Рішення № 25061564, 27.06.2012, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.06.2012

Справа № 815/2823/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

при секретарі Гостіщевій Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ПАТ «Таскомбанк»до ОСОБА_1 про стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Таскомбанк»про розірвання договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № КФ(03)82-08 від 16 квітня 2008 року в розмірі 862 356 грн. 55 коп. з яких: 126 625 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 66 680 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 3 251 грн. 60 коп. нараховані відсотки за період з 21 грудня 2011 року по 29 січня 2012 року, 107 630 грн. 05 коп. прострочені відсотки за період з 19 вересня 2008 року по 01 грудня 2012 року, 558 142 грн. 90 коп. пеня за період з 19 вересня 2008 року по 29 січня 2012 року та судові витрати.

Під час слухання справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідачки лише заборгованість за пенею за період з 19 вересня 2008 року по 29 січня 2012 року в розмірі 558 142 грн. 90 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив, що 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КФ(03)82-08, за яким було надано кредит у розмірі 200 000 грн., терміном до 13 квітня 2018 року. В забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором з ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно якого в іпотеку банку було надано квартиру АДРЕСА_1. В той же день, з відповідачкою було укладено договір поруки. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 зобовязалась перед кредитором відповідати усім своїм майном за виконання усіх боргових зобовязань ОСОБА_2 Внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору за ним виникла заборгованість, яка станом на 30 січня 2012 року становить 862 356 грн. 55 коп. Відповідачка, як поручитель несе солідарну відповідальність перед банком, а тому з неї підлягає стягненню сума пені за період з 19 вересня 2008 року по 29 січня 2012 року в розмірі 558 142 грн. 90 коп. Зустрічний позов представник позивача не визнає, оскільки законом передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно всіх чотирьох умов, викладених у ч.2 ст.652 ЦК України. В даному випадку ОСОБА_1 надано лише документи, що свідчать про її зміну стану здоровя, а тому наявність всіх умов нею суду не доведено. Наявність у ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки боржника за даним кредитним договором не позбавляє банк права реалізовувати інший спосіб забезпечення своїх майнових вимог. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Відповідачка та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що відповідно до вимог цивільного законодавства до позовних вимог про стягнення неустойки встановлена спеціальна позовна давність в один рік. Крім того, пунктом 12 договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимогу до поручителя. У разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. В даному випадку банк з метою стягнення боргу з ОСОБА_2 у березні 2009 року звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису. При цьому зазначив, що строк платежу за кредитним договором настав 14 грудня 2008 року. Таким чином, саме з цього часу у банку виникло право вимагати виконання боргових зобовязань за кредитним договором у поручителя. Проте з 14 грудня 2008 року до моменту подачі банком даної позовної заяви минуло вже більш ніж три роки. Будь-яких повідомлень про наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору їй банком не надсилалось. Зустрічний позов ОСОБА_1 та її представник підтримали повністю та пояснили, що виконання умов договору поруки зі сторони відповідачки на даний час суттєво ускладнюється у звязку з істотною зміною обставин. Так, у 2009 році, тобто вже через рік після укладення зазначеного договору, ОСОБА_1 дізналась про наявність у неї тяжкого захворювання. 25 жовтня 2009 року вона була прооперована з приводу транслюмбальної нефректомії зліва та їй була видалена нирка. 09 листопада 2009 року вона була виписана на амбулаторне лікування. Після курсу реабілітації, який тривав більше 4 місяців, на МСЕК їй була вперше призначена 3 група інвалідності з 10 лютого 2010 року строком на один рік. 15 червня 2011 року за результатами повторного огляду МСЕК було прийнято рішення про призначення безстрокової 3 групи інвалідності з діагнозом хронічний пієлонефрит єдиної нирки та хронічна ниркова недостатність 0-1 стадії. При цьому, як операція та проходження курсу реабілітації, так і подальше підтримання життєдіяльності за наявності вказаного захворювання потребують значних витрат та позбавляють ОСОБА_1 можливості забезпечення виконання умов договору поруки. Наявність таких обставин дає їй право вимагати розірвання вищезазначеного договору поруки. Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір. Відповідно до умов даного договору в іпотеку банку надано квартиру, яка належить іпотекодавцю на праві власності. На теперішній час на виконанні у ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції перебуває виконавче провадження щодо звернення стягнення на іпотечне майно. Тому, банк може отримати задоволення своїх грошових вимог шляхом отримання коштів від продажу квартири ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Повідомлень про причини неявки від нього не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов банку підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

16 квітня 2008 року між ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КФ(03)82-08 /а.с.11/.

Правонаступником ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»за всіма правами та обовязками є ПАТ «Таскомбанк».

Право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»підтверджується банківською ліцензією № 84 /а.с.40/.

Відповідно до п.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит у сумі 200 000 грн. 00 коп., і на термін з 16 квітня 2008 року по 13 квітня 2018 року із щомісячним погашення кредиту та оплатою відсотків за користуванням кредитом у відповідності з графіком.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № ЗФ (03)82-08 від 16 квітня 2008 року /а.с.68-71/.

Предметом даного договору є трикімнатна квартира, загальною площею 75.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві власності.

Того ж дня, 16 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № ПФ(03)12-08 /а.с.9/.

Відповідно до п.1 договору поруки поручитель зобовязується перед кредитором відповідати усім своїм майном за виконання усіх боргових зобовязань ОСОБА_2, які виникають із кредитного договору № КФ(03)82-08 від 16 квітня 2008 року.

Згідно п.2 договору у випадку невиконання позичальником своїх зобовязань перед банком за кредитним договором в термін, встановлений кредитним договором, кредитор має право звернути стягнення за борговими зобовязаннями позичальника на майно та кошти поручителя.

П.4 договору поруки передбачено, що поручитель приймає на себе перед кредитором солідарну відповідальність за виконання позичальником боргових зобовязань в строки і на умовах, передбачених кредитним договором, сплатити заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обовязку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обовязку у повному обсязі одним із боржників припиняє обовязок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обовязку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Предявивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право предявити вимогу до іншого солідарного боржника.

А тому, посилання відповідачки та її представника на наявність у ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області на виконанні виконавчого напису про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, є безпідставними.

Крім того, відповідно до вимог цивільного законодавства кредитор має право самостійно та на свій розсуд обирати спосіб задоволення своїх майнових прав.

ОСОБА_1 в своїх запереченнях зазначила, що банк вимагає від неї здійснення зобовязань за договором поруки після спливу передбаченого договором трирічного строку. Так, право вимоги у кредитора настало 14 грудня 2008 року, а до суду він звернувся в лютому 2012 року. Вимог про погашення заборгованості за кредитним договором вона не отримувала.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

П.12 договору поруки передбачено, що порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від настання строку виконання основного зобовязання (строку повернення кредиту) не предявить вимоги до поручителя.

Як вбачається з п.1 кредитного договору сторонами при його укладені чітко визначений строк виконання зобовязань, а саме: з 16 квітня 2008 року по 13 квітня 2018 року.

Отже, при зверненні кредитора до поручителя 27 лютого 2012 року, тобто до часу припинення дії основного зобовязання, з вимогою про виконання умов кредитного договору вважати, що строк дії поруки ОСОБА_1 припинено, неможливо.

Не є належно доведеним доказом, що строком виконання основного зобовязання є 14 грудня 2008 року, тобто строк платежу визначений у виконавчому напису приватного нотаріуса від 16 березня 2009 року /а.с.57/ при зверненні стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 за іпотечним договором, оскільки строк виконання основного зобовязання встановлено у кредитному договорі і сторонами цього договору його змінено не було.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. А також не свідчить про реальне виконання зобовязань і не є перешкодою для задоволення цих вимог з поручителя.

Крім того, вимога до поручителя про погашення боргу за кредитним договором була направлена відповідачці, яку вона отримала, про що свідчить поштове повідомлення /а.с.41-44/.

Разом з тим, поручитель приймає на себе зобовязання відповідати за виконання кредитного договору лише у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обовязків за кредитним договором.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 в рахунок погашення тіла кредиту 05 червня 2008 року було сплачено 1 667 грн. 00 коп., 28 липня 2008 року 1 667 грн. 00 коп. та 22 вересня 2008 року 3 334 грн. 00 коп., після цього боржник жодного разу не вносив щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту. Крім того, позичальником також сплачувались відсотки за користування кредитом: 28 листопада 2008 року було сплачено 2 000 грн., 05 червня 2009 року 1 000 грн., 30 жовтня 2009 року 12 000 грн., 19 квітня 2011 року 2 897 грн. 30 коп., 30 червня 2011 року 3 750 грн., 28 липня 2011 року, 12 серпня 2011 року та 28 вересня 2011 року по 6 800 грн.

Таким чином, аналізуючи динаміку погашення боржником кредиту та процентів за його користування можливо зробити висновок, що ним неодноразово порушувався графік повернення кредиту та сплати відсотків. Платежі вносились несвоєчасно та не в повному обсязі, а через незначний час позичальник зовсім перестав сплачувати кредит.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_2 виникла заборгованість, яка станом на 30 січня 2012 року складає 862 356 грн. 55 коп. /а.с.19/.

Відповідно до п.16.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту (частини кредиту), відсотків за користування кредитом і термінів сплати комісії за надання кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пеня за період з 19 вересня 2008 року по 29 січня 2012 року складає 558 142 грн. 90 коп.

Відповідачка та її представник в своїх запереченнях посилаються на застосування судом позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що питання про поновлення строку позовної давності позивачем не ставиться, суд вважає необхідним розглядати справу в межах річного строку позовної давності, в іншій частині позову відмовити, у звязку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи рішення про стягнення суми пені за кредитним договором, суд керується положенням ч.1 ст.1050 ЦК України та виходить з того, що стягнення сум (процентів) за ст.1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч.2 ст.625 ЦК України - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Відповідно епікризу 25 жовтня 2009 року ОСОБА_1 була прооперована з приводу транслюмбальної нефректомії зліва та їй була видалена нирка. 09 листопада 2009 року вона була виписана на амбулаторне лікування.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії АД № 158517 ОСОБА_1 було надано безстроково 3 групу інвалідності з діагнозом хронічний пієлонефрит єдиної нирки та хронічна ниркова недостатність 0-1 стадії.

Внаслідок такого захворювання ОСОБА_1 були понесені значні матеріальні затрати на проведення операції, проходження курсу реабілітації та й сьогодні для постійної підтримки нормальної життєдіяльності їй необхідно кошти.

Отже, враховуючи доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан відповідачки, її стан здоровя, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 10 000 грн. 00 коп.

Підтримуючи зустрічний позов ОСОБА_1 та її представник посилаються на те, що на теперішній час відбулась істотна зміна обставин, а саме: наявність у ОСОБА_1 тяжкого захворювання, видалення нирки та призначення безстрокової 3 групи інвалідності з діагнозом хронічний пієлонефрит єдиної нирки та хронічна ниркова недостатність 0-1 стадії. Наявність таких обставин позбавляють її можливості забезпечення виконання умов договору поруки та дає право вимагати розірвання вищезазначеного договору поруки.

Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність всіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на сторону покладається, відповідно до ст.60 ЦПК України, обовязок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

ОСОБА_1 не доведено одночасної наявності чотирьох умов, вказаних в ч.2 ст.652 ЦК України, зважаючи на конкретну ситуацію, акцентуючи увагу на тому, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, відповідачкою не надано доказів того, що у відповідності до вимог ст.651 ЦК України вона зверталась до банку і здійснювала спроби врегулювати спір щодо розірвання кредитного договору.

За таких обставин суд вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про розірвання договору поруки.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідачки також підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.258, 267, 509, 526, 527, 530, 543, 549, 551,559, 625, 651, 652, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Таскомбанк до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що працює в ТОВ «Титанія»та мешкає в АДРЕСА_3, на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», розташованого за адресою м. Київ, вул. Куренівська,15-а (к/с 32007140501 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 339500, ЄДРПОУ 09806443) суму пені у розмірі 10 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп., а всього 10 214 грн. 60 коп.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк»про розірвання договору поруки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: