Рішення № 25045837, 27.06.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №2/0544/1350/12

27 червня 2012 року Слов'янський міськрайонный суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Чернишова Ю.В.

при секретарі - Гречко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва»про визнання дій генерального директора незаконними, визнання наказу про звільнення незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва»в якому просить: визнати дії генерального директора КП «РУКБ»по її звільненню незаконними. Визнати наказ №1-к від 05.04.2012року про її звільнення незаконним та скасувати цей наказ. Поновити її на роботі в Комунальному підприємстві Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва»на посаді сторожа.

Стягнути з Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва»на її користь заборгованість із заробітної плати за березень 2012року в сумі 1073грн. а також середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3219грн.. Також просила постановити окрему ухвалу і направити її до Слов'янської міжрайонної прокуратури для проведення дослідчої перевірки за фактом грубогог порушення генеральним директором Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва»ОСОБА_2 норм законодавства про працю. Постановити окрему ухвалу і направити її до Слов'янської міжрайонної прокуратури для проведення дослідчої перевірки за фактом підроблення офіційного документа ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_3 зазначені вимоги підтримали. При цьому доводи позову обгрунтували тим, що 20.03.2012року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва» на посаду сторожа. 05 квітня 2012року вона була звільнена з посади наказом №1-к від 05.04.2012року за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України про що було зроблено запис в трудовій книжці.

Вважає таке її звільнення незаконним оскільки ніякої угоди сторін не було. Вона не зверталась до адміністрації ні з заявою ні з проханням про її звільнення і така угода з адміністрацією підприємства досягнута не була. Про її звільнення вона дізналась від директора підприємства 05.04.2012року коли була викликана до нього.

При цьому їй не було сплачено заробітну плату за час її роботи з 20 березня 2012року в сумі 1073грн..

Відповідач- Комунальне підприємство Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва», в особі його представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , позов не визнало. При цьому представники зазначили, що позивачка взагалі не працювала в КП «РУКБ», оскільки відповідно до штатного розпису в них відсутня посада сторожа. Тому вона не могла бути туди прийнята на зазначену посаду.

Запис же в трудовій книжці позивача про прийняття її на роботу не завірено печаткою.

Дійсно 05.04.2012року позивачка зверталась до адміністрації підприємства, а саме до генерального директора з проханням здійснити запис в трудовій книжці про її звільнення, оскільки там містився запис про прийняття на роботу. Генеральним директором було зроблено запис про її звільнення лише з метою не пошкодити трудової книжки, тобто щоб всі записи там відповідали одна одній.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду докази, суд приходить до переконання, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач оспорює сам факт того. що ОСОБА_1 працювала на посаді сторожа в КП «РУКБ».

Разом з тим такі доводи відповідача спростовуються записом в її трудовій книжці про те, що остання прийнята на роботу в КП «Регіональне управління капітального будівництва» нав посаду сторожа, відповіднол до наказу №6 від 20.03.2012року.

Позивачем надано також і ксерокопія такого наказу. Зазначена копія не завірена належним чином, однак представник позивача ОСОБА_3 підтвердив факт видання ним такого наказу.

Окрім того факт роботи позивачки у відповідача у суду не викликає сумнівів та підтверджується також записом в трудовій книжці, оригінал якої оглянуто в суді, про її звільнення з 05.04.2012року. Факт такого запису генеральним директором Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва» відповідачем не заперечувався.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом №58 від 29.07.1993року Міністерством праці, Міністерством юстиції та Міністерством соцівального захисту населення, - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі -підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 зазначеної інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Відповідно до п2.4. інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Зазначене свідчить, що запис про прийняття на роботу не підлягає завіренню печаткою, а факт про наявність записів про прийняття та звільнення ОСОБА_1, що є в трудовій книжці на її ім'я підтиверджує факт її роботи у відповідача в зазначений період.

Зазначена обставина підтверджується також і довідкою УПФУ в м. Слов'янську та Слов'янському районі з якої вбачається, що відповідно даних системи персоніфікованого обліку заробітна плата ОСОБА_1 по Комунальному підприємству Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва» за період з 20.03.2012року по 30.04.2012року склала : березень-1073грн., квітень-373,38грн.. Зазначені дані про розмір заробітної плати працівника надаються в УПФУ підприємством, що також підтверджує факт роботи позивачки на даному підприємстві у зазначений період.

Відповідно до штатного розпису Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва», з 01.04.2008року, до якого згідно відомостям УПСЗН Слов'янської міської ради, зміни з цього часу по теперішній час не вносились, посада сторожа на підприємстві не передбачена.

Разом з цим ця обставина не спростовує факту роботи ОСОБА_1 на займаній посаді.

Вирішуючи вимоги позивача стосовно законності її звільнення суд враховує приписи ст.36 КЗпП України, де наведено підстави припинення трудового договору. Пунктом цієї норми передбачена така підстава , як угода сторін.

Відповідно до роз'яснень наданих в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).

Вирішуючи питання про законність звільнення саме з підстав передбачених п.1 ст.36 КЗпП України, слід враховувати, що зазначена підстава передбачає саме угоду сторін, тобто працівника та роботодавця та їх волевиявлення на таке звільнення. Відповідач не надав суду доказів того, що така угода між позивачем та відповідачем відбулась. Позивачка ж взагалі заперечувала, що мала бажання звільнитись з півдприємства.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання, що звільнення відбулось з порушенням вимог ст.36 п.1 КЗпП України.

При цьому слід також зазначити, що враховуючи встановлені обставини дії генерального директора КП РУКБ суперечили вимогам діючого трудового законодавства при звільненні позивачки, з наведених вище підстав.

За таких обставин вимоги позивача в частині визнання незаконними дій та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 235 ч.2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №10 від 08.02.1995року, передбачено порядок визначення середньої заробітної плати і за час вимушеного прогулу.

Враховуючи зазначені приписи середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 178,83грн.. При тому , що заробітна плата за фактично відпрацьований час, що передували її звільненню становила 1073грн., враховуючи , що відпрацьовано менше двох місяців, а відповідно до її пояснень, стосовно графіку роботи ( через два дні на третій) , враховуючи , що останній день вона працювала 05 квітня 2012року, до звільнення вона відпрацювала за 06 робочих днів. ( 1073 : 6= 178,83грн.)

На день її поновлення на роботі, час вимушеного прогулу становить 28 робочих днів. Відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 4828,41грн.

( 178,83грн. х 28дн.).

З огляду на наведене суд вважає не доведеними вимоги позивача, стосовного того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 3219грн.. Своїх розрахунків позивачем не надано. Однак враховуючи пояснення її представника, зазначений розмір було розраховано виходячи з розміру заробітної плати 1073грн., що суперечить вищенаведеному порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №10 від 08.02.1995року.

Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати за березень 2012року, яку начеб то їй не було своєчасно виплачено та не проведено розрахунок при звільненні.

З огляду на надані суду докази, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено зазначену обставину, враховуючи , що відповідач заперечував зазначену заборгованість. Документів , які б підтверджували факт заборгованості позивачем не надано. З огляду на це суд вважає, , що зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.16 ЦК України, ст.21, 36, 94, 235 КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом №58 від 29.07.1993року Міністерством праці, Міністерством юстиції та Міністерством соцівального захисту населення, ст. 15, 15-1, 30, 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії генерального директора Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва» ОСОБА_2 по звільненню ОСОБА_1 незаконними.

ОСОБА_1 поновити на попередній роботі в Комунальному підприємстві Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва» на посаді сторожа.

Стягнути з Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4828грн.41коп..

В решті вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Регіональне управління капітального будівництва» судовий збір у сумі 214грн. 60коп. , в місцевий бюджет м.Слов'янська код ОКПО 34686605 МФО 834016, на р/р 314175377 000 75.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов"янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

Донецької області Ю.В. Чернишов