Постанова № 25041539, 26.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 65/326-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (копія дов. №38-1871 від 28.05.2010р.),

відповідача -ОСОБА_2 (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2 (вх.№1513Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року по справі №65/326-10

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

про стягнення 6713,10 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КП "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на свою користь заборгованість у сумі 6713,10 грн., з покладенням судових витрат на відповідача. Свої вимоги обґрунтовував неналежним виконанням умов договору № 11985 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 жовтня 2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року по справі №65/326-10 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61120, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11; р/р 260333012313 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823; код ОКПО: 31557119) 6713,00 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61120, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11; р/р 260333012313 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823; код ОКПО: 31557119)) - 102,00 грн. державного мита. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61120, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11; р/р 260333012313 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823; код ОКПО: 31557119) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.56-а.с.59).

Відповідач з рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№1513Х/2), в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2011 року по справі №65/326-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні ФОП ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що факт здійснення теплопостачання для опалення приміщень апелянта не підтверджено достатніми доказами, оскільки судом першої інстанції було досліджено лише договір та акти на включення та виключення опалення у всій будівлі, які було складено, як стверджує апелянт без його участі. Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду не зазначено за який розрахунковий період виникла заборгованість, на підставі яких розрахунків суд дійшов висновку саме про такий розмір заборгованості. Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2011р. по справі №65/326-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№4538 від 31.05.2012р.) зазначає, що відповідачем були порушені умови договору, а саме: п.3.2.2., п.3.2.7., п.3.2.23, п.6 Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №11985 від 01.10.2009р.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідач -ОСОБА_2, є власником кімнат №№ 3,4,5,6,7,30, 30а, 31, 32, 33, 34 у будівлі по АДРЕСА_2.

01 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 11985 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Розділом 6 Договору визначено порядок розрахунків, а саме: розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск -получення теплової енергії. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальної організації вартість зазначеної в додатку №1 до Договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця.

Додатком №1 до Договору визначені обсяги постачання теплової енергії Споживачу (відповідачеві). Даний додаток підписаний сторонами без зауважень та розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи факт постачання теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи Актами на включення опалення № 173/15037 від 28.10.2009р. та № 173/16083 від 01.04.2010р. підписаними уповноваженими представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будинку - ТОВ «Бізнес-центр Кобзар», які скріплені печатками організацій.

Факт постачання теплової енергії в будинок по АДРЕСА_2 у спірний період не спростований апелянтом.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що опалювальні прилади в приміщеннях, що їй належать на праві власності були демонтовані, відгалужені від стояків системи центрального опалення до демонтованих приладів методом зварювання. А тому , на думку апелянта , оскаржуваним рішенням стягнуто суму вартості товару ( послуги) який не отримувався.

Свої твердження апелянт підтверджує незасвідченою копією Акту від 18 лютого 2010 року, згідно з висновками якого для поліпшення теплопостачання необхідно в приміщеннях споживача теплової енергії встановити опалювальні прилади відповідно до проекту погодженого з теплопостачальною організацією. Акт складений комісією в складі: інспектора інспекції Держенергонагляду, начальника служби «Теплозбуд»Дзержинської філії КП «ХТМ», провідного інженера-інспектора служби «Теплозбуд»Дзержинської філії КП «ХТМ», майстра V т.р. Дзержинської філії КП «ХТМ», інженера групи НРТМіК , ФОП ОСОБА_3

Надаючи правову оцінку наданому апелянтом доказу з урахуванням приписів господарського процесуального законодавства, колегія суддів зазначає, що даний документ -акт не затверджений, не має печатки, його копія не засвідчена у належному порядку. Окрім цього, з наданих апелянтом до матеріалів справи доказів не вбачається, яким документом, на підставі чого, посадовою особою якої організації затверджений склад комісії та з якою метою комісія оглядала приміщення.

До того ж слід зазначити, що скаржником не доведено, що демонтаж опалювальних приладів був здійснений нею за погодженням з теплопостачальною організацією.

В ході судового засідання відповідач посилалася та той факт, що опалювальні прилади при покупці нею приміщень були в неробочому стані, а також на той факт, що під час укладення договору з позивачем прилади вже були в такому вигляді.

Проте з договору від 01 жовтня 2009 року, укладеного з позивачем цього не вбачається.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 на час укладення договору купівлі-продажу теплової енергії була повністю обізнана про знаходження опалювальних приладів в неробочому стані, проте додаток до договору, що визначає обсяги теплової енергії, був підписаний ФОП ОСОБА_2 Це підтверджує, що відповідачка повністю усвідомлювала, що бере на себе зобов'язання сплачувати за теплову енергію з урахуванням фактичних обставин справи.

Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки за спожиту теплову енергію, які не оплачені своєчасно та в повному обсязі, як того вимагали умови договору, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 6713,10 грн.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти( ч.2 ст. 11 Цивільного Кодексу України ). Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Статтею 174 Господарського Кодексу України встановлено , що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать .

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198 Господарського кодексу України, встановлено ,що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи приписи діючого законодавства, з урахуванням фактичних обстави справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення .

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року по справі №65/326-10 залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.06.2012 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Шутенко І.А.