Ухвала суду № 25080955, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-35200/09

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2009 року

по справі №2-а-340/08

за позовом Державного підприємства «Лівадія»(надалі -ДП «Лівадія»)

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у м.Ялта АРК)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта АРК від 01.07.2008р. №0001732301/0 та №0001722301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2008р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009р., позовні вимоги задоволено. Скасувано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Ялта АРК від 01.07.2008р. №0001732301/0 та №0001722301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Лівадія»3,40грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Ялта АРК звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом було здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., за результатами якої 23.06.2008р. був складений акт №1586/23-1/00412760/80.

У висновках зазначеного акту зафіксовано, зокрема, що позивач занизив податок на додану вартість по загальній декларації у сумі 1517848грн., зависив податок на додану вартість в скорочених Деклараціях по ПДВ за період часу, який перевірявся, у сумі 1517848грн.

На підставі акту перевірки №1586/23-1/00412760/80 відповідач 01.07.2008р. прийняв податкове повідомлення рішення №0001732301/0, згідно з яким за порушення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.3 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2788365грн., з яких 1517848грн. за основним платежем, 1270517грн. штрафних санкції, а також прийняв податкове повідомлення рішення №0001722301/0, згідно з яким за порушення п.п.4.1.4, п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначив суму податкового зобов'язання по частині чистого прибутку (доходу) у сумі 680грн. (за штрафними санкціями ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, зазначив, що позивач з вирощеного винограду виробляє виноматеріал, який будучі продуктом переробки сільськогосподарської продукції, реалізовується підприємствам вторинного вино виробництва, що виробляли продукцію з УКТ ЗЕД 220430, в наслідок чого саме ці підприємства і сплачували акцизний збір. За таких обставин, суд дійшов висновку, що на позивача розповсюджується дія п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». В силу викладеного суд вважає правомірним подання позивачем до податкових органів дві декларації по ПДВ -спеціальну (окрему) і загальну декларацію. На думку суду, Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»та експертними висновками (згідно яких позивач виробляє виноматеріали з кодами 2204218000, 2204217900, 2204218300, 2204219400, 2204218900, 2204296500, 2204297500, 2204298300, 2204298900, 2204299400, 2204299500. 2204299200, 2204299600) спростовується твердження податкового органу про те, що виготовлені позивачем виноматеріали є підакцизними товарами, в наслідок чого є помилковим твердженням про необхідність відображення позивачем продажу цієї продукції в загальній декларації по ПДВ.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.11.29 ст.11 Закону „Про податок на додану вартість" зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання виробничого призначення. ДП «Лівадія» є сільськогосподарським підприємством виробником -заводом первинного виробництва.

Пунктом 4 Порядку від 26.02.1999р. в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. №573 передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану - вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Керуючись положеннями п.11.29 ст.11 Закону „Про податок на додану вартість", ДП «Лівадія»при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів власного виробництва, включав їх до податкових декларацій, що подаються при застосуванні спеціального режиму.

Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" визначено повний конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на ГС.

Згідно із ст.1 зазначеного Закону, ставка акцизного збору на виноматеріали (виноградне сусло) для виробництва коньячного спирту та ігристих вин з кодом товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 220430 дорівнює "0".

Таким чином, зазначеним положенням на товари за цим кодом встановлено нульову ставку акцизного збору, тобто на них встановлено пільгу зі сплати акцизного збору, але це не змінює статусу цього товару, як підакцизного, оскільки, якщо виноматеріали, на які вказаним Законом відповідно до кодів за УКТ ЗЕД встановлено (у будь-якому розмірі) ставки акцизного збору, реалізуються для подальшої переробки і виготовлення вин, ці виноматеріали не перестають бути підакцизними, а тому операції з реалізації таких виноматеріалів, виготовлених з власної сировини, включаються до податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996р. №30/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 07.05.1996р. №178/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24.05.1996р. № 216/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11.07.1996р. № 313/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

У Законі України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої", для визначення підакцизної продукції вживається слово "виноматеріали".

Проте, саме по собі вживання у зазначеному Законі слова "виноматеріали" не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої, а отже, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь.

Таким чином, поза увагою судів попередніх судових інстанцій залишилось питання, які саме виноматеріали були реалізовані позивачем і мають код товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів -2204 30, тобто які є підакцизним товаром і повинні бути включені до податкової декларації з ПДВ, а які виноматеріали не відносяться до підакцизних товарів. Підлягали встановленню обставини, яке призначення мала продукція, виготовлена та реалізована позивачем, чи містила вона у собі спирт, або чи можна її вважати алкогольним напоєм у тому значенні, яке вживається у чинному законодавстві. Без встановлення цих обставин не можна зробити однозначний висновок про належність виготовлених та реалізованих позивачем виноматеріалів до підакцизних товарів та, як наслідок, встановити обґрунтованість здійснених податковою інспекцією донарахувань податкових зобов'язань.

Крім цього, враховуючи положення ст.2442 КАС України, колегія суддів звертає увагу на те, що судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо вирішення справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 15.01.2008р. №08/20.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2009 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко