Рішення № 25045669, 25.06.2012, Селидівський міський суд Донецької області

543/2/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Моцного О.С.

при секретарі Відоновій О.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою про поділ майна, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона з 11 червня 2005 року по 23 серпня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, якій було розірвано за рішенням суду. За 4 дні до укладення шлюбу відповідач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка була у занедбаному стані. Вони разом за власний кошт зробили ремонт у вказаній квартирі -змінили радіатори опалення на загальну суму 2795 грн.; замінили лінолеум в спальній, зальній кімнатах та у прихожій на загальну суму 2700 грн.; замінили міжкімнатні двері на суму 320 грн. та вхідні двері за 1600 грн.; за ремонт ванної кімнати та туалету сплатили 8000 грн.; за ремонт кухонної кімнати -2000 грн.; поклеїли шпалери на суму 1000 грн.; за ремонт балкону сплатили 5000 грн.; встановили другі вхідні двері за 2200 грн.; зробили ремонт в коридорі на суму 600 грн. Загалом сплатили за ремонт 31255 грн. Під час перебування у шлюбі ними було придбано майно -набір корпусних меблів в 2007 році за 4300 грн.; м'які меблі в 2005 році за 1900 грн.; ДВД плейєр «ВКК»в 2006 році за 600 грн.; газову пічку «Гореніє» в 2007 році за 1100 грн.; пральну машинку «LG»в 2010 році за 3220 грн.; кондиціонер «Samsung»AQ 09 NLN D в 2008 році за 2050 грн.; комп'ютер з процесором та колонками в 2009 році за 5820 грн.; пилосос «ВІТЕК»в 2005 році за 400 грн.; витяжку «PNHART»KC 60-WH в 2008 році за 580 грн.; водонагрівач «Гореніє»в 2007 році за 600 грн.; блендер «Philips»HR 1366 600W в 2009 році за 650 грн.; депелятор «PRAYH SILK-epil»№ 7280 в 2008 році за 560 грн.; мікрохвильову піч «Scarlet»в 2005 році за 500 грн.; холодильник НОРД весільний подарунок за 1400 грн.; кухонну стінку весільний подарунок за 2500 грн.; кухонний стіл та стільці в 2006 році за 800 грн.; спальне 2-місце ліжко весільний подарунок за 750 грн.; журнальний стіл-тумбу під телевізор весільний подарунок за 300 грн.; комод в 2008 році за 580 грн.; кольоровий телевізор «Samsung»весільний подарунок за 1000 грн.; стара пральна машина в 2005 році за 600 грн., а разом на суму 30210 грн. Також на ім'я відповідача в відділенні КБ «ПриватБанк»відкритий рахунок, куди вони вкладали спільні грошові кошти. Добровільно відповідач не бажає поділи майно, тому вона змушена звернутися до суду. На підставі викладеного просить визнати, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, є їх спільною власністю, визнати за відповідачем право власності на квартиру та стягнути з нього на її користь половину вартості вказаної квартири та поділити майно в натурі, заливши їй - пральну машинку «LG»в 2010 році за 3220 грн.; м'які меблі в 2005 році за 1900 грн.; комп'ютер з процесором та колонками в 2009 році за 5820 грн.; блендер «Philips»HR 1366 600W в 2009 році за 650 грн.; депелятор «PRAYH SILK-epil»№ 7280 в 2008 році за 560 грн.; мікрохвильову піч «Scarlet»в 2005 році за 500 грн.; холодильник НОРД весільний подарунок за 1400 грн.; спальне 2-місце ліжко весільний подарунок за 750 грн.; журнальний стіл-тумбу під телевізор весільний подарунок за 300 грн., а загалом на суму 15100 грн., а решту майна -передати відповідачу; та визнати за нею право на половину грошових коштів на рахунку відповідача в КБ «ПриватБанк»й стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі й просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні частково визнав позов, пояснив, що вказана квартира була придбана ним до укладення шлюбу, тому є його особистою власністю, але згоден на поділ сумісно нажитого рухомого майна.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відповідача та просив частково задовольнити позов в частині поділу рухомого майна.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2005 року (а.с. 7) відповідач по справі ОСОБА_3 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за 9000 грн.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 10) квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_3 із часткою 1/1.

Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції Донецької області, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 11.06.2005 року було зареєстровано шлюб.

Згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30.11.2010 року (а.с. 9) шлюб, зареєстрований 11.06.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Селидове Донецької області за актовим записом № 52 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, розірвано.

Частиною 1 статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 і ч. 1 ст. 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В силу ст. 71 ч. 1 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, з огляду на положення ст. 60 та 70 СК України необхідною умовою для набуття права на майно в порядку спільної сумісної власності є його придбання під час шлюбу.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється, що спірна квартира була придбана відповідачем до укладення шлюбу. За час перебування у шлюбі вони зробили ремонт у квартирі та витратили на це, зі слів позивача, 31255 грн.

З метою визначення вартості спірної квартири після ремонту ухвалою суду від 15.11.2011 року (а.с. 63) по справі було призначено будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено суб'єкту оціночної діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5

Для забезпечення виконання ухвали суду від 15.11.2011 року ухвалою від 02.12.2011 року (а.с. 66) було зобов'язано відповідача надати можливість доступу в квартиру та накладено арешт на спірну квартиру.

Листом від 27.04.2012 року суб'єкт оціночної діяльності повідомив суд, що не має можливості виконати експертизу, оскільки відповідач по справі відмовив надати можливість на огляд та фотографування квартири.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень осіб, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки на час розгляду справи не визначено вартості спірної квартири після проведення ремонту, суд не приймає розрахунок позивача стосовно визначеної ним суми вартості ремонту, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що матеріали для проведення ремонту придбалися на ринку та відсутні будь-які докази (чеки, квитанції тощо) стосовно їх вартості, тому в розумінні положень ст. 57, 58, 60 ЦПК України суд не приймає вислови позивача та його представника як належний доказ цього.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Згідно відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк»(а.с. 42) відповідач по справі має рахунки № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, на яких станом на 02.06.2011 року залишки коштів склали 0,00 грн.

Таким чином, вирішуючи питання про поділ банківського вкладу подружжя, суд виходить з того, що єдиної підставою для задоволення цієї вимоги є ведення ними через банківську установу свого сімейного бюджету, але сторонами не надано доказів стосовно цього, а наявні в матеріалах справи докази не дають змоги оцінити їх та вирішити відповідно до заявлених позовних вимог.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що придбане рухоме майно було набуто ними під час перебування у шлюбі і тому є спільною власністю і в розумінні ст. 60 СК України вважається таким, що належить подружжю.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється, виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні право щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач має право на поділ об'єктів права спільної сумісної власності, а вимоги позивача та його представника, заявлені в судових дебатах, суд не приймає до розгляду, оскільки позивач не скористався своїм правом змінити предмет й підстави позову до початку розгляду судом справи по суті (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В судовому засіданні встановлено, що позивач при зверненні до суду 18.03.2011 року сплатив державне мито в розмірі 306,38 грн. та сплатив за правову допомогу в розмірі 330,00 грн., тому з відповідача підлягає стягненню половина сплачених сум.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 62, 65, 70 СК України, ст. ст. 10, 11 ,60, 61, 79, 81, 88, 174, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна -задовольнити частково.

Розділити сумісно нажите майно і виділити його сторонам таким чином:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на пральну машинку «LG»за 3220 грн.; м'які меблі за 1900 грн.; комп'ютер з процесором та колонками за 5820 грн.; блендер «Philips»HR 1366 600W за 650 грн.; депелятор «PRAYH SILK-epil»№ 7280 за 560 грн.; мікрохвильову піч «Scarlet»за 500 грн.; холодильник НОРД весільний подарунок за 1400 грн.; спальне 2-місце ліжко весільний подарунок за 750 грн.; журнальний стіл-тумбу під телевізор весільний подарунок за 300 грн., а загалом на суму 15100 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на набір корпусних меблів за 4300 грн.; ДВД плейєр «ВКК»за 600 грн.; газову пічку «Гореніє»за 1100 грн.; кондиціонер «Samsung»AQ 09 NLN D за 2050 грн.; пилосос «ВІТЕК»за 400 грн.; витяжку «PNHART»KC 60-WH за 580 грн.; водонагрівач «Гореніє»за 600 грн.; кухонну стінку весільний подарунок за 2500 грн.; кухонний стіл та стільці за 800 грн.; комод за 580 грн.; кольоровий телевізор «Samsung»весільний подарунок за 1000 грн.; стара пральна машина за 600 грн., а загалом на суму 15110 грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_1 318 (триста вісімнадцять) грн. 19 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя