Постанова № 25078692, 07.06.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07.06.2012 р. Справа № 2а-403/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "ЮГцемент", вул. Промислова, 9,Ольшанське,Миколаївський район, Миколаївська область,57113

доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Шкріптієнка, 27, Очаків,57500

за участюПрокуратури Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000152301/0 від 31.05.10 року, В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ЮГцемент» (далі по тексту позивач, підприємство), відповідно до уточнених позовних вимог, звернулося до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту відповідач, контролюючий орган, ДПІ) з вимогами: про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000552301/0 від 15.12.2010р. та №0000552301/1 від 10.01.2011р, якими суб'єкту господарювання зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додатку вартість в розмірі 2910117,00 грн.. Не погоджуючись з підставами ухвалення оспорюваних податкових повідомлень-рішень (порушення приписів п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), позивач просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність проведеної перевірки та відповідність висновків акта перевірки, що слугував підставою для прийняття оспорюваного податкових повідомлень-рішень, фактичним обставинам справи.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Приписами п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»(далі по тексту - Закон №168) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При розгляді справи встановлено, що в період з 12.11.2010 по 02.12.2010 Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Миколаївської області проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «ЮГцемент»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за червень 2010 року. За наслідками перевірки складено відповідний акт від 09.12.2010р. за №1437/23-00293031 (далі -Акт перевірки). В розділу «висновки»Акта перевірки зазначено, що на порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168), підприємством безпідставно враховано до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2010 року суму 2910116грн., в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. На підставі встановлених в процесі перевірки обставин ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 №0000552301/0, яким суб'єкту господарювання зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2910117,00грн.. За наслідками апеляційного оскарження ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000552301/1, яким 10.01.2011р контролюючим органом підтверджено податкове повідомлення-рішення №0000552301/0.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

1. Відносно не підтвердження позивачем бюджетного відшкодування в сумі 969402,20грн. (порушення п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закон №168, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2010 року в сумі 969402,20грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2010 року у сумі 969402,20грн.).

При розгляді справи встановлено, що ПАТ «ЮГцемент»з ТОВ "Рейнессанс Контракшн" (код за ЄДРПОУ 05410263 ) укладено договір № 16-001-09 від 02.02.2009, яким передбачено виконання земляних, бетонних робіт та металоконструкцій для проекту переводу печі №2 на вугільне паливо. Загальна вартість договору складає 112798491,75грн, у тому числі ПДВ 18799748,62грн.. Субпідрядником по даному договору рахувалось ТОВ "С Дж Р Груп", яке не має трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та ін., що вказує на неможливість підприємством виконання будівельних робіт.

Крім того, при розгляді справи встановлено, що 27.09.2010 року старшим слідчим з ОВС СУ ГУПМ ДПА України винесено постанову про порушення кримінальної справи (справа №69-107) за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України відносно громадянина ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", яке є субпідрядником ТОВ "Рейнессанс Контракшн". В ході проведення слідчих дій по кримінальній справі встановлено, що кошти отримані ТОВ "Ренейссанс Констракшн" від ПАТ "ЮГцемент" за проведені будівельно-монтажні роботи перераховувались на підприємство ТОВ "С Дж Р Груп", яке зареєстровано на підставну особу громадянина ОСОБА_1 для їх подальшої легалізації шляхом незаконного переведення в готівку, який не мав наміру здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність, а також в період існування підприємства ніяких документів пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, надання обов'язкової звітності за її результатами не надавав та не підписував. Про будь-яку господарську діяльність ТОВ "С Дж Р Груп" ОСОБА_1 не обізнаний.

07.12.2011 року Печерськи районним судом м.Києва прийнято рішення (постанова) про звільнення ОСОБА_1 (номінального директора ТОВ "С Дж Р Груп"), обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 ЗУ «Про амністію у 2011 року». При розгляді кримінальної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (номінальний директор ТОВ "С Дж Р Груп" ) без оформлення будь-яких документів фінансово-господарські документи, документи податкової та бухгальтерської звітності, електронні ключі системи «клієнт-банк», ліцензію на право здійснення будівельних робіт та печатку підприємства передав ОСОБА_2, який, не маючи на це права, разом з іншими особами організував складання документів фінансово-господарської діяльності (податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт та ін.), зміст яких не відповідав дійсності (безтоварні операції).

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті по датку на додану вартість в ціні товару або послуг. Цей висновок можна зробити із самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Суд погоджується з доводами контролюючого органу щодо безпідставного віднесення сплачених позивачем підряднику коштів (в частині ПДВ) до податкового кредиту.

Судження позивача, який відповідно до ст.42 ГК України здійснює господарську діяльність на власний ризик, про те, що останній діяв добросовісно, в даному конкретному випадку не мають правового значення, оскільки господарські операції (виконання будівельних робіт), що були предметом судового дослідження, від імені ТОВ "С Дж Р Груп" (фіктивного підприємства) оформлялись та проводились особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому не можуть взагалі вважатися вчиненими від імені ТОВ "С Дж Р Груп" (підприємство-субпідрядник, яке могло бути залучено до виконання робіт тільки за згодою позивача (підприємство-замовник)), а отже у позивача не має права на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям. Крім того, суд вважає слушним доводи відповідача про те, що ПАТ "ЮГцемент" тривалий час діє в межах одного сегменту ринку, здійснює діяльність з будівництва об`єкту переводу печі №2 на тверде паливо, виконавцем є ТОВ "Ренейссанс Констракшн" і обізнане щодо інших суб'єктів цього ринку (субпідрядників, які залучаються тільки за згодою замовника).

Із змісту ст.1 та ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" слідує, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть складатися на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: Назву документа (форми), Дату і місце складання, Назву підприємства, від імені якого складено документ, Зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.

За таких обставин, навіть фактичне виконання будівельних робіт іншими особами (не субпідрядником ТОВ "С Дж Р Груп") не дає право замовнику робіт відносити витрати до валових витрат та до податкового кредиту (при сплаті ПДВ в ціні товару (робіт)), оскільки розрахункові та податкові документи є неправдивими, а отже відповідно до імперативних приписів ст.1 та ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

2.Щодо не підтвердження суми бюджетного відшкодування в сумі 1 219 595,00 грн., зазначаємо наступне (порушення суб'єктом господарювання п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закон № 168, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за червень 2010 року в сумі 1219595,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2010 року у сумі 1219595,00 грн.).

Згідно наданих до перевірки документів, податковий кредит за червень 2010 року сформований за рахунок виписаних податкових накладних у травні 2010 року по передплаті у безготівковій формі. Згідно наданих банківських документів встановлено, що ПАТ «ЮГцемент»перераховано грошових коштів ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД»за поставлений газ на суму 7317570,00 грн.. Господарські операції проведені на підставі укладено з ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД»(код за ЄДРПОУ 36311951) договору №17-064-08 від 12.12.2008 року на поставку газу.

При цьому, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПАТ «ЮГцемент»за травень 2010 року контролюючим органом встановлено розбіжність з безпосереднім контрагентом ТОВ «Компанія Промресурс ЛТД», а саме завищення суми податкового кредиту по ПДВ на суму 1219595,00 грн., (яка врахована платником в декларації за червень 2010 року). Задекларований ПАТ «ЮГцемент»до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 1219595,00грн по податковій деклараії з ПДВ за червень 2010 року контрагентом - ТОВ "Компанія Промресурс" не задекларовано як податкове зобов'язання та відповідно до бюджету не сплачено.

Факт порушення ТОВ "Компанія Промресурс ЛТД" своїх податкових зобов'язань є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених ПАТ "ЮГцемент" вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Доводи позивача про те, що останній діяв добросовісно, в даному випадку не мають правового значення, оскільки суб'єкт господарювання відповідно до ст.42 ГК України здійснює господарську діяльність на власний ризик, а тому несе ризики від господарської діяльності, в тому числі в зв'язку з невиконанням безпосередніми контрагентами договірних зобовзяань та податкових зобов'язань з ПДВ, призначенням якого є надходження до бюджету, а можливість відшкодування передбачена в разі декларування зобовзяань з ПДВ та безпосереньої сплати контрагентами-поставциками вказаного податку до бюджету.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті по датку на додану вартість в ціні товару або послуг. Цей висновок можна зробити із самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

3. Щодо правомірності зменшення податкового кредиту за червень 2010 року та не підтвердження бюджетного відшкодування в сумі 176000,00 грн..

10.04.2008 між Позивачем та ТОВ «Дікергофф/Україна»було укладено Договір про надання Управлінських послуг №8-70. Умовами Договору передбачено, що ТОВ «Дікергофф/Україна»надає щомісячний комплекс Управлінських послуг, які складаються із послуг, викладених у Додатку №1 до цього Договору. Позивач сплачує ТОВ «Дікергофф/Україна»щомісячно платіж за Управлінські послуги, який дорівнює 528000,00 грн., у тому числі ПДВ 88000,00 грн.. Пунктом 1.1. Договору визначено, що «згідно з умовами цього Договору та протягом терміну дії цього Договору ТОВ „Дікергофф/Україна" надає ВАТ „ЮГцемент" щомісячний комплекс Управлінських послуг, які складаються із послуг, викладених у Додатку№1 до цього Договору».Надання та приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання акта прийому-передачі наданих послуг. Станом на 30.06.2010р розрахунки між Позивачем та ТОВ «Дікергофф/Україна»за отримані управлінські послуги оформлено: податковою накладною від ТОВ «Дікергофф/Україна»№12 від 30.04.2010 року за управлінські послуги за квітень 2010 року згідно договору № 8-70 від 10.04.2008 року на загальну суму 528000,00 грн., в тому числі ПДВ 88000,00 грн.; податковою накладною від ТОВ «Дікергофф/Україна»№6 від 30.06.2010 року за червень 2010 року на суму 528000,00 грн., в тому числі ПДВ 88000,00 грн.. Сума податкового кредиту з ПДВ за червень 2010 року складається з сум податкового кредиту по податковій накладній за квітень 2010 року на суму 88000,00 грн. та червень 2010 року на суму 88000,00 грн. (88000,00 + 88000,00 = 176000,00 грн.)

З пояснень представника позивача слідує, що управлінсько-консультативні послуги надавались в телефонному режимі, усними консультаціями, шляхом проведення семінарів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що на порушення (стор. 12-15 Акта перевірки) підпунктів 7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями (далі -Закон №168), позивач безпідставно врахував до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2010 року суму ПДВ по консультаційним послугам ТОВ «Дікергофф/Україна», які документально не підтверджені наданими підприємством первинними документами та не підтверджено фактичне використання вказаних послуг в господарській діяльності Позивача, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2010 року в сумі 176000,00 грн.

Так, відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 -податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 -якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168 -сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктами 1.7 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо -безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктами 9.2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" «Первинні та зведені облікові документи можуть складатися на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: Назву документа (форми), Дату і місце складання, Назву підприємства, від імені якого складено документ, Зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення».

Відповідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та затвердженого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі -Положення №88) зазначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, Акти виконаних робіт відносяться до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Пунктом 1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно наданих до перевірки актів про прийняття виконаних робіт щодо управлінських послуг за Договором встановлено, що зазначені документи складено неналежним чином, оскільки:

- акти не містять інформації щодо вартості кожного виду наданої управлінської послуги (консультаційна, маркетингова, інформаційно-технологічна, юридична) згідно укладеного Додатку №1 до договору;

- акти не мають детального і повного опису послуг, а саме (консультаційних, маркетингових, інформаційно - технологічних, юридичних) не містять інформації про конкретні їх обсяги, в актах не визначено, які саме види управлінських послуг (консультаційні, маркетингові, інформаційно-технологічні, юридичні) отримані Позивачем;

- позивачем не надано документів, які б підтверджували факт використання послуг в власній господарській діяльності або одержання доходу, а також документів з детальним та повним описом усіх питань стосовно результатів наданих консультаційних, маркетингових, інформаційно-технологічних та юридичних послуг, як це передбачено умовами Договору, до перевірки не надано.

Для підтвердження правомірності включення підприємством відповідних витрат до складу валових необхідна наявність документів, оформлених відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону №996, які належним чином підтверджують факт отримання зазначених послуг, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із організацією та веденням господарської діяльності платника податку, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг.

Отже, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.9 Закону N 996, як зміст та обсяг господарської операції (в чому саме полягає надання зазначених в актах послуг з посиланням на відповідні належні докази).

Надання ТОВ «Дікергофф/Україна» (згідно п.8.1. Договору) комплексу управлінських послуг, повинно здійснюватись у письмовій формі. Тобто, «Компанія»зобов`язана надавати «Клієнту»документальне підтвердження з детальним та повним описом видів послуг, зазначених у звітах про надані послуги.

Витяги з листування електронною поштою не дають можливості підтвердити факт отримання консультаційних управлінських послуг та використання їх в межах господарської діяльності. Надані на перевірку акти прийому-здачі маркетингових послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг стосовно зобов'язань виконавців за цими договорами та містять загальну вказівку про надання послуг.

В даному випадку, неконкретні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть вважатися первинними документами, що підтверджують факти виконання консультаційних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об?єми та направлення, по яким проводились відповідні інформаційно-консультаційні послуги. В актах здачі-прийнття робіт (надання послуг) не визначено, які саме види консультацій (інших послуг) оцінені сторонами у розмірі грошових коштів, зазначених у цих акта, відсутні документи за результатами консультацій та надання інформації з докладним та повним описом всіх питань. Крім того, із наданих позивачем документів (актів здачі-прийнття робіт (надання послуг)) не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності суб'єкта господарювання (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання управлінських (інформаційно-консультаційних) послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції.

4. Щодо не підтвердження суми бюджетного відшкодування в сумі 90 546,87 грн. (порушення підпунктів 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним за сплачений природний газ, але фактично не поставлений на загальну суму 543281,22 грн., в тому числі ПДВ 90546,87 грн. та враховано вказану суму ПДВ до складу залишку від'ємного значення за червень 2010 року та заявлено до відшкодування в серпні 2010 року).

ДПІ при проведені перевірки встановлено, що податковий кредит за червень 2010 року сформований на підставі податкових накладних, виписаних за травень 2010 року (поставка газу газу на суму ПДВ 2303159,41грн.) на виконання умов договору, укладеного ПАТ «ЮГцемент»з ТОВ «Газпром Збут Україна»(код за ЄДРПОУ 35829642) договір ДП -21/10Ц від 15.12.2009 року на поставку газу. При цьому, позивачем надані акти виконаних робіт з поставки природного газу ТОВ «Газпром Збут Україна» за травень 2010 року №237 від 31.05.2010 року на загальну суму 13956718,78 грн в тому числі ПДВ на суму 2326119,79 грн.. ПАТ «ЮГцемент»отримав податкові накладні від ТОВ «Газпром Збут Україна», на підставі яких здійснювались записи до реєстру отриманих податкових накладних. Станом на 30.06.2010 року значиться дебіторська заборгованість в сумі 543281,22 грн. в тому числі ПДВ 90546,87 грн.

На думку суду, висновок контролюючого органу в цій частині є безпідставним.

Так, у відповідності з положеннями пп.7.7.1 п.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.7.7.2 п. 7.2. ст.. 7 Закону №168 7.7.2. якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно принципу податкового обліку визначеного положенням пункту 7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених фактичних даник вказує на те, що у контролюючого органу не було законних підстав для непідтвердження бюджетного відшкодування у сумі 90546,87грн..

5. Щодо не підтвердження суми бюджетного відшкодування в сумі 153 792,56 грн., (порушення пп. 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону №168).

При розгляді справи встановлено, що ПАТ «ЮГцемент»з ТОВ ДП «Сіменс Україна" (кож ЄДРПОУ 24940082) укладено договори: №1/800857 від 21.01.2009 року на виготовлення робочого проекту, поставку обладнання та пусконаладку електрообладнання вугільного відділення печі на загальну суму 18508800,91 грн.; № 1/800505 від 19.01.2010 року на поставку обладнання NPS, монтаж, пусконаладку та ввод в експлуатацію на загальну суму 1159861,47 грн.; № 1/800512 від 11.03.2010 року на поставку обладнання, пусконаладку та ввод в експлуатацію обігріву бункера вугільного відділення печі на загальну суму 3733333,32 грн.; № 1/800525 від 30.03.2010 на поставку кабельного обладнання, монтаж та установка на загальну суму 1800621,58 грн.; № 1/800504 від 14.01.2010 року на поставку обладнання EPS, монтаж та установку на загальну суму 1756041.35 грн.; № 1/800535 від 28.04.2010 року на поставку обладнання EPS, монтаж та установку на загальну суму 1756041.35 грн.. ПАТ «ЮГцемент»за перевіряємий період при формуванні податкового кредиту за червень 2010 року включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 153792,56 грн. (35386,17 + 20589,66 + 97816,73) по податковим накладним, які були виписані від ТОВ ДП «Сіменс Україна», але оплата Позивачем на момент перевірки не здійснена (податкова накладна від 29.04.2010р. №1810 на суму 212317,02 грн., у т.ч. ПДВ 35386,17 грн.; податкова накладна від 27.04.2010р. №1789 на суму 123537,97 грн., у т.ч. ПДВ 20589,66 грн.; податкова накладна від 21.04.2010р. №1788 на суму 1248622,51 грн., у т.ч. ПДВ 208103,75 грн. (часткова несплата).

Згідно приписів пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оцінивши доводи сторін, суд приходить до висновку про безпідставність суджень ДПІ про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування (153792, 56 грн.) по постачальнику ТОВ ДП «Сіменс Україна».

6. Щодо не підтвердження бюджетного відшкодування в сумі 300 779,98 грн. (порушення пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 пп 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168 -несвоєчасна реалізація позивачем права на податковий кредит, чим завищено податковий кредит за червень 2010 року на суму 300779,98 грн.).

При розгляді справи встановлено, що ПАТ «ЮГцемент»при формуванні податкового кредиту за червень 2010 року відобразив у податковій декларації з ПДВ податкові накладні, які були виписані у попередніх періодах за 2009 рік на загальну суму ПДВ 300779,98 грн., а саме: вересень 2009 року на суму ПДВ 77749,82 грн. - по розрахунках з ТОВ «Дікергофф/Україна» згідно податкової накладної №50 від 30.09.2009р.; жовтень 2009 року на суму ПДВ 126399,93 грн. -по розрахунках з ТОВ «Дікергофф/Україна» згідно податкової накладної №55 від 16.10.2009р.; грудень 2009 року на суму ПДВ 95236,31 грн. - по розрахунках з ТОВ «Бауер Альтіс» згідно податкової накладної №63 від 14.12.2009р.; - грудень 2009 року на суму ПДВ 570,24 грн. - по розрахунках з ПП Борискова згідно податкової накладної №37 від 21.12.2009р.; грудень 2009 року на суму ПДВ 823,68 грн. - по розрахунках з ПП Борискова згідно податкової накладної №36 від 21.12.2009р.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про несвоєчасну реалізацію позивачем права на податковий кредит.

Так, згідно п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Приписами п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю.

Підпунктом 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону.

Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) ЗУ «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.

Системний аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що податкова накладна, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, чинне законодавство, що регулювало спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним в спірних правовідносинах.

Законом У країни «Про податок на додану вартість»передбачено право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг), надати податкову накладу, додатки до податкової декларації за звітний податковий період, заяву зі скаргою на такого постачальника.

Жодним нормативно-правовим актом (чинним на момент правовідносин, що були предметом судового дослідження) включення сум до податкового кредиту не поставлено у залежність від дати виписки (отримання) податкової накладної.

Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають частковому скасуванню -в частині зменшення суб'єкту господарюванню бюджетного відшкодування з податку на додатку вартість на суму 545119,41грн..

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області №0000552301/0 від 15.12.2010 року та №0000552301/1 від 10.01.2011року в частині зменшення суб'єкту господарюванню суми бюджетного відшкодування з податку на додатку вартість на суму 545119 гривень 41копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ЮГцемент» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний