Рішення № 25027678, 12.06.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/2-2053/10 Головуючий у 1 інстанції: Нерознак В.Ф.

Провадження № 22-ц/1390/2955/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючий суддя Шумська Н.Л.

судді: Бермес І.В., Шандра М.М.

секретар Гордій У.М.

особи, які беруть участь у справі: представник апелянта Максимів Р.Й., представник позивача Микита Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТзОВ «Мотор Сіті»на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2010 року

по справі за позовом ТзОВ «Західний інвестиційний союз»до ОСОБА_4, Обласного комунального підприємства Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та зобов'язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позов ТзОВ «Західний інвестиційний союз»задоволено повністю, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 об'єкт незавершеного будівництва -будинок громадського призначення літ.А-2 готовністю 42%, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та передати його за актом приймання передачі ТзОВ «Західний інвестиційний союз», визнано право власності за ТзОВ «Західний інвестиційний союз»(м. Львів, вул. Шевченка, 317 ЄДРПОУ 36992773) на об'єкт незавершеного будівництва -будинок громадського призначення літ.А-2 готовністю 42%, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Зобов'язано обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»зареєструвати за ТзОВ «Західний інвестиційний союз»(м. Львів, вул. Шевченка, 317 ЄДРПОУ 36992773) право власності на об'єкт незавершеного будівництва -будинок громадського призначення літ.А-2 готовністю 42%, який знаходиться за адресою м. Львів вул. Княгині Ольги, 110 про що видати відповідний витяг.

Рішення оскаржило ТзОВ «Мотор Сіті»у апеляційній скарзі вказує про ухвалення рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Тому рішення суду як незаконне слід скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

На судовому засіданні представник апелянта в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що на час ухвалення оскаржуваного рішення законним власником спірного майна- незавершеного будівництва по вул.Кн.Ольги в м.Львові було ТЗОВ «Мотор Сіті», що набуло його на підставі договору 29.11.2006року. Законність набуття у власність стверджується також реєстрацінийм посвідченням, рішеннями судів. Відтак ухваленням рішення Пустомитівського суду порушено їх права. Судом не з»ясовано обставин, що мають значення по справі, зокрема правовідношення сторін, правовий статус майна та його дійсного власника. Допущено порушення норм процесуального права, правила підсудності, неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу обґрунтованою та знаходить підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції виходить за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК, оскільки встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковими підставами для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз»яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимо ги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирі шив справу згідно з нормами матеріального права, що підля гають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відпо відають вимогам закону про їх належність та до пустимість, або обставин, що не підлягають дока зуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які ма ють значення для вирішення справи.

Однак, судом першої інстанції ці вимоги дотримані не були.

Як вбачається з позовної заяви, при поданні до суду позовної заяви позивачем не додано жодних доказів існування між сторонами договірних правовідносин, виконання чи невиконання договору чи доказів володіння спірним майном. Відсутні такі докази в матеріалах справи при ухваленні оскаржуваного рішення.

При вирішенні питання відкриття провадження, винесенні ухвали про відкриття провадження від 12.11.2010року, тобто в день подання позову, суд призначив справу до розгляду на судове засіданні 18.11.2010року, без проведення підготовки справи до судового розгляду, попереднього розгляду, вжиття заходів та роз»яснення права і наслідків дій, передбачених п.5ч.5ст.122, 131, 137 ЦПК.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до статті 19 Конституції Украї ни, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому роз мірі, ніж було заявлено) суд має право лише у ви падках, прямо передбачених законом.

Однак суд першої інстанції, всупереч вказаним правовим нормам, вийшов за межі заявлених позовних вимог, вирішивши позовні вимоги, які не були заявлені в передбаченому процесуальним законом порядку, провадження по якій судом не відкривалось.

Як вбачається з позовної заяви, ухвали про відкриття провадження, позивач заявив позов про витребування з чужого незаконного володіння об»єкт незавершеного будівництва - будинок громадського призначення під літ.А-2 по вул. Княгині Ольги. Вимоги про визнання за позивачем права власності на цей об»єкт не заявлялось. Оскільки попереднє судове засідання не призначалось і не проводилось, суд безпідставно вказав в описовій частині рішення про уточнення позовних вимог позивачем у попередньому судовому засіданні. Крім того, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач обґрунтовує власне право на звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння наявним правом як власника майна незавершеного будівництва на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2010року.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно із ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Докази подаються, згідно ч.2ст.60 ЦПК, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Однак, такий процесуальний обов»язок позивач не виконав.

Згідно ч.1ст.212 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак, всупереч вказаній процесуальній нормі, суд першої інстанції покликався як на докази по справі на допоміжну таблицю для визначення зносу будівлі по технічному стану ОКП ЛОР БТІ, акт приймання-передачі незавершеного будівництва між сторонами та довіреність на ім»я відповідача, лист відповідача, які позивачем не подавались, до матеріалів справи не долучались. Відтак, суд, вирішуючи спір не керувався доказами, а припущеннями про існування доказів, що свідчить про порушення процесуальних норм.

У мотивувальній частині рішення суд навів дані про встановлені судом обстави ни, що мають значення для справи, не давши їм юридичної оцінки та не визначивши відповідно до них правовід носини. Встановлюючи наявність фактів, з якими позивач пов»язує обставини позову без долучення доказів до справи, свідчить про ухвалення рішення на припущеннях, що суперечить ст. 60 ЦПК.

Оскільки правом на звернення до суду за за хистом наділена особа в разі порушення, невизна ння або оспорювання її прав, свобод чи інте ресів, суд повинен був встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Невиконання цього процесуального обов»язку суду, не з»ясування наявності спору потягло в сукупності з іншими порушеннями неправильне вирішення справи.

Згідно роз»ясень п.17, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції з'ясовано не врахування судом першої інстанції при ухваленні рішення всіх фактів, що входять до предмета доказування; не підтвердження обставин (фактів), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та недоведеність; недотримання та не правильне застосування норми матеріального й процесуального права.

За наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення. Неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи вважається, згідно роз»ясень вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду, неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних, неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин тощо. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадках зазначення у судовому рішенні певних обставин (фактів), які не підтверджені доказами, їх недостатність, недостовірність та (або) суперечливість, відсутність мотивів прийняття чи неприйняття доказів тощо. Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено неправильно.

Порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумаченого закону,

який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення. Суд першої інстанції не встановив вид правовідносин та закон, яким вони регулюються. Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння відноситься до віндикаційних позовів.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Однак, позивач свої вимоги не пов»язує з цією правовою нормою, вказує у позовній заяві на ст.391 ЦК, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, що становить відмінний предмет доказування. Натомість, суд першої інстанції вирішив судовий спір керуючись статтями ЦК України, які регулюють набуття права власності та визначають зміст зобов»язання, що свідчить про порушення норм матеріального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки будівля нібито передана відповідачу для управління ним на підставі довіреності. Однак з такими висновками колегія погодитись не може.

Згідно ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчиняти правочини від імені другої сторони, яку представляє. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Представництво за довіреністю, згідно ст.244 ЦК, може ґрунтуватись на акті юридичної особи. У разі невиконання довіреності, довіритель вправі застосувати ст.249 ЦК, згідно якої особа, яка видала довіреність, може в будь-який час скасувати довіреність, відмова від цього права є нікчемною. Обставини справи свідчать про відсутність порушеного права позивача, яке за ст.3 ЦПК підлягає судовому захисту, наявні ознаки недобросовісності у його діях.

Відтак, колегія суддів знаходить підстави, передбачені п.1,2,4ч.1ст.309 ЦПК, які в сукупності є обов»язковими для скасування рішення суду першої інстанції.

Енциклопедичне значення нерухомості, нерухомого майна - це земельні ділянки, а також будівлі, споруди чи інше майно, безпосередньо пов'язане землею, тобто об'єкти, переміщення яких неможливе без нанесення значної шкоди його вартості і призначенню. До нерухомості за походженням відносяться земельні ділянки, ділянки надр і все, що міцно пов'язане із землею, тобто об'єкти, переміщення яких без невідповідного збитку їхньому призначенню неможливе, зокрема ліси, багаторічні насадження, будівлі, споруди, об»єкти незавершеного будівництва.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їхніх обмежень»у ст.2 визначає, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без

їх знецінення та зміни призначення;

У ст.181 ЦК України до нерухомих речей віднесено земельні ділянки, а також об»єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Крім того, доказом віднесення незавершенного будівництва як самостійного об»єкту цивільних прав та обов»язків до нерухомого майна, також свідчать укладені договори купівлі-продажу спірного об»єкта. Рішення виконавчого комітету 1975року №87 Про надання дозволу Львівському автобусному заводу на проектування та будівництво будинку культури в громадському центрі по вул. Боженка, наказу Міністерства автомобільної промисловості СРСР 1986року №692 Про затвердження відкоректованого проекта на будівництво будинку культури Львівського овтобусного заводу, дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №58/78 від 31.12.1989року Львівському автобусному заводу на будівництво по вул.Боженка в м.Львові (нині Княгині Ольги) на земельній ділянці, виділеній Львівським міськвиконкомом за рішенням від 16.01.1975року №87. Згідно довідки Львівського обласного бюро технічної інвентаризації від 31.01.2003року об»єкт незавершенного будівництва ВАТ «Львівський автобусний завод»по вул.Княгині Ольги, 114 готовність 32%.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу від 14.06.2010року, на який покликається позивач як доказ підставності позовної вимоги, відчужуваний предмет договору є об»єкт нерухомості, незавершений будинок громадського призначення. Отже доводи заперечень апеляційної скарги представника позивача при апеляційному розгляді справи, що спірними є будівельні матеріали- необгрунтовані. Ці доводи також суперечать вимогам позивача у позовній заяві, скільки витребовувався саме об»єкт нерухомості, з прив»язкою до земельної ділянки та вул.Княгині Ольги в м.Львові.

Оскільки спірний будинок не зданий в експлуатацію, йому не присвоєно адресний (поштовий) номер органом місцевого самоврядування, згідно Положення про розмежування повноважень між виконавчими орагнами Львівської міської ради, затвердженими ухвалою №219 від 19.10.2006року з наступними змінами та доповненнями та Порядку присвоєння поштових номерів на об»єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.12.2008року № 1380, вказана адреса є умовною та провового значення не має.

Відтак, позивач, згідно вимог ст.114 ЦПК, яка передбачає виключну підсудність позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, повинен був пред»являти позов за місцезнаходженням цього майна, тобто до Франківського районного суду м.Львова. Пустомитівський суд допустив порушення норм процессуального права -виключної підсудності.

Крім того, Пустомитівським районним судом Львівської області розгляд справи проведено 18.11.2010року у перше судове засідання без вказання осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процессу технічними засобами та оформлення журналу судових засідань. Рішення суду по змісту не відповідає вимогам ст.215 ЦПК, а також не вказано секретаря судових засідань.

Згідно ч.3ст.303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду.

Згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»за наявності підстав передбачених ст.309 ЦПК апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції, та ухвалює нове рішення. Такими підставами колегія суддів вважає порушення норм матеріального права, яке має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, і не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин (п.19 ППВС); численні порушення норм процесуального права, які проаналізовані в мотивувальній частині. Також колегія погоджується з доводами скарги про те, що суд першої інстанції допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення по справі, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що відповідно до вимог ч.1ст.309 ЦПК, є самостійними підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення апеляційний суд, з»ясувавши обставини справи, оцінивши докази у справі, нові докази, які існували на час ухвалення оскаржуваного рішення, дійшов переконання про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, тому у позові відмовляє повністю.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не дотримавши вимог ст.212, 213 ЦПК, допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального та матеріального права, що є підставами, згідно п.п.1,3,4ч.1ст.309 ЦПК, для скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові повністю.

Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, ч.2ст.314, п.1,2,4ч.1ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Мотор Сіті»задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ТзОВ «Західний інвестиційний союз»відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л.Шумська

Судді І.В.Бермес

М.М.Шандра