Постанова № 25041507, 22.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. Справа № 5021/202/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача -Каплун В.В., голова правління, ОСОБА_2, дов. б/н від 16.02.12 року

відповідачів - не з'явився, 2) ОСОБА_3, дов. №20/01-04 від 20.01.12 року

третьої особи -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №1530С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 10 квітня 2012 року по справі №5021/202/11

за позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Зоря", с. Заруддя, Роменський район, Сумська область

до 1. Роменської районної державної адміністрації Сумської області, м Ромни, Сумська область

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", с. Озеряни, Варвинський район, Чернігівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача -Відділ Держкомзему у Роменському районі Сумської області

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Зоря" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Роменської районної державної адміністрації Сумської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", першого та другого відповідачів, про визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди земельної ділянки б/н від 06.04.2011 року як такого, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10 квітня 2012 року по справі №5021/202/11 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 6 квітня 2011 року.

Другий відповідач із рішенням не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Представник другого відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Представники першого відповідача та третьої особи в судове засідання не з"явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115826091154 та №6115826091170 про їм копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Крім того, 12.06.2012 року на адресу апеляційного господарського суду надійшли клопотання першого відповідача та третьої особи про розгляд справи без участі їхніх представників.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників першого відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 11 березня 2011 року між громадянкою ОСОБА_4, орендодавцем, та Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Зоря", орендарем, було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Зарудянської сільської ради Роменського району Сумської області. В оренду передається земельна ділянка площею 4,9168 га ріллі.

На виконання вказаного договору його сторонами було складено та підписано акт приймання - передачі земельної ділянки від 11.03.2011 року.

Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації від 29.03.2011 року № 250 «Про надання земельних ділянок в оренду СТОВ «Дружба-Нова»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зарудянської сільської ради»другому відповідачу на умовах оренди до 25.03.2012р. було надано в користування земельну ділянку площею 249,4940 га, розташовану на території Зарудянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок не успадкованих та не витребуваних паїв та затверджено умови договору оренди земельної ділянки.

06 квітня 2011 року між Роменською районною державною адміністрацією Сумської області, орендодавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (сільськогосподарські угіддя) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Зарудянської сільської ради Роменського району в межах, зазначених у доданому до договору списку громадян.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору в оренду передаються земельні ділянки (сільськогосподарські угіддя) неуспадкованих та невитребуваних паїв в кількості 49 штук загальною площею 249,4940 га (пункт 2.1. договору).

На виконання вказаного договору його сторонами було складено та підписано акт приймання - передачі земельної ділянки від 06.04.2011 року.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на те, що спірний договір оренди земельної ділянки порушує його права землекористувача, передбачені статтею 95 Земельного кодексу України, а також укладений з порушенням Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», так як у договорі відсутні належні дані про об'єкт оренди, а саме: дані про місцезнаходження земельних ділянок, визначення їх на місцевості, межі та їх погодження, суміжні землевласники або землекористувачі. Відсутні такі невід'ємні частини договору, як план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. В спірному договорі відсутня також і така істотна його умова, як умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення статей 95, 126 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

При цьому, господарський суд зазначив, що позивач є орендарем земельної ділянки площею 4,9168 га ріллі, яка знаходиться на території Зарудянської сільської ради Роменського району Сумської області. Орендодавець - гр-ка ОСОБА_4 є власником переданої позивачу в оренду земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 19.11.201 Ороку (земельна ділянка успадкована від ОСОБА_4) та Державним актом на право власності на земельну ділянку.

У пункті 8.1. договору оренди земельної ділянки б/н від 06.04.201 11 року, укладеного між відповідачами, зазначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

При цьому, як вказує місцевий господарський суд, у пункті 48 списку громадян на неуспадковані та невитребувані земельні паї на території Зарудянської сільської ради станом на 14.03.2011 року, який містить площу земельних ділянок, що передані за спірним договором другому відповідачу в оренду, зазначено земельну ділянку ОСОБА_5 площею 4,917 га, власником якої станом на 19.11.201 року є ОСОБА_4 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Також місцевий господарський суд зазначив, що з матеріалів справи, зокрема з листа відділу Держкомзему у Роменському районі Сумської області вбачається, що на момент укладення спірного договору ОСОБА_6 прийняла спадщину від ОСОБА_7, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2010 року та уклала договір оренди землі з позивачем, який зареєстрований в Державному реєстрі земель 02.03.2012року за №592410004006939.

У зв'язку із цими обставинами місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на момент укладення спірного договору Роменська районна державна адміністрація Сумської області не була власником вищезазначених земельних ділянок, які були успадковані ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і не мала, відповідно, права передавати їх в оренду другому відповідачу. Внаслідок вчинення таких дій, на думку господарського суду першої інстанції, відповідачами були порушені права як власників земельних ділянок, так і позивача як законного землекористувача.

Крім того, місцевий господарський суд посилався на положення частини 1 статті 79 Земельного кодексу України та статті 15 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що спірний договір в порушення вимог цих норм не містить належні дані про об'єкт оренди, а саме: зазначення про місце знаходження земельних ділянок, визначення їх на місцевості, межі та їх погодження, суміжні землевласники або землекористувачі. Відсутні такі невід'ємні частини договору, як план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. В спірному договорі відсутня також і така істотна його умова, як умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

А тому, за висновком господарського суду першої інстанції, спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими висновками, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місце вості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (від 05.06.2003 р., № 899-ІУ) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України, від 04.02.2004 р., № 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)"встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

На момент укладення договору б/н від 06.04.2011 р. відповідачам не було відомо про отримання власниками державних актів на право власності на невитребувані земельні ділянки. При цьому, треті особи на день укладення спірного договору не оформили відповідні правовстановлюючі документи на зазначені земельні ділянки.

Як зазначив позивач у позовній заяві, земельна ділянка ОСОБА_5 у розмірі 4,917 га, яка включена до списку, надана спадкоємцем в оренду позивачу на підставі договору оренди 11.03.2011р., у зв'язку із чим, він як землекористувач звернувся до суду захистом свого права.

При цьому слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що договір оренди від 11.03.2011 року є внесеним у державний реєстр земель 30 травня 2011 року, тобто після дати укладення першим та другим відповідачами договору оренди від 06.04.2011 року, який було внесено до державного реєстру земель 06.04. 2011 року.

Статтею 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, на момент укладення спірного договору договір оренди від 11.03.2011 року не міг вважатися укладеним в силу статті 640 Цивільного кодексу України, так як не пройшов державну реєстрацію.

Окрім цього, необхідно зазначити, що спадкоємці нерозпайованих паїв ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно ОСОБА_11 та ОСОБА_12, права яких на думку позивача було порушено укладенням спірного договору, із відповідними позовами до відповідача не звертались.

При цьому, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак позивач не зазначив, які саме його права, а не права вищевказаних спадкоємців паїв у вказаній частині було порушено.

Також, статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 12.2 спірного договору передбачено, що договір припиняється у разі закінчення строку на який його укладено.

Відповідно до пункту 3.1 спірного договору оренди земельної ділянки його укладено терміном до 25.03.2012 р., тобто на день розгляду справи права та обов'язки сторін по оспорюваному договору припинились і договір не породжує жодних правових наслідків для сторін.

Пунктом 2.29 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним корис тування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

А тому, оскільки спірний договір оренди земельної ділянки припинився то визнання його недійсним на майбутнє позбавлено юридичного сенсу.

Окрім того, статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна при пустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до пункту 2.1. спірного договору в оренду передаються земельні ділянки (неуспадковані та невитребувані паї в кількості 49 шт.) загальною площею 249,4940 га., а пунктом 14.2. цього договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є список неуспадкованих та невитребуваних паїв громадян.

Так відповідно до зазначеного списку ОСОБА_9 належить 4,917 га., ОСОБА_10 належить 5,350 га.

Отже, в будь-якому разі, спірний договір був би вчинений і без включення до нього земельних ділянок зазначених громадян, а тому, з урахуванням вимог статті 217 Цивільного кодексу України визнання спірного договору недійсним в цілому є. безпідставним та свідчить про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

Крім того, слід зазначити, що розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації від 29.03.2011 року № 250 «Про надання земельних ділянок в оренду СТОВ «Дружба-Нова»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Зарудянської сільської ради», на підставі якого було укладено спірний договір, не було скасовано або визнано незаконним у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим на час дії цього договору було чинним відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, та невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 10 квітня 2012 року по справі №5021/202/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Зоря" (42072, Роменський район, Сумська область, с. Заруддя, вул. Леніна, 17 а, код ЄДРПОУ 30827576, р/р 260030009321, Конотопська філія АБ «Експрес-Банк», МФО 337212) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (17612, Варвинський район, Чернігівська область, с. Озерни, вул. 19-го березня, 7, код ЄДРПОУ 31333767, і.п.н. 313337625054, свідоцтво №33533426, р/р 26008300100571 в ВАТ Банк «Демарк»в смт Варва, МФО 353575) 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.

Повний текст постанови складено 22.06.2012 року.