Рішення № 25045805, 12.06.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/1549/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.

При секретарі Писаренко Є.М.

За участю позивача ОСОБА_1,

Представника відповідача ОСОБА_2,

Представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Словянського психоневрологічного інтернату за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог -Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної держадміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Апеляційного суду Донецької області, про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

16.05.2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Словянського психоневрологічного інтернату про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 09.12.2010р. наказом № 120-к позивач була звільнена з роботи. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011р. позивача було поновлено на роботі на посаді завідуючої господарством. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.12.2011 року Рішення Апеляційного суду від 22.07.2011 року та додаткове рішення Апеляційного суду від 10.10.2011 року залишені без змін. З 23.07.2011р. по 13.03.2012 року відповідач рішення суду в частині поновлення на роботі не виконував, позивачка не працювала, що підтверджується копією її трудової книжки. Час затримки виконання рішення суду складає з 24.01.2012 року по 13.03.2012 року -47 робочих днів. Відповідно до довідки № 6 від 02.04.2012 року середній заробіток складає 101 грн. 80 коп., тому відповідач повинен сплатити її середній заробіток у розмірі 101 грн. 80 коп. х 47 днів = 3 563 грн. Крім того, невиконанням рішення суду про поновлення на роботі відповідач позбавив позивача законного права на працю, на своєчасне отримання винагороди за працю. Відсутність достатніх матеріальних коштів змусило позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, що призвело до моральних страждань, які позивач оцінює в 3 000,00 грн., тому просила стягнути з Словянського психоневрологічного інтернату на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у сумі 3 563 грн., моральну шкоду у розмірі 3 000,0 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, навели доводи, аналогічні доводам позовної заяви та просили їх задовольнити. ОСОБА_1 додатково пояснила, що середній заробіток вона відрахувала з довідки № 6 з якої вбачається, що з 14 березня по 19 березня включно (фактично відпрацьований час) її заробітна плата складає 407 грн. 21 коп., тому вона з цієї суми і відрахувала середній заробіток в розмірі 101 грн. 80 коп.

В судовому засіданні представник відповідача Словянського психоневрологічного інтернату -ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності №230/01-17 від 19.03.2012 року (а.с.86), заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачка за рішенням суду дійсно не була поновлена на роботі, оскільки Словянський психоневрологічний інтернат оскаржив рішення Апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду, тому вони чекали остаточного рішення і не поновляли її на роботі. На теперішній час вона поновлена на роботі з 12.03.2012 року, але позовні вимоги він не визнає, тому що вважає, що діяли працівники Словянського психоневрологічного інтернату відповідно до закону. Просив також відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки вона позивачці не була спричинена. Додав також, що позивачка була на лікарняному з 28.02.2012 року по 05.03.2012 року та отримала за це кошти. Крім того, позивачкою неправильно визначено розмір середньої заробітної плати, виходячи з Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 її середній заробіток складає 65,39 грн.

В судовому засіданні представник третьої особи Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації -ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності №02/06-0010 від 03.01.2012 року (а.с.87), заперечувала проти задоволення позовних вимог, навела доводи, аналогічні доводам представника відповідача.

Дослідивши надані позивачем та представником відповідача, третьою особою докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 перебувала з відповідачем Словянський психоневрологічний інтернат в трудових відносинах з 21 серпня 1991 року по 9 грудня 2010 року, працювала на посаді завідуючої господарством. Звільнена 9.12.2010р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату -накази №49-к від 21.08.1991р., №120-к від 9.12.2010р.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011 року позивачку було з 09 грудня 2010 року поновлено на роботі на посаді завідуючої господарством Словянського психоневрологічного інтернату, стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, вирішено питання про судові витрати.

12.08.2011р. Слов'янським міськрайонний судом було видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючої господарством Словянського психоневрологічного інтернату (а.с.13). 15.08.2011р. постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством Словянського психоневрологічного інтернату (а.с.12).

З наданої позивачкою копії трудової книжки вбачається, що відповідно до наказу № 21-к від 12.03.2012 року ОСОБА_1 поновлена на попередній посаді (а.с.21-22).

Підставою даного позову про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди позивач зазначила незаконне звільнення та невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт незаконного звільнення та розмір середньоденного заробітку позивача 65,39 грн. встановлений рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22.07.2011р. (а.с.6-7) та не підлягає доказуванню, рішення набрало законної сили з моменту проголошення. Окрім того, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.12.2011 року Рішення Апеляційного суду від 22.07.2011 року та додаткове рішення Апеляційного суду від 10.10.2011 року залишені без змін (а.с.9-10).

Відповідно до ст.319 ЦПК України рішення та ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Також з цих підстав суд не приймає до уваги посилання позивача на довідку відповідача № 6 від 02.04.2012 року, з якої вона виходила, розраховуючи середній заробіток в сумі 101 грн. 80 коп.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В судовому засіданні сторони не заперечували, що рішення суду про поновлення на роботі позивача до 12.03.2012 року виконано не було.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" та п.8.2 Інструкції "Про проведення виконавчих дій" виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду подана до ВДВС Словянського міськрайонного управління юстиції 15.08.2011р. і саме з цієї дати слід вважати початок затримки виконання рішення суду (такими позиціями керувався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 4 травня 2011 року).

Згідно довідки відповідача, наданої до Апеляційного суду Донецької області, середньоденний заробіток позивача становить 65 грн. 39 коп., розмір цього заробітку встановлений рішенням Апеляційного суду.

Разом з тим, виходячи з часу, за який підлягає стягненню розмір середнього заробітку, суд вважає, що він не відповідає фактичному, оскільки представником відповідача в судовому засіданні надані документи, що підтверджують факт перебування позивачки на лікарняному з 28.02.2012 року по 05.03.2012 року (а.с.69) , а також документи, що підтверджують виплату - відомість (а.с.70), позивачка не заперечує факту перебування на лікарняному та отримання коштів, тому погодилася на те, що фактично кількість днів, за які вона ставить питання про стягнення середнього заробітку складає -28 днів, тому суд вважає, що саме за 28 днів підлягає стягненню середній заробіток.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума -1 830 грн. 92 коп. (28 днів х 65 грн. 39 коп.).

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 дійсно зазнала моральних страждань через затримку поновлення своїх порушених прав, що сталося з вини відповідача, ОСОБА_1 позбавлена свого конституційного права на труд, вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки не була працевлаштована та не отримувала заробітну плату через невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

У зв'язку з тим, що визнання факту порушень відповідачем права позивачки сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачці, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивачки належить відмовити.

Крім того, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у доход держави у розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 235, 236, 237-1, КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Словянського психоневрологічного інтернату за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог -Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної держадміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Апеляційного суду Донецької області, про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Словянського психоневрологічного інтернату, що розташований за адресою: м. Слов'янськ, вул. Курчатова, 72 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму у розмірі 1839 грн. 92 коп.

Стягнути з Словянського психоневрологічного інтернату, що розташований за адресою: м. Слов'янськ, вул. Курчатова, 72 на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) -26503448, отримувач -УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) -34686605, банк отримувача -ГУДКСУ у Донецькій області, МФО -834016, код класифікації доходів бюджету -22030001, судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Є. Мірошніченко