Рішення № 250821, 15.09.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 43/518

15.09.06

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Океан”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Сусід”

про стягнення 7 501, 29 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Оршлет С.В. - предст. за дов.,

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 7 501, 29 грн. заборгованості (6 511, 05 грн. основний борг, 468, 92 грн. інфляційних нарахувань, 401, 65 грн. пеня та 119, 67 грн. 3 % річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 652-П від 04.05.05.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.06 порушено провадження у справі № 43/518 та призначено її розгляд на 01.09.06.

01.09.06 від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заборгованість Відповідача за договором № 652-П від 04.05.05 складає –5 611, 05 грн. основного боргу, 468, 92 грн. інфляційних нарахувань, 401, 65 грн. пеня та 119, 67 грн. 3 % річних.

Заява обґрунтована тим, що після подачі позову та порушення провадження у справі відповідач сплатив частину основної заборгованості.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, у судове засідання представник відповідача не з’явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.05 між товариством з обмеженою відповідальністю „Океан” (далі –Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Сусід” (далі –Відповідач) було укладено договір № 652-П відповідно до умов Позивач зобов”язувався доставити та передати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач не виконав свої зобов’язання належним чином, отриманий товар оплатив частково.

21.06.06 між сторонами було підписано акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що Відповідач визнає свою заборгованість за договором у розмірі 6 752, 61 грн.

Відповідно до наданого Позивачем уточненого розрахунку, заборгованість Відповідача за договором № 652-П від 04.05.05 складає 5 611, 05 грн. основного боргу, 468, 92 грн. інфляційних нарахувань, 401, 65 грн. пеня та 119, 67 грн. 3 % річних. Сплата пені передбачена п. 6.2 договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’зків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Як вбачається з договору обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов’язання.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України) позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань та вимог законодавства, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку порушення строків оплати відповідно відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань в сумі підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

01.09.06 від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заборгованість Відповідача за договором № 652-П від 04.05.05 складає –5 611, 05 грн. основного боргу, 468, 92 грн. інфляційних нарахувань, 401, 65 грн. пеня та 119, 67 грн. 3 % річних.

Заява обґрунтована тим, що після подачі позову та порушення провадження у справі відповідач сплатив частину основної заборгованості.

Оскільки відповідач добровільно сплатив 900, 00 грн. основного боргу, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сусід” (01000, м. Київ, вул.. Вишгородська, 21, р/р 26001300000132 в ПКФ АКБ „Форум” м. Києва, МФО 300948, код 32251091) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Океан” (49000, м. Дніпропетровськ, пр-кт Карла Маркса, 67-а, оф. 104, п/р 26006223960100 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 305653, код 32293587) 5 611, 05 грн. основного боргу, 468, 92 грн. інфляційних нарахувань, 401, 65 грн. пеня та 119, 67 грн. 3 % річних, 102, 00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 900, 00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Суддя

М.В. Пасько