсутній відповідний дозвіл -індивідуальна ліцензія НБУ. При цьому зазначають, що значне зростання курсу долара США по відношенню до гривні стало причиною неможливості належного виконання зобов'язання за кредитним договором.

З урахуванням викладеного просять скасувати рішення Лохвицького районного суду від 22.11.2010 року та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується доказами по справі в їх сукупності, що 21 травня 2008 року між ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 588/08-К, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кошти в сумі 42 700,00 доларів США, що еквівалентно 215 635,00 грн., для придбання у власність нерухомого майна.

Відповідно до п. п. 1.3.,1.4. кредитного договору, кредитні кошти надаються строком по 20 квітня 2033 року та за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14% річних.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ч.1 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Норма ст. 1048 ч.1 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Також судом першої інстанції встановлено, що 21 травня 2008 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 588/08-К, відповідно до п. 1.1 якого передбачено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором № 588/08-К від 21.05.2008 року, який було укладено між кредитором та боржником та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надано кредит в сумі 42 700,00 доларів США на придбання домоволодіння.

Згідно п. 2.1. договору поруки, поручитель зобов'язується в разі невиконання та (або) порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити протягом 14 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань заборгованість по кредитному договору, а саме: основну суму кредиту, суму процентів, згідно з кредитним договором, суму штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави, та інші платежі, згідно з кредитним договором.

Статтею 543 ч.1 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, а саме у встановлений строк не проводив чергові платежі, або проводив частково з порушенням термінів сплати.

Відповідно до п. 3.3.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами визначеними п. 2.5.1. цього договору.

Пунктом 2.5.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених в графіку.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання, станом на 20.09.2010 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість перед банком у розмірі 384 316, 29 грн., що складається з: заборгованість за кредитним договором -47 646,78 доларів США, що еквівалентно 375 933,09 грн.; заборгованість по сплаті щомісячної комісії -431,26 грн.; штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом -7 951,94 грн.

Відповідно до вимог ст. 1050 ч. 1 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлені та викладені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та стягнення солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором № 588/08-К від 21.05.2008 року у розмірі 384 316, 29 грн.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на неправомірність видачі кредиту в іноземній валюті у зв'язку з відсутністю у банку генеральної ліцензії НБУ на укладення кредитних договорів в іноземні валюті враховуючи наступне.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»№ 5 від 30.03.2012 року встановлено, що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Пунктом 11 вказаної Постанови передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Апелянтами не надано до суду доказів відсутності у ПАТ Всеукраїнський Акцонерний Банк генеральної ліцензії НБУ на здійснення операцій з надання кредитів у іноземній валюті. У зв'язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ст. 88 ч. 1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно платіжних доручень № 1937394 та № 193 7556 від 30.09.2010 року ПАТ «ВіЕйБі Банк»під час звернення до суду з позовною заявою сплатив 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

Приймаючи до уваги викладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2010 року.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч.1, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 листопада 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ П.М. Карнаух

Судді: /підпис/ Ю.В. Дряниця /підпис/ Л.І. Пилипчук

Копія

Згідно: Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ______ П.М. Карнаух