Ухвала суду № 25033032, 20.06.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2573/12 20.06.2012 20.06.2012 20.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/1777/12 Головуючий у першій інстанції - Семенова Л.М.

Категорія 22 Доповідач апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

20 червня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Громовій Л.В.,

за участю: позивача ОСОБА_3, його представника - ОСОБА_4,

відповідачки - ОСОБА_5, її представника - ОСОБА_6,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2012 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на будинок, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості ремонтних робіт,

в с т а н о в и л а:

05 червня 2011 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання та визнання за ним права власності на житловий будинок.

Позивач зазначав, що 25 вересня 2007 року між ним і ОСОБА_5, нотаріально, було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого він передав у власність відповідачці належний йому на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачка, за цим договором, зобов'язалась надавати матеріальне забезпечення та догляд, а саме: забезпечувати його житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у вказаному житловому будинку, надавати побутові послуги, забезпечувати придатним для носіння одягом та взуттям, здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу, забезпечувати необхідними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептам, щомісячна грошова оцінка яких складала 500 грн.

Посилаючись на те, що відповідачка одноособово відмовилася від виконання своїх договірних зобов'язань, проти розірвання договору у нотаріальному порядку заперечувала, позивач просив розірвати укладений договір довічного утримання та повернути йому право власності на житловий будинок.

Відповідачка ОСОБА_5 не заперечуючи проти позову щодо розірвання укладеного договору, вказувала, що з часу набуття права власності на будинок, вона, як добросовісний набувач, поліпшила будинок, зробив в ньому ремонт, проведення якого не було передбачено договором довічного утримання.

У зв'язку з цим, 31 жовтня 2011 року до початку розгляду справи по суті пред'явила зустрічний позов, в якому, на підставі ч. 4 ст. 390 ЦК України, просила стягнути з позивача 3 800 грн. вартості ремонтних робіт.

ОСОБА_3 проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що ремонтні роботи в будинку не проводилися, а сам будинок знаходиться в занедбаному стані.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено договір довічного утримання (догляду) укладений 25 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 посвідчений нотаріусом Жовтневої Державної нотаріальної контори Жовтневого району Миколаївської області за реєстровим № 1-680 - розірвано, визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості ремонтних робіт на суму 3 800 грн. відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на те, що судом не повно з'ясовані обставини щодо вартості проведених нею поліпшень в будинку, безпідставної відмови у призначені судової будівельно-технічної експертизи, просила рішення суду в частині вирішення її зустрічного позову скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог зустрічного позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів щодо вартості проведених нею поліпшень в будинку, які не можуть бути відокремлені від майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 390 ЦК України, добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування витрат у сумі, на яку збільшилась його вартість.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 25 вересня 2007 року за нотаріальним договором довічного утримання (догляду) ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_5 належний йому на праві власності житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, - взамін чого ОСОБА_5 зобов'язалася надавати йому довічне матеріальне забезпечення в сумі 500 грн., щомісяця, з урахуванням індексації та надавати певні види утримання, серед яких проведення ремонту будинку ОСОБА_5 не передбачено.

У зв'язку з порушенням умов договору ОСОБА_5, договір довічного утримання укладений між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 755, ст. 756 ЦК України, за рішенням суду по даній справі розірваний, а будинок повернутий у власність ОСОБА_3 та ці обставини відповідачкою не оскаржуються.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги щодо відшкодування вартості ремонтних робіт ОСОБА_5 вказала, що за період знаходження спірного будинку у її власності, вона зробила в ньому в кінці 2007 року ремонт.

Ремонтні роботи зводилися до того, що були перетерті, побілені стіни та стелі, проклеєні шпалери, зашпакльовані рами та підвіконня, проведений ремонт та фарбування підлоги, ремонт басейну, ремонт котельної, фарбування воріт, ремонт будинку з вулиці (штукатурка та побілка), штукатурка літньої кухні з вулиці та на дворі, фарбування вікон, ремонт газового крана (заміна на новий), прибирання сміття.

Між тим, ОСОБА_5 належними і допустимими доказами, які б підтверджували суму, на яку збільшилась вартість будинку, як це передбачено ч. 4 ст. 390 ЦК України не довела, хоча за ст. 60 ЦПК України, то є її обов'язком.

Більш того, з пояснень позивача та свідка ОСОБА_7 вбачається, що будинок в 2011 році залишився в занедбаному стані.

Не підтвердження відповідачкою цих вказаних обставин позбавило суд визначитися з правовою природою правовідносин, що склалися між сторонами щодо предмету спору, обсяги поліпшення нерухомого майна та розміром грошової компенсації за таке поліпшення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Твердження ОСОБА_5 про проведення ремонту у вказаних нею обсягах і вартістю є необґрунтованими, оскільки не підтверджені доказами.

Доводи в апеляційній скарзі відповідачки про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив їй у задоволенні другого клопотання про повторне призначення судової будівельно-технічної експертизи, а також доручення її проведення конкретному експертові є необґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що така експертиза за ухвалою цього ж суду від 08 листопада 2011 року призначалася, але була повернута без виконання через неможливість надання висновку, у зв'язку з ненаданням документів на придбання будівельних матеріалів, виконаних ремонтних робіт. Крім того, відвід експертові, якому доручено проведення експертизи, відповідачкою не заявлявся.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді