Рішення № 25063379, 26.06.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-231/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-КогерНомер провадження 22-ц/1890/1281/12 Суддя-доповідач - Білецький Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білецького О. М.,

суддів - Таран С. А., Хвостика С. Г.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 26 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, треті особи: інспекція з питань захисту прав споживачів у Сумській області, ОСОБА_3,

про захист прав споживачів, зобов'язання виконати ремонт холодильника, стягнення витрат на сервісне обслуговування, неустойки та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

23 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом.

Вказувала, що придбаний нею у ФОП ОСОБА_1 холодильник марки «ВОSH» KAN 58А40 під час гарантійного строку тричі виходив з ладу. Однак, за відсутності на придбаному товарі і у гарантійному талоні ідентифікуючих ознак, а саме - заводського номеру, у гарантійному ремонті їй було відмовлено як у сервісному центрі, так і продавцем. Причому, останній не надав їй на час несправності для користування побутовий прилад аналогічної марки з обмінного фонду.

Такі незаконні дії відповідача змусили її ремонтувати холодильник у спеціалізованій сервісній майстерні за власні кошти, а також спричинили їй емоційний стрес, завдали психологічних страждань та порушили звичайний уклад життя.

Просила зобов'язати відповідача відремонтувати холодильник, стягнути з нього на свою користь 1640 грн. вимушено витрачених на ремонт холодильника, 34560 грн. неустойки за період несправності товару з 28 січня по 01 вересня 2011 року та 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 26 квітня 2012 року позов задоволено.

Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 відремонтувати придбаний у нього 18 лютого 2009 року ОСОБА_2 холодильник марки «ВОSH» KAN 58А40.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1640 грн. витрачених нею на ремонт холодильника в період гарантійного обслуговування, 34560 грн. неустойки, 7000 грн. відшкодування завданої внаслідок недоліку товару моральної шкоди і 120 грн. в рахунок повернення судових витрат, а на користь держави 469 грн. 30 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Вказує, що причиною відмови сервісного центру в гарантійному обслуговуванні товару була лише відсутність на ньому заводського номеру, розміщення якого передбачено виробником у вигляді стікера-ідентифікатора у легкодоступному для споживача місці і який піддається агресивному впливу. Посилається на недоведеність вини продавця у цьому недоліку, оскільки з часу придбання холодильника і до 17 вересня 2010 року покупець жодних претензій щодо відсутності вказаної ознаки не пред'являла, що не виключає її вину у втраті даного стікера-ідентифікатора.

Вважає безпідставним покладення на нього обов'язку відремонтувати холодильник, який на час звернення позивача з позовом після ремонту в сервісному центрі був справним і залишається у робочому стані.

Зазначає, що несправним внаслідок трьох поломок цей побутовий прилад був усього 28 днів (з 17 по 18 вересня 2010 року, 29 грудня 2010 року і з 26 липня по 18 серпня 2011 року), тому нарахування судом неустойки за період з 28 січня по 01 вересня 2011 року є неправильним, а визначений судом її розмір - значно завищеним.

Крім того, доводить, що позивач пропустила річний строк позовної давності, який слід обраховувати з 17 вересня 2010 року - дати виявлення відсутності на холодильнику заводського номеру.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника і заперечення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і убачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 з 12 січня 2005 року зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності і здійснює у м.Суми роздрібну торгівлю непродовольчими товарами (а.с.210, 211).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 16 вересня 2005 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.79).

17 січня 2009 року це подружжя оплатило від імені ОСОБА_3 рахунок №1701/1 на придбання у ФОП ОСОБА_1 побутової техніки, серед якої значився і холодильник марки «ВОSH» KAN 58А40, вартістю 16385 грн. 40 коп. (а.с.47), а 18 лютого 2009 року за місцем проживання сім'ї працівниками позивача було доставлено вказану техніку, у тому числі й цей холодильник, який було передано іншому члену сім'ї позивачів з їх відома (а.с.46).

Однак, при розпакуванні та установці холодильника продавцем не було перевірено наявність у цьому побутовому приладі заводського номеру, розташування якого передбачене виробником на внутрішньому боці холодильної камери, шляхом нанесення стікера, а крім того, не було заповнено у гарантійному талоні графу, у якій повинен зазначатися вказаний індивідуальний номер.

У гарантійних зобов'язаннях виробника зазначено термін гарантійного обслуговування тривалістю 2 роки, вказано перелік пунктів гарантійного та післягарантійного авторизованого обслуговування та однією з причин відмови у гарантійному обслуговуванні визначено відсутність на виробі заводського номеру (а.с.6, 50).

17 вересня 2010 року ОСОБА_2 вперше звернулась в уповноважений Сервісний центр «Техносервіс» (ФОП ОСОБА_4.) для усунення несправності у роботі холодильника. Проте, виявивши відсутність у цьому побутовому приладі вищезгаданого стікера-ідентифікатора та посилаючись на гарантійні зобов'язання виробника, спеціалісти вказаної установи відмовили їй у гарантійному обслуговуванні. У зв'язку з цим вона вимушена була за діагностику та ремонт електронного модуля сплатити цій сервісній установі 570 грн., а вже 18 вересня 2010 року забрала відремонтований холодильник (а.с.22).

29 грудня 2010 року позивач знову звернулась до Сервісного центру «Техносервіс» з іншим недоліком у роботі цього побутового приладу. Того ж дня ФОП ОСОБА_4 відремонтував холодильник, здійснивши його діагностику і замінивши вентилятор холодильної камери. Вартість ремонту, яка була сплачена позивачем, становила 650 грн. (а.с.14).

13 січня 2011 року ОСОБА_2 направила ФОП ОСОБА_1 письмову заяву про відшкодування витрачених на усунення недоліків придбаного холодильника коштів у розмірі 1220 грн., та прохала безоплатно відремонтувати третю поломку цього приладу, надавши їй на час ремонту в користування аналогічний товар (а.с.7).

У листі-відповіді від 25 січня 2011 року відповідач вказав ОСОБА_2 про те, що гарантійний ремонт проводиться виключно авторизованим сервісним центром, який безпідставно відмовив здійснити такий ремонт; що продаж холодильника не міг відбутися без заводського номеру, видалення якого було здійснено після продажу під час його використання покупцем; та що підставою відмови у гарантійному ремонті стала відсутність заводського номеру саме на виробі, а не відсутність запису про нього у гарантійному талоні (а.с.8).

18 квітня 2011 року ОСОБА_2 зверталась до Управління у справах захисту прав споживачів зі скаргою на порушення ФОП ОСОБА_1 її прав споживача щодо безоплатного гарантійного ремонту придбаного у даного підприємця холодильника (а.с.9).

26 липня 2011 року позивач втретє звернулась у Сервісний центр «Техносервіс» за ремонтом, який визначив датою виконання ремонту 18 серпня 2011 року. Проте, фактично вона забрала відремонтований холодильник лише 22 серпня 2011 року. Вартість робіт з діагностики і заміни вентилятора морозильної камери склала 420 грн. (а.с.55).

За таких у цілому правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що продавцем були порушені вимоги п.3 ч.1, ч.3, ч.5, ч.7, абз.1, 2 ч.9, ч.11 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.4 ст.700, п.1 ч.1 ст.708, ч.1, ч.3 ст.709 ЦК України, які виразились: у ненаданні при продажу повної та достовірної інформації про ідентифікуючу ознаку товару - його заводський номер, не заповненні у гарантійному талоні відповідної графи; у безпідставній відмові у період гарантійного строку в безоплатному протягом 14 днів з часу звернення усуненню недоліку, з доставкою на ремонт та поверненні споживачеві силами і засобами продавця, а також у ненаданні на період ремонту аналогічного товару з доставкою.

Такі неправомірні дії відповідача призвели до триразової відмови уповноваженим сервісним центром у безоплатному гарантійному ремонті холодильника протягом дворічного гарантійного строку з дати його придбання, та потягли вимушені витрати позивача для відновлення належної якості цього побутового приладу, а тому на законних підставах, передбачених абз.3 ч.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.5 ст.709 ЦК України стягнув із продавця на користь споживача за його вибором понесені витрати на ремонт у загальному розмірі 1640 грн. та неустойку в розмірі одного відсотка вартості холодильника за кожний день прострочення усунення його недоліків.

Протилежного всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України, ч.14 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не довів.

Так, являючись дочірньою компанією німецького концерну-виробника, Торгова компанія ТОВ «БСХ Побутова Техніка» імпортує та продає в Україні побутову техніку марки «ВОSH». Нею 18 квітня 2008 року отримано сертифікат відповідності вимогам ДСТУ моделі холодильників «ВОSH» KAN 58А40, тобто аналогічних придбаному позивачем. У той же час, ТОВ «БСХ Побутова Техніка» повідомила суду, що до 01 червня 2010 року холодильники даної моделі в Україну не імпортувались (а.с.108).

ФОП ОСОБА_1 не надав жодних доказів придбання холодильника в особи, уповноваженої виробником на його продаж в Україні та не довів легальність його ввезення на територію нашої держави.

Його посилання на наявність стікера із заводським номером холодильника при продажі і його втрату чи знищення самим покупцем є лише припущеннями і об'єктивно дослідженими доказами не підтверджуються.

З огляду на положення ч.2 ст.7 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.681 ЦК України та фактичні обставини, а саме: дату придбання холодильника - 17 січня 2009 року, два роки гарантії та дату направлення ОСОБА_2 вимоги про ремонт - 13 січня 2011 року, помилковими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення з позовом.

Однак, визначаючи розмір належної до стягнення неустойки, суд не перевірив помилкові розрахунки позивача, з якими безпідставно погодився, та не врахував вимоги ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, з рахунку і накладної (а.с.46, 47) убачається, що холодильник вартістю 18206 грн. був проданий позивачу з 10% знижкою, тобто за ціною 16385 грн. 40 коп., а не за 16000 грн., як помилково визначив суд.

Як визнали сторони в суді апеляційної інстанції, письмова вимога позивача про виконання третього ремонту і надання на його період в користування аналогічного товару, була отримана відповідачем 18 січня 2011 року, отже лише через 14 днів після цієї дати у позивача виникло право на неустойку, строк нарахування якої обмежується визначеною сервісним центром датою закінчення ремонту. Таким чином, за період з 02 лютого по 18 серпня 2011 року розмір нарахованої неустойки становитиме: 16385, 40 грн. х 1% х 198 днів = 32442 грн. 30 коп.

Приймаючи до уваги, що такий її розмір значно перевищує розмір понесених позивачем вимушених витрат на ремонт, а тому враховуючи цю обставину, характер і тривалість порушених прав споживача, а також часткове на 2720 грн. визнання відповідачем в суді апеляційної інстанції цих вимог (а.с.213), та інші обставини і виходячи із принципів розумності, виваженості та співмірності, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції у цій частині змінити, зменшивши із застосуванням ч.3 ст.551 ЦК України розмір належної до стягнення неустойки до 3000 грн.

Зобов'язуючи ФОП ОСОБА_1 відремонтувати придбаний позивачем холодильник «ВОSH» KAN 58А40, суд не звернув увагу, що на час звернення з позовом (23 вересня 2011 року даний побутовий прилад був відремонтований сервісним центром та одержаний позивачем ще 22 серпня 2011 року. Жодних даних про несправність цього холодильника після останньої дати матеріали справи не містять і позивач їх не вказала.

Таким чином, не вбачається достатніх, визначених п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», п.1 ч.1 ст.708 ЦК України підстав для покладення на відповідача вказаного обов'язку.

Задовольняючи вимоги про відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем її прав споживача та пов'язаних з цим негативних наслідків для неї. Однак, суд не звернув увагу, що відповідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції яка діяла до 17 вересня 2011 року), завдана порушеннями прав позивача моральна шкода може бути відшкодована особі лише внаслідок заподіяння їй шкоди продукцією, небезпечною для життя і здоров'я у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки таких ознак заподіяння шкоди життю чи здоров'ю позивача не встановлено ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

За такої невідповідності висновків суду фактичним обставинам та неправильного застосування норм матеріального права, у частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди та про зобов'язання відремонтувати холодильник рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Згідно зі ст.ст.88, 316 ЦПК України підлягає зміні і розподіл судових витрат.

Позивач, звертаючись із позовом щодо захисту прав споживача від судового збору була звільнена і тому сплачувала лише витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн. Пропорційно до задоволених на 13% її позовних вимог, з відповідача на її користь потрібно стягнути: 120 грн. х 13% = 15 грн. 60 коп. у часткове відшкодування цих судових витрат.

Відповідно до ступеню задоволених майнових вимог, на користь держави з відповідача належить до стягнення судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.88, 303, п.2,3 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 26 квітня 2012 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та про зобов'язання відремонтувати холодильник скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 26 квітня 2012 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки та у частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн. (три тисячі гривень) неустойки і 15 грн. 60 коп. (п'ятнадцять гривень 60 копійок) відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять гривень 60 копійок) судового збору за наступними платіжними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001, рахунок 31211206780002, отримувач УДКС у м.Суми (м.Суми) 22030001, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 37970593, МФО 837013, призначення платежу - за апеляційний перегляд апеляційним судом Сумської області, код ЄДРПОУ суду 02893444, пункт 1.8.

У частині вирішення позовних вимог про стягнення витрат на ремонт холодильника в період гарантійного обслуговування рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -