Рішення № 25046463, 03.07.2012, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2/0550/846/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 липня 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лутай А.М.

при секретарі Сауніної С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання чоловіка та батька інваліда першої групи, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05 березня 2012 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення аліментів на утримання чоловіка та батька інваліда першої групи, в якому вказує, що 07.01.1982 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харцизького міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №1. 24.01.1995 р. шлюб було розірвано. 22.09.1995 р. між ним та відповідачкою ОСОБА_2 знов було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації Актів громадянського стану м.Харцизьк Донецької області, актовий запис № 409. Цей шлюб було розірвано 18.10.2005р. Від шлюбу вони мають трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 До 2000 року він із своєю родиною проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Він завжди добросовісно дбав про свою родину, підтримував її морально та матеріально, безпосередньо виконував обовязки батька та чоловіка, ніколи не ущемляв законні права дружини та дітей, виховував дітей з любовю та повагою. У 2000 році вони з дружиною ОСОБА_2 виїхали до м.Москва на заробітки, діти залишилися тимчасово проживати з його батьками за адресою: м.Харцизьк, вул..Лермонтова, 33. У 2001 році він приїхав до України і забрав з собою до Москви старшу доньку ОСОБА_3, в 2002 році він забрав до Москви середню доньку ОСОБА_4 та молодшого сина ОСОБА_5. У Москві вони проживали однією сімєю, він відповідально дбав про сімю та забезпечував її матеріально. Середня донька ОСОБА_4 у Москві поступила навчатися до земельного технікуму, він постійно оплачував за навчання, поки був працездатний, а коли він втратив працездатність, і не мав можливості платити за навчання доньки, вона покинула навчальний заклад. З дітьми він ніколи не конфліктував, між ними були поважні стосунки. Навіть коли він вперше за сімейними обставинами розірвав шлюб, діти благали його, щоб він повернувся до сімї, бо їм і дружині без нього тяжко і морально і матеріально. На прохання дітей він повернувся до сімї, і навіть знову узаконив сімейні стосунки з відповідачкою ОСОБА_2 21.01.2005 року у нього на роботі вибухнув балон з киснем, та йому опекло обидві кисті рук, після чого у Московській лікарні йому було ампутовано частину пальців на лівій та правій руці. Коли його сімя дізналася, що йому ампутували пальці рук, вони вирішили, що він став їм не потрібен. Діти зібрали його особисті речі, вивезли його до України і покинули його у його хворої матері, яка сама потребувала фізичного догляду. У Харцизьку стан його рук погіршився, він звернувся до Харцизької лікарні, після чого йому ампутували останні пальці на руках. З 23.08.2005 р. він отримав інвалідність першої групи (довічно), що підтверджується документами. У нього хворе серце, з-за чого він постійно потребує лікарських медикаментів стороннього догляду. Діти з ним не проживають і не спілкуються, будь-якої фізичної, моральної та матеріальної допомоги не надають. Розмір його пенсії складає 1117,00 грн., ця сума не дозволяє йому існувати повноцінно як людині, тому що її ледве хватає на життя. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. За рішенням суду аліменти присуджуються з подружжя, як правило, у грошовій формі, які сплачуються щомісячно.

Просить стягнути з відповідачів на його користь аліменти на його щомісячне утримання в розмірі по ј частині з кожного з усіх їх будь-яких доходів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3, яка є представником відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за довіреністю, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що шлюб між відповідачкою ОСОБА_2 та позивачем розірваний 18 жовтня 2005 року, подружні відносини та сумісне проживання було припинено з зими 2004 року, що підтверджується рішенням Харцизького міського суду від 06.06.2005 р. Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, тобто шлюб між ОСОБА_2 та позивачем припинений 07.07.2005 року, і позивач став інвалідом після розірвання шлюбу. Тому згідно ч.2 ст.76 Сімейного Кодексу України позивач не має права на утримання після розірвання шлюбу. До квітня 2012 року, тобто більше семи років з моменту розірвання шлюбу, позивач жодного разу не звертався до них в суд з вимогою про стягнення аліментів. В теперішній час відповідачка ОСОБА_2 ніде не працює, є інвалідом 3 групи по онкозахворюванню і не має можливості надавати позивачу матеріальну допомогу, так як сама потребує матеріальної допомоги. Ніяких доходів у ОСОБА_2 немає, пенсію вона не отримує, так як не досягла пенсійного віку, перебуває на утриманні дітей. Онкозахворювання у відповідачки ОСОБА_2 діагностовано ще з 2003 року, і навіть коли позивач та відповідачка ОСОБА_2 перебували у шлюбі, позивач не надавав їй матеріальну допомогу на лікування: багато численні операції та хіміотерапію і лучову терапію. Вона, ОСОБА_3, з 2001 року ніде не працює, в теперішній час перебуває на утриманні чоловіка, так як вагітна, доходів не має, і не має можливості сплачувати позивачу аліменти. ОСОБА_4 ніде не працює, і жодного дня ніде не працювала (у неї немає трудової книжки), знаходиться на утримання чоловіка, у звязку з відсутністю в садочку місць вимушена доглядати за малолітньою дитиною і знаходитись вдома. Вона не має можливості сплачувати батькові аліменти. ОСОБА_7 ніде не працює, на життя заробляє випадковими заробітками, має на утриманні не працюючу дружину і грудну дитину. Виплачувати батькові аліменти він не має можливості. Відповідно до вимог ч.4 ст.75 Сімейного Кодексу України з урахуванням ч.1 ст.10 СК України позивач не може бути потребуючим матеріальної допомоги, так як його пенсія набагато більше установленого ст..12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»від 22.12.2011 р. з урахуванням змін від 12.04.2012 р. прожиткового мінімуму. З 1 липня 2012 р. прожитковий мінімум для позивача складає 844,00 грн. на місяць, але його пенсія перебільшує вказану суму. Крім того, позивачу як інваліду 1 групи встановлені законодавством багато численні пільги. Також у позивача є у власності автомобіль імпортного виробництва. В період шлюбу позивач ніде тривалий час не працював, зловживав спиртними напоями, вчиняв скандали в сімї, бійки, не утримував свою сімю матеріально, не виконував батьківських обовязків, тобто жодної вимоги ст..150 Сімейного Кодексу України позивач не виконував. Відповідачка ОСОБА_4 отримала середню повну освіту в 2007 році, тобто у віці 21 року, відповідач ОСОБА_4 не має базової загальної освіти, він закінчив усього 6 класів. Таким чином, вважає, що позивач ухилявся від виконування своїх батьківських обовязків, і відповідно до ч.1 ст.204 СК України вони, діти, повинні бути звільнені від обовязку утримувати позивача.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в судове засідання не прибули за невідомими суду причинами, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності вищезазначених осіб.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, знаходить позов частково обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.01.1982 р. по 24.01.1995 р. , та з 22.09.1995 р. по 07.07.2005р.

Від вказаного шлюбу народилось троє дітей: дочка ОСОБА_3, 22.04.1982р.н., дочка ОСОБА_4, 19.09.1986р.н., син ОСОБА_5, 25.09.1987р.н..

21.01.2005 р. з позивачем ОСОБА_1 трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав інвалідність 1 групи довічно. За висновком МСЕК потребує постійного стороннього догляду.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області та отримує щомісячно пенсію в розмірі приблизно 1117,00 грн. За місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідачка ОСОБА_2 до 2011 року була визнана інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, в теперішній час проходить переосвідоцтво, не працює.

Відповідачка ОСОБА_4, перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від якого у неї є донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідач ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, від якого у нього є донька ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідачка ОСОБА_3, зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 27.08.2011р.. В теперішній час відповідач ОСОБА_4 вагітна.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні показали, що раніше ОСОБА_4 проживали з ними по сусідству. На той час це була благополучна, забезпечена сімя. Діти завжди були добре одягнені. В цій сімї вони ніколи не чули скандалів. ОСОБА_4 займався торгівлею, забезпечував сімю.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до ст..75 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що

другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст..76 Сімейного Кодексу України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і

якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Статтею 202 Сімейного Кодексу України встановлено, що повнолітні дочка, син зобовязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ст.205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не предявлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

На підставі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст..212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Проаналізувавши усі зібрані по справі докази, суд вважає встановленим, що позивач ОСОБА_1 є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_2 також є непрацездатною, не має свого доходу, а тому на думку суду не має можливості надавати позивачу матеріальну допомогу, тому суд вважає необхідним відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до своїх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення аліментів на своє утримання, суд вважає необхідним в цій частині задовольнити, оскільки повнолітні дочка, син зобовязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, і цей обовязок не повязаний з їх матеріальним станом. Факт ухиляння позивача від своїх батьківських обовязків не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує матеріальний та сімейний стан його дітей відповідачів по справі, та вважає можливим стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі по 1/10 частині кожного з усіх видів заробітку (доходу) відповідачів.

Згідно ст.79 Сімейного Кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду з дня подачі позовної заяви, тому суд вважає необхідним стягнути аліменти з відповідачів з 05 березня 2012 року.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 214,60 грн. - по 71,53 грн. з кожного.

Керуючись ст.75,76, 202, 205 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка народилася в м.Харцизьк Донецької області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка народилася в м.Харцизьк Донецької області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, який народився в м.Харцизьк Донецької області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, який народився в м.Харцизьк Донецької області, аліменти на його утримання у розмірі по 1/10 частині з кожного з усіх видів заробітку (доходу) відповідачів, щомісячно, починаючи з 5 березня 2012 року.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка народилася в м.Харцизьк Донецької області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка народилася в м.Харцизьк Донецької області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, який народився в м.Харцизьк Донецької області судовий збір на користь держави у розмірі по 71,53грн. з кожного (р/р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку (м. Харцизьк), код платежу 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)»символ звітності 206, код суду 02895679).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Вступна і резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03.07.2012 року. Повний текст рішення складений 05.07.2012 року.

Суддя: