Ухвала суду № 25080673, 20.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2012 р. м. Київ К/9991/96002/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Журавля Р.В.,

представника відповідача-1 -Величка Д.В.,

представника Генеральної прокуратури України -Зарудяної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби

та касаційну скаргу Прокуратури Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

у справі № 2-а-2768/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства закритого типу «Харківська бісквітна фабрика»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

2. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

за участі Прокуратури Ленінського району міста Харкова

про бюджетне відшкодування по податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство закритого типу «Харківська бісквітна фабрика», яке є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу «Харківська бісквітна фабрика»(далі -позивач), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (далі -відповідач-2) про визнання незаконними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з проведення позапланової невиїзної перевірки АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 888/42-013/00377265 від 31 березня 2011 року; скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0000060842 від 19 квітня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податкових деклараціях за листопад та грудень 2010 року на загальну суму 9226447,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податкових деклараціях за листопад та грудень 2010 року у розмірі 9226447,00 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 19 липня 2011 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року позов задоволено. Визнано незаконними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з проведення позапланової невиїзної перевірки АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 888/42-013/00377265 від 31 березня 2011 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000060842 від 19 квітня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податковим деклараціям за листопад та грудень 2010 року на загальну суму 9226447,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року на загальну суму 9226447,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»судові витрати в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В касаційній скарзі Прокуратури Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційні скарги ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційних скарг жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційних скарг та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

В судовому засіданні відповідач-1 заявив усне клопотання про заміну СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові її правонаступником -СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААВ № 572653 від 20 березня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові її правонаступником -СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела позапланову виїзну перевірку АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року, за результатами якої було складено довідку № 731/42-013/00377265 від 17 лютого 2011 року.

За висновками вказаної довідки, складеної за наслідками перевірки, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року, яке підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, складає 4326312,00 грн. (рядки 18.2, 21 та 22.2 декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року) відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела позапланову виїзну перевірку АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року, за результатами якої було складено акт № 735/42-013/00377265 від 18 березня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 82044,84 грн.; вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року на 89322,17 грн.

Податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки, результати якої оформлені актом № 735/42-013/00377265 від 18 березня 2011 року, податковим органом не приймалися.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела позапланову невиїзну перевірку АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2010 року, за результатами якої було складено акт № 888/42-013/00377265 від 31 березня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у завищенні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 4989457,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 4236960,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість грудня 2010 року на суму 4236960,00 грн., у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2010 року складає 0,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»працює з контрагентами, які мають ознаки ризикового кредиту. Згідно даних бази «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів»встановлено, що деякі контрагенти (постачальники позивача) та інші суб'єкти господарювання по ланцюгу постачання мають стан відмінний від нульового, у зв'язку з чим неможливо визначити походження товару та послуг по ланцюгу їх постачання. Також у деяких контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, мають незначну кількість управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власних або орендованих земельних ділянок, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Викладені обставини, на думку податкового органу, свідчать про нікчемність правочинів, з огляду на відсутність фактів реального виконання зобов'язань сторін за такими договорами.

19 квітня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000060842/0, яким зменшила АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 9226447,00 грн., у тому числі: за листопад 2010 року -на 4989457,00 грн., за грудень 2010 року -на 4236990,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: дії податкового органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки, результати якої оформлені актом № 888/42-013/00377265 від 31 березня 2011 року, є незаконними з огляду на відсутність підстав для її проведення, визначених статтею 78 Податкового кодексу України, та рішення керівника органу державної податкової служби про її проведення; зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року на загальну суму 9226447,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням, є безпідставним, оскільки висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, не мають правового обґрунтування, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що в ході судового розгляду встановлено правосуб'єктність учасників господарських операцій реальність здійснених господарських операцій. Також суд виходив з того, що вироків суду, які б підтверджували вину, що виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, податковим органом суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За приписами підпунктів 2.3, 2.4 пункту 2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані: підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів; дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, письмовий запит у відповідності до положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом позивачу не направлявся взагалі, рішення, оформленого наказом, про проведення позапланову невиїзну перевірку АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика» керівником органу державної податкової служби також не приймалося.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про незаконність дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з проведення позапланової невиїзної перевірки АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», результати якої оформлені актом перевірки № 888/42-013/00377265 від 31 березня 2011 року, з урахуванням того, що касаційні скарги не мітять жодних доводів з посиланням на відповідні докази на спростування встановлених судами обставин справи.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у періодах, що перевірялися, позивач з метою належного провадження господарської діяльності, визначеної статутом, придбавав товари (роботи, послуги), суми податку на додану вартість, сплачену у складі придбаних товарів (робіт, послуг), включав до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Факт реального виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами прийому -передачі товарно-матеріальних цінностей, актами виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями (т.3 арк. справи 15-250, т. т. 4-114, т.115 арк. справи 1-157).

Вказані докази спростовують висновок податкового органу про безтоварність операцій.

Крім іншого, первинні бухгалтерські документи, податкові та платіжні документи, які підтверджують показники податкового обліку позивача, зокрема, розмір податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, перевірялися податковим органом в процесі здійснення перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2010 року, за наслідками яких відхилень між даними платника та даними перевірки щодо правильності визначення податкових зобов'язань, правильності визначення податкового кредиту, правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, не встановлено (сума завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року на 89322,17 грн., встановлена в акті перевірки № 735/42-013/00377265 від 18 березня 2011 року, позивачем не оспорювалася та не є предметом спору у даній справі).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлював обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

При цьому, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника також правомірно буди відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачав отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2010 року на загальну суму 9226447,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно положень абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно положень підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.7 -200.9 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Пунктами 200.10, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно положень пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові мала подати відповідні висновки до органу державного казначейства із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманих висновків відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати такі суми коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України, не був виконаний СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, чим були порушені права позивача.

При цьому, судами попередніх інстанцій також правомірно були відхилені доводи податкового органу про нікчемність укладених позивачем з його контрагентами правочинів у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять, з урахуванням того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби та касаційна скарга Прокуратури Харківської області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби та касаційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ С.Е. Острович

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева