Постанова № 25041544, 22.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 5021/245/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Білоусова Я.О.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Роменська гардинно-тюлевої фабрики"(вх.№1657С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 19 квітня 2012 року по справі №5021/245/12

за позовом ОСОБА_1, м. Ромни Сумської області,

до Публічного акціонерного товариства "Роменська гардинно-тюлева фабрика", м. Ромни Сумської області,

про стягнення 12009 грн. 00 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Сумської області та просив (з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 22.03.12р., 17.04.12р.) стягнути з відповідача 8196 грн. 45 коп. інфляційних збитків за період березень 2009 року -грудень 2011 року, 3127 грн. 41 коп. -3% річних за період березень 2009 року -грудень 2011 року, витрати на послуги адвоката та судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2012 року (суддя Лущик М.С.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Роменська гардинно-тюлева фабрика" (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, 100, код 00307721) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) 8196 грн. 45 коп. інфляційних збитків, 3127 грн. 41 коп. -3% річних, 1885 грн. 90 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1517 грн. 67 коп. судового збору (а.с.65 -а.с.68).

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Сумської області по справі №5021/245/12 від 19.04.2012р. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що грошовий характер зобов'язання відповідача перед позивачем щодо виплати вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі товариства набуло лише після набрання 06.12.2011р. законної сили рішення господарського суду Сумської області від 23.11.2011 року у справі №10/125-10, яким було визначено, що вартість майна позивача має бути виплачена саме шляхом сплати грошових коштів, а не інших еквівалентів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2012р. по справі №5021/245/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що виплата учаснику товариства при його виході з товариства, грошових коштів у розмірі вартості частини майна товариства пропорційно його частці у статутному (складеному) капіталі не є грошовим обов'язком товариства є хибним, оскільки такий висновок не ґрунтується на положеннях матеріального права, які регулюють визначення поняття зобов'язання та наслідки його порушення.

У судове засідання 21.06.2012р. представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. про відкладення розгляду справи на 19.06.2012р.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи явку представників судом обов'язковою визнано не було.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 23.11.2011 року у справі №10/125-10 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Роменська гардинно - тюлева фабрика" (42000, Сумська область, м.Ромни, вул. К. Маркса, 100, код 00307721) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) вартість частини майна пропорційно частці в статутному капіталі закритого акціонерного товариства "Роменська гардинно - тюлева фабрика" в розмірі 36160,30 грн., витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2 000 грн., витрати на оплату експертизи в сумі 1892 грн., 361,60 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (а.с.7-а.с.9).

Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 06.12.2011 року.

У вказаному рішенні господарського суду Сумської області від 23.11.2011р. у справі №10/125-10 було встановлено дату виходу позивача зі складу учасників товариства -15.01.2008 року.

Відповідач є правонаступником ЗАТ "Роменська гардинно - тюлева фабрика", що підтверджується Витягом зі Статуту ПАТ "Роменська гардинно - тюлева фабрика" та Витягом з ЄДРПОУ, які міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі; виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Згідно з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13, учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь - який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Тобто відповідач мав здійснити виплату належної позивачу частки у строк до 15.01.2009 року. Однак, відповідач виплатив належну позивачу частку лише 06.01.2012 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме випискою за особовим рахунком (а.с.11).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, згідно з поданим розрахунком (з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 22.03.12р., 17.04.12р.) позивачем заявлено до стягнення з відповідача - 8196 грн. 45 коп. інфляційних збитків за період березень 2009 року -грудень 2011 року, 3127 грн. 41 коп. -3% річних за період березень 2009 року -грудень 2011 року.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст.11 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає правильними висновки місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8196,45 грн. інфляційних збитків та 3127,41 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виплати вартості належної позивачеві частини майна при виході з товариства.

Враховуючи також те, що матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3337/10 від 31.05.2007р. (а.с.14), договором про надання послуг адвоката від 13.02.2012р. (а.с. 12), квитанцією до прибуткового касового ордеру №24 від 13.02.2012р. підтверджується факт понесення позивачем витрат на адвокатські послуги в сумі 2000 грн., колегія суддів вважає правомірним задоволення місцевим господарським судом позовних вимог про відшкодування цих витрат.

Посилання апелянта на те, що зобов'язання між сторонами не носять грошового характеру, а тому не було підстав для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, спростовуються рішенням господарського суду Сумської області від 23.11.2011р. по справі №10/125-10, яким з відповідача було стягнуто саме грошові суми.

Що стосується доводів апелянта щодо необхідності проведення розрахунку заборгованості, виходячи з дати набрання законної сили рішення господарського суду Сумської області від 23.11.2011р. по справі №10/125 -10, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було зазначено, відповідно до рішення господарського суду Сумської області від 23.11.2011р. по справі №10/125-10 днем виходу позивача зі складу учасників товариства є 15.01.2008 року, а, отже, відповідач зобов'язаний був здійснити виплату вартості частини майна товариства пропорційно частці учасника, який вибув, у статутному фонді товариства до 15.01.2009 року. Тому, проведений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, виходячи з вказаної дати колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає вірним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Сумської області від 19 квітня 2012р. по справі №5021/245/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Роменська гардинно-тюлева фабрика»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2012 року по справі №5021/245/12 залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.06.2012 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Білоусова Я.О.