Ухвала суду № 25079927, 04.07.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

04 липня 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/1558/12

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову Приватного багатопрофільного підприємства «Север»до Державної податкової інспекції у м. Чернівці,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними дій ДПІ у м. Чернівці по складанню акта перевірки.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправність дій при складанні акту перевірки № 3682/23-3/22843696 від 05.12.2011 року тобто оскаржуючи акт перевірки.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства слід зазначити, що під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремої особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Обов’язковою ознакою як нормативно –правового акту так правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Акти перевірки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин що можуть бути предметом спору.

Суд вважає, що акт перевірки є службовим документом, який засвідчує фактапроведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

На підставі акту перевірки керівником податкового органу приймається податкове повідомлення-рішення.

Суд доходить висновку, що рішенням, яке має обов’язковий характер для позивача та створює правові наслідки для нього є виключно податкове повідомлення-рішення. При цьому суд зазначає, що позивачем оскаржується податкове повідомлення рішення винесене на підставі вказаного акту перевірки. (справа № 2/2470/671/12).

Таким чином, акт про результати перевірки не є правовим актом індивідуальної дії та, відповідно, не може бути оскарженим в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Формулювання позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо оформлення результатів документальної перевірки не змінює суті позовних вимог щодо оскарження акту перевірки.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Дана обставина згідно пункту 1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для відмови у відкритті провадження.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Питання щодо повернення позивачеві сплаченого судового збору у сумі 32,19 грн. судом не розглядається, так як судовий збір позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок, який діяв до 06.02.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі та повернути позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя П.Д. Дембіцький