Рішення № 25041883, 05.07.2012, Апеляційний суд Івано-Франківської області

1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д

суддів Бойчука І.В., Меленко О.Є.

секретаря Городецької У.С.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської філії ПАТ «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи банку ОСОБА_2, ПАТ «Західінкомбанк» - про розірвання договору банківського вкладу, повернення депозитного вкладу, стягнення пені, три відсотки річних та моральної шкоди - за апеляційною скаргою ПАТ «Західінкомбанк» - на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 травня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської філії ПАТ «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Банку ОСОБА_2, ПАТ «Західінкомбанк» - про розірвання договору банківського вкладу, стягнення депозитного вкладу в розмірі 15000 грн., пені в сумі 44100 грн. , 121 грн. 3% річних та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.05.2012 року позов задоволено частково. Розірвано договір банківського вкладу в національній валюті №ДБ-27/5 від 08.01.2009 року та додаткову угоду №2 від 22.04.2010 року по договору банківського вкладу в національній валюті №ДБ-27/5 від 08.01.2009 року. Стягнуто з ПАТ «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу в розмірі 15000 грн., пеню в сумі 44100 грн. у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 3% вартості послуг за кожний день прострочення, три відсотки річних від простроченої суми в

______________ Справа № 0907/587/2012 Головуючий у 1 інстанції - Антоняк Т.М.

Провадження №22ц/0990/1320/2012

Категорія - 27 Суддя - доповідач - Горблянський Я.Д.

розмірі 121 грн. та в Фонд Державного бюджету судовий збір в сумі 592 грн.21 коп.

В решті вимог позову відмовлено.

На дане рішення ПАТ «Західінкомбанк» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та неправильним, яке постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом не встановлено істотну зміну обставин та факт недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, що дають підстави розірвати договір відповідно до ст.652 ЦК України.

Вважає, що суд помилково застосував до даного спору положення ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» і стягнув з відповідача пеню у розмірі трьох відсотків вартості послуг за кожен день прострочення.

Просить змінити рішення Івано-Франківського міського суду від 15.05.2012 року та відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 44100 грн. в якості 3% вартості послуг за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, а судові витрати розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що згідно ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається у тому числі на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Як встановлено судом першої інстанції 08.01.2009 року між сторонами було укладено договір про строковий банківський вклад №ДБ-27/5, пунктом 1.1 якого передбачено, що банк приймає від вкладника на депозитний вклад грошову суму у розмірі 15000 грн., а 22.04.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, якою передбачено, що строк зберігання вкладу становить18 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи 26.10.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладу у зв'язку із закінченням строку дії договору, однак в установлений договором строк відповідач суму вкладу не повернув, чим порушив умови укладеного між сторонами договору та ч.2 ст.1060 ЦК України, відповідно до якої за договором банківського вкладу незалежно від його виду, банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

З огляду на одночасну наявність обставин, визначених частиною 2 ст. 651 ЦК України та ч. 2 ст. 1060 ЦК України, вказаний договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Таким чином, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди.

Діючим законодавством не передбачено право на відшкодування моральної шкоди із правовідносин, що виникають із договірних зобов'язань, а тому суд обгрунтовано.відмовив в задоволенні цієї вимоги.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача пені та процентів річних, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Західінкомбанк» порушив грошове зобов'язання, а тому повинен нести перед позивачами передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми, а також передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів"- пеню.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено відповідальність виконавця роботи (послуги) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені.

Судом установлено, що ПАТ «Західінкомбанк» надав позивачу послугу, яка зводилася до прийняття ним від позивача грошової суми з обов'язком виплати процентів на неї. Після укладення цих договорів між банком та позивачем виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів. Положення ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють.

Суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково до спірних відносин застосував закон, який застосуванню до них не підлягає, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 44100 грн. - 3% розміру вартості послуг за кожен день прострочення невиконання послуги.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому на думку колегії суддів рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних є правильним.

Судові витрати слід стягнути з відповідача відповідно до вимог ст.88 ЦПК України. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307,309,313-314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ «Західінкомбанк» - задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 травня 2012 року в частині стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 пені в сумі 44100 грн. у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів» - у розмірі 3% вартості послуг за кожний день прострочення та стягнення судового збору скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» пені в сумі 44100 грн. у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів» у розмірі 3% вартості послуг за кожний день прострочення - відмовити.

Стягнути з ПАТ «Західінкомбанк» в дохід держави 214 грн.60 коп. судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

І.В. Бойчук

О.Є.Меленко

1