Постанова № 25038699, 27.06.2012, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 1514/928/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний адміністративний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Сопільняка О.М.

при секретарі Журбі С.П.

за участі:

позивача ОСОБА_1

відповідача Токана В.І.

представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дії посадової особи Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, як член Кодимського районного споживчого товариства (далі Кодимське РайСТ), 25 травня 2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії заступника начальника Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби України Токана Віктора Івановича щодо звернення до Кодимської міської ради Одеської області з листом №715/24-00 від 29 березня 2010 року про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно Кодимського РайСТ (а.с.2-3).

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Позовні вимоги мотивував тим, що з 2001 року і до цього часу він є членом Кодимського РайСТ, тому у відповідності з вимогами ст.ст.6, 7 та 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»вправі приймати участь в управлінні цим товариством. Так, 23 грудня 2011 року він дізнався, що 29 березня 2010 року заступник начальника Балтської МДПІ Токан В.І. звернувся до Кодимської міської ради Одеської області з листом №715/24-00 про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно Кодимського РайСТ. На підставі цього листа Кодимською міською радою незаконно було видане нове свідоцтво про право власності на споруди та будівлі Кодимського хлібзаводу, що дало змогу в подальшому продати це нерухоме майно. Вважає, що при зверненні до органу місцевого самоврядування відповідач перевищив надані йому повноваження, оскільки не мав жодного відношення до майна Кодимського РайСТ.

Відповідач Токан В.І. позов не визнав, зазначивши про його безпідставність, та в судовому засіданні вказав, що станом на березень місяць 2010 року він займав посаду заступника начальника Балтської МДПІ та очолював підпорядкований йому Кодимський відділ МДПІ. 29 березня 2010 року на адресу Кодимського міського голови направив лист №715/24-00, в якому просив уточнити назву та юридичну адресу Хлібокомбінату Кодимського РайСТ, майно якого перебувало у податковій заставі. Підставою для звернення до міської ради з цим листом явилось те, що в ході погашення виниклої у Хлібокомбінату податкової заборгованості, було виявлено невідповідність назви підприємства-боржника та його юридичної адреси. Зокрема, на податковому обліку в інспекції перебувала юридична особа з назвою «Хлібокомбінат Кодимського районного споживчого товариства», розташована за адресою м.Кодима, вул.Чкалова, 13, а згідно з виданим Кодимською міською радою свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, назву власника спірного нерухомого майна було вказано «Кодимський хлібзавод», а його адресою -м.Кодима, вул.Чкалова, 10. Вважає, що діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III і будь-яких порушень не допускав. Окрім цього, сам лист №715/24-00 не тягне за собою настання будь-яких юридичних наслідків, а лише фіксує факт звернення однієї юридичної особи до іншої. При цьому, ні сам лист, ні займана ним посада, не могли вплинути на прийняття Кодимською міською радою рішення за результатами його розгляду. Відтак, вважає позов безпідставним і просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Представники третьої особи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 позов підтримали та просили його задовольнити, вважаючи його обґрунтованим, позаяк Токан В.І., звертаючись з вказаним листом до Кодимської міської ради, перевищив свої службові повноваження, т.я. не мав права звертатись до міської ради з таким проханням, оскільки не має ніякого відношення до майна РайСт. На підставі вказаного листа Кодимська міська рада незаконно змінила власника споруд та будівель Кодимського хлібзаводу, яким (власником) було Кодимське РайСТ, видавши нове свідоцтво про право власності, в якому власником спірного нерухомого майна вказала Хлібокомбінат Кодимського РайСТ. Це дало змогу Балтській МДПІ реалізувати спірне нерухоме майно з метою погашення податкової заборгованості.

Заслухавши позивача та відповідача, а також представників третьої особи, дослідивши надані ними письмові докази та матеріали адміністративної справи, суд визнає позов необґрунтованим і вважає необхідним відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1997 року є членом Кодимського районного споживчого товариства, доказом чого є членський квиток НОМЕР_1, виданий йому 20 грудня 2001 року (а.с.7).

Відносини, пов'язані зі створенням та діяльністю споживчої кооперації, регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію»від 10 квітня 1992 року №2265-XII та іншими законодавчими актами України.

Статтями 1 та 2 цього Закону встановлено, що споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі. Діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин.

Частиною 1 ст.5 цього Закону визначено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут.

В статуті споживчого товариства закріплені юридичні гарантії додержання прав членів споживчого товариства, які здійснюються шляхом застосування процедурно-процесуальних правил, а саме визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Відповідно до ч.4 ст.6 цього закону член споживчого товариства має право: брати участь у діяльності споживчого товариства, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб; на перевагу у придбанні товарів і одержанні послуг у

магазинах та інших підприємствах споживчої кооперації; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску; бути прийнятим у першочерговому порядку на роботу в споживче товариство відповідно до освіти і професійної підготовки та одержувати направлення в учбові заклади, в тому числі на правах господарського стипендіата на договірних засадах.

Таким чином, відповідно до положень Закону від 10 квітня 1992 року №2265-XII" невід'ємним законним правом пайовика-члена споживчого товариства є його участь у діяльності споживчого товариства.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У п.1 ч.1 ст.3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції (адміністративну справу) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, суб'єктом владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 тієї самої статті є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№565-ХІІ від 21.12.1990 року Державна податкова служба України та її структурні підрозділи є центральним органом виконавчої влади.

Згідно з ч.2 ст.18 КАСУ адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам. Водночас, відповідно до ч.3 цієї статті справи про оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевими загальними судами або окружними адміністративними судам за вибором позивача. У зв'язку з цим позов ОСОБА_1 суд визнає прийнятним.

Судом встановлено, що 29 березня 2010 року заступник начальника Балтської МДПІ Токан В.І. звернувся до Кодимської міської ради Одеської області з листом №715/24-00, в якому просив зробити заміну свідоцтва про право власності на будівлі та споруди Кодимського РайСТ (а.с.4). Підставою звернення з цим листом явилось виявлення в ході погашення виниклої у Хлібокомбінату податкової заборгованості невідповідності назви підприємства - боржника та його юридичної адреси. Так, на податковому обліку в Балтській МДПІ перебувала юридична особа з назвою «Хлібокомбінат Кодимського районного споживчого товариства», розташована за адресою м.Кодима, вул.Чкалова, 13, а згідно з виданим 09 січня 2004 року Кодимською міською радою свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, власником спірного нерухомого майна було зазначено «Кодимський хлібзавод», а його адресою -м.Кодима, вул.Чкалова, 10.

Відповідно до п/п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

У зв'язку з цим 24 жовтня 2008 року за актом №1/01732706 податковим керуючим Балтської МДПІ були описані активи хлібокомбінату Кодимського РайСТ, які знаходяться в м.Кодима по вул.Чкалова, 13 Одеської області і на які поширюється право податкової застави (а.с.46-48).

Відповідно до п.20 діючого на час виникнення спірних відносин Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №538 від 15 квітня 2002 року (наразі постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ N1244 від 29 грудня 2010 року), для визначення початкової ціни описаних активів згідно з п.11 цього Порядку незалежна оцінка проводиться за ініціативою та за рахунок платника податків. У разі коли платник податків самостійно протягом 3 днів не визначив оцінювача та у разі коли активи описуються згідно з п.12 цього Порядку, податковий керуючий на конкурсних засадах залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який має відповідний сертифікат, та укладає з ним договір на проведення оцінки.

Згідно з п.21 цього Порядку незалежна оцінка вартості активів проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III від 12 липня 2001 року.

У відповідності з ч.4 ст.11 цього закону договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Істотними умовами такого договору є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Отже, для укладення такого договору податковий керуючись зобов'язаний був усунути виявлені розбіжності у назві та юридичній адресі підприємства-боржника, майно якого перебувало у податковій заставі. У зв'язку з цим на адресу Кодимської міської ради і був направлений лист, який оскаржує позивач.

При цьому, звернення відповідача, як представника Балтської МДПІ, до Кодимської міської ради з цим листом є його правом, наданим йому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III, Порядком стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №538 від 15 квітня 2002 року, та іншими законодавими актами, що регулюють сферу спірних відносин.

Розглянувши лист №715/24-00 від 29 березня 2010 року Кодимська міська рада прийняла рішення №52 від 31 березня 2010 року «Про визнання та оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в м.Кодима хлібокомбінату Кодимського РСТ на нежитлові приміщення по вул.Чкалова, 13 (а.с.49-53). Приймаючи вказане рішення Кодимська міська рада керувалась положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Такими чином юридично значимою дією є прийняття Кодимською міською радою саме рішення №52 від 31 березня 2010 року, а звернення відповідача як представника державного органу до органу місцевого самоврядування з листом №715/24-00 від 29 березня 2010 року не є такими, що породжує настання будь-яких юридичних наслідків і, по суті, лише фіксує факт зносин органу державної влади та органу місцевого самоврядування, у зв'язку з цим зазначений лист не може бути предметом розгляду у суді. Відтак і способами захисту порушеного права позивача має бути оскарження рішення органу місцевого самоврядування (яке вже оскаржувалось -справа №2-а-1414/2011), чи оскарження дій посадових осіб МДПІ щодо погашення податкової заборгованості Кодимського РайСТ.

Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає приписам адміністративного судочинства України (а.с.54).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,11,71,99,100,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії посадової особи Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області Токана Віктора Івановича відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.160 та ч.2 ст.186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання її копії в повному обсязі.

Постанова суду виготовлена у повному обсязі 29 червня 2012 року.

Суддя

О. М. Сопільняк