Рішення № 25077194, 27.06.2012, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 213/801/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" червня 2012 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Вінницький обласний військовий комісаріат, про встановлення факту особистої участі у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту особистої участі у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що під час проходження військової служби в Липовецькому районному військовому комісаріаті в період з 1999 року по 2003 рік, відповідно до своїх службових обов'язків він неодноразово входив до складу піротехнічних груп, які організовували та виконували роботи по знешкодженню і знищенню вибухонебезпечних предметів часів Великої Вітчизняної війни. Підтвердженням проведення ним, як членом комісії, вказаних дій є витяги з наказів Липовецького районного військового комісара № 73 від 26.08.1999 року, № 47 від 24.05. 2000 р., а також акти на виконання робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, які затверджені командиром в/ч Д0055. В селі Стара Прилука було знайдено авіаційну бомбу вагою 120 кг, група розмінування, яка прибула на місце події складалась з двох військовослужбовців, тому виникла необхідність йому особисто приймати участь в розкопці та переміщенні бомби з місця її знаходження до автомобіля (100 м), потім до місця знешкодження. В селі Брицькому було знайдено 600 штук вибухонебезпечних предметів. Його безпосередня участь в завантаженні транспортуванні та розвантаженні боєприпасів виникла з цієї ж причини, що і в попередньому випадку. Відповідно до актів групою розмінування у взаємодії з представником Липовецького військового комісаріату, де вказано і його прізвище, у період з 1999 р. по 2003 р. виконувались заявки по різних селах Липовецького району, де було проведено перевірку територій та виявлено вибухонебезпечні предмети, які знищувались вибухами. Вважає, що викладені ним обставини та надані документи підтверджують, що він безпосередньо займався розмінуванням, так як був залучений командуванням військової частини Д 0055 до розмінування. В даний час він не може звернутись до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та встановлення статусу учасника бойових дій, так як не має всіх документів, які б підтверджували його участь в розмінуванні в усіх населених пунктах. Просить встановити факт особистої його участі у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 років на території населених пунктів, а саме: с. Славна, с. Ульянівка, с. Вахнівка, с. Костянтинівна, с. Стара Прилука, с. Брицьке, м. Липовець, Липовецького району, Вінницької області в період з 1999 року по 2003 рік.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заву підтримав, посилаючись на обставини викладені в ній, просить встановити факт особистої участі у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Представник заінтересованої особи Вінницького обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, однак в адресованому суду запереченні просили суд в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, розгляд справи проводити за відсутності їх представника. Заперечення мотивоване тим, що поняття і зміст статусу учасника бойових дій (надалі УБД) визначається в Законі України від 22 жовтня 1993 року №3551 -XII із змінами "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі Закон). Відповідно до п. 11 ст.6 Закону, учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час. Посвідчення УБД видаються на підставі документів, які перелічені в Положенні про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (надалі Положення), що затверджені наказом Міністра оборони України від 08.04.09 р. N 158. Зокрема, у пункті 8 Положення, зазначається, що особам, які визнані учасниками бойових дій (п.11 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 22 грудня 1995 року N 488/95-ВР), посвідчення видаються на підставі:

- витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін);

- витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін);

- акта на виконання робіт по розчистці місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін).

Необхідно зазначити, що даного наказу і не може бути та, як відповідно до законодавства, яке діяло на момент проведення відповідних робіт, а саме спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства оборони України від 26.05.2000 року № 131/155/261 «Про організацію робіт щодо виявлення а знешкодження вибухонебезпечних предметів на території України»(далі - спільний наказ), який був виданий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2294 «Про упорядкування робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів», визначено перелік осіб, які входять до складу пересувних груп розмінування Збройних сил України: командир групи - офіцер (прапорщик) інженерних військ -1; старший сапер - 2; водій-сапер - 2.

Заявник ОСОБА_1 проходив військову службу у Липовецькому районному військовому комісаріаті Вінницької обл. на посадах помічника військового комісара, заступника військового комісара, і взагалі військовослужбовці військових комісаріатів не входять у вищезазначений перелік осіб, в зв'язку з цим військовий комісар не може видати наказ про призначення до групи розмінування ОСОБА_1 та допущення його до знищення вибухонебезпечних речовин.

Крім цього, відповідно до «Спільного наказу», територія адміністративних районів Вінницької області закріплена за військовою частиною Д-0055, а тому до складу групи розмінування ЗС України у Вінницькій області може входити лише особовий склад військової частини Д-0055, що в свою чергу забороняє обласному військовому комісару видати наказ про призначення до групи розмінування ОСОБА_1 та допущення його до знищення вибухонебезпечних речовин і підтверджує відсутність цього наказу. Також, згідно вищезазначеного «спільного наказу»та наказу командувача військами Західного оперативного командування від 08.08.2000 року № 150 (далі -наказ командувача), у випадках розмінування, на військові комісаріати в тісній взаємодії з місцевими органами виконавчої влади і управліннями з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, покладено лише організацію збору даних про виявлені вибухонебезпечні предмети, їх достовірність, своєчасне інформування командирів з'єднань і частин про місцезнаходження і охорону об'єкту до прибуття пересувних груп розмінування, організацію взаємодії з органами ДАІ щодо супроводження машин, що транспортують вибухонебезпечні предмети.

Така співпраця позивача і була відображена в актах на виконання робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів від 26.08.99, від 24.05.2000 р., від 25.04.2000 р., від 26.04.2000р., від 27.04.2000р., від 28.04.2000р., від 23.04.01, від 30.04.02, від 17.05.02, від 25.04.02, від 27.05.02, від 28.05.02, від 21.08.02, 04.07.03, та від 26.09.03, тобто в самому розмінуванні, як вимагає цього п. 11 ст.6 Закону (учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час) позивач участі не міг брати і не мав для цього законних підстав. Тобто ОСОБА_1 в складі групи розмінування не був, право згідно керівних документів приймати участі в розмінуванні не мав. За наведених обставин, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, просять суд в задоволенні заяви відмовити, а враховуючи, що при розгляді справи встановлено спір про право доцільно було б вказану заяву залишити без розгляду.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2, в порядку передбаченому ст.180 ЦПК України, суду пояснив, що він в період з 1998 року по 2003 роки приймав участь в якості сапера під час проведення знешкодження вибухонебезпечних предметів, які залишилися з часів Великої Вітчизняної війни в населених пунктах сіл Костянтинівка, Ульянівка, Славна, Вахнівка, Брицьке, Стара Прилука, а також в місті Липовець. Їх група складалась із водія та двох саперів, однак виникали й випадки, коли такої кількості осіб, що здійснювали розмінування було замало, а тому про такі випадки повідомлялись органи територіальної громади, зокрема з метою залучення й інших осіб в проведенні таких робіт. Так в селі Стара Прилука Липовецького району Вінницької області у 2000 році було виявлено авіаційну бомбу вагою біля 120 кг, коли розпочали роботи по знешкодженню вказаної бомби, постало питання про її транспортування до пункту, де її необхідно було підірвати, а тому до таких робіт було залучено інших осіб , в тому числі приймав участь і ОСОБА_1, який допомагав переносити її та завантажувати на автомобіль, а також супроводжував до місця знешкодження поза межами населеного пункту. Крім цього, він добре пам'ятає випадок, що стався в селі Брицьке, Липовецького району, коли було виявлено 600 вибухонебезпечних предметів, а тому також створювалась група із осіб, в тому числі був і ОСОБА_1, які приймали участь в завантаженні, транспортуванні та розвантаженні вищевказаних боєприпасів.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він проходив службу в Іллінецькому та Липовецькому військкоматах, а тому достовірно пам'ятає випадки, коли створювались групи для проведення знешкодження вибухонебезпечних предметів на території населених пунктів Липовецького району. Такі надзвичайні ситуації були в селі Стара Прилука та Брицьке, коли було виявлено авіаційну бомбу та 600 артилерійських снарядів, і він добре пам'ятає вказані випадки, оскільки було повідомлено органи державної влади про них, також і військкомат, де він проходив службу, а тому сам бачив, як ОСОБА_1 разом із саперами носив вибухонебезпечні предмети до машини, щоб в подальшому транспортувати та знешкодити.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення заявника, оголосивши заперечення заінтересованої особи, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч.1 ст.256 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, які не передбачені ч.1 ст.256 ЦПК України, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Як слідує із роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України в постанові N 5 від 31.03.95, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Із здобутих у справі доказів судом було встановлено, що заявник ОСОБА_1 працюючи на посаді начальника 2 відділу Липовецького РВК дійсно приймав участь у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни за період 1941-1945 років на території населених пунктів села Брицьке та села Стара Прилука, Липовецького району Вінницької області. Доказами на підставі яких суд встановив даний факт , окрім пояснень самого заявника є : пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які дійсно підтвердили особисту участь ОСОБА_1 в розмінуванні населених пунктів села Брицьке та села Стара Прилука Липовецького району; акти на виконання робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, відповідно до яких в складі саперів зазначено й прізвище ОСОБА_1; накази по Липовецькому районному військкомату, згідно яких ОСОБА_1 вважати вибувшим з групою розмінування для знищення вибухонебезпечних предметів (наказ від 24.05.2000 року №47 та від 26.08.1999 року за №73).

Як слідує із п.11 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України затвердженого наказом МОУ від 08.04.2009 року за №158, у разі звернення громадянина до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визначення їх учасником бойових дій і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій.

Що стосується участі заявника ОСОБА_1 в розмінуванні інших населених пунктів, таких як: села Славна, села Ульянівка, села Вахнівка, села Костянтинівка та міста Липовець, Липовецького району Вінницької області, в період з 1999 року по 2003 роки, то слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту участі в розмінуванні вищевказаних населених пунктів заявником суду не надано, а тому в цій частині вимог слід відмовити за недоведеності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявник безпосередньо приймав участь у розмінуванні населених пунктів села Брицького та села Стара Прилука, Липовецького району, Вінницької області, в період з 1999 року по 2003 рік від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни за період з 1941-1945 років, оскільки заявником надано достовірні докази в підтвердження висновків про обставини, що мають значення для вирішення справи, а тому заява в цій частині має бути задоволена.

Встановлення факту про який просить заявник має для нього юридичне значення, оскільки дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, іншого порядку чи можливості встановити такий факт; заявник не має. Встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року, п.5 ч.2 ст.234, ч.2 ст. 256, 213-215, 259 ЦПК України, суд -

В С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Вінницький обласний військовий комісаріат, про встановлення факту особистої участі у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років - задовольнити частково.

Встановити факт особистої участі ОСОБА_1 в період з 1999 року по 2003 рік у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства від вибухонебезпечних предметів, які залишились від Великої Вітчизняної війни за період 1941 - 1945 років на території населених пунктів села Стара Прилука та села Брицьке, Липовецького району Вінницької області.

В решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. Т. Кривенко