Ухвала суду № 25029741, 02.07.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5998/12 Справа № 429/2405/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В.М. Доповідач - Міхеєва В.Ю. Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Макарова М.О.,

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2012 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6500 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємствами, правонаступником яких є відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»і в період з вересня 1980 року по липень 2008 року працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті та був звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4).

Під час виконання позивачем трудових обов'язків відповідач не забезпечив йому безпечні умови праці, тому через негативні виробничі фактори і шкідливі умови праці позивач втратив працездатність внаслідок професійного захворювання.

За висновком МСЕК від 06 січня 2010 року позивачеві було встановлено сукупно втрату професійної працездатності у розмірі 65 % первинно та визнано інвалідом третьої групи з 19 листопада 2009 року, що підтверджується копіями довідок МСЕК (а.с.5,6).

Суд першої інстанції правильно встановив вищезазначені обставини справи та керуючись ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України та рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода і вона повинна бути відшкодована відповідачем.

Визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував розмір проценту втрати позивачем професійної працездатності, ступінь та характер фізичних та душевних страждань, а також виходив із засад розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вони суперечать положенням п.3 ст.268 ЦК України щодо непоширення позовної давності на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, так як ним не було надано відповідного висновку МСЕК про наявність такої шкоди, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вказана експертиза могла мати місце, якщо б позивач звернувся б до відповідача у позасудовому порядку.

У разі звернення позивача до суду за вирішенням спору, суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому. Сам факт професійного захворювання і стійкої втрати при цьому працездатності свідчать про наявність моральної шкоди.

Крім того, Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, передбачено встановлення факту спричинення моральної шкоди щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності.

У даному випадку, висновком МСЕК від 06 січня 2010 року позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності.

Посилання апелянта на свідомий вибір позивачем роботи з небезпечними та шкідливими умовами праці не можуть бути прийняті до уваги, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі і з її шкідливими факторами, не позбавляє підприємство від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Доводи апеляційної скарги, що на даний час не існує законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому працівнику моральну шкоду, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди працівнику покладається на власника або уповноважений ним орган у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді