Ухвала суду № 25017320, 03.07.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р. Справа № 21772/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Запотічного І.І., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі Комершел Інк» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2009 року позивач дочірнє підприємство «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі Комершел Інк» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова, в якому просив скасувати повідомлення-рішення відповідача № 0001732321/0 від 14.07.2008 року, № 0001732321/1 від 26.09.2008 року, № 0001732321/2 від 05.12.2008 року; № 0001732321/3 від 19.02.2009 року та № 0001732321/4 від 16.04.2009 року про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 101205 грн., в тому числі основний платіж 71919 грн. та штрафні санкції 29286 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001732321/0 від 14.07.2008 року, прийняте Державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач, який вважаючи постанову неправомірною та винесеною з порушенням норм матеріального права, просить таку скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 1.31 ст. 1 вказаного Закону, не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання) доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Оскільки договір комісії не передбачає переходу права власності на відчужувані товари до комісіонера (дочірнє підприємство «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі Комершел Інк»), то комісіонер не придбаває таких товарів, а операція не вважається продажем. Отже, у податковому обліку до витрат, пов'язаних ціз здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку можуть бути використані (направлені) на отримання доходу, тобто будь-які операції, що стосуються продажу товарів, які передбачають передачу прав власності на такі товари. Зазначає, що позивач відніс на валові витрати суми страхових платежів зі страхування не своїх фінансових ризиків, а фінансових ризиків комітента, що не дозволяється чинним законодавством. Відтак, вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які взяли участь у справі, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова проведено виїзну планову документальну перевірку дочірнього підприємства «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі Комершел Інк» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 21.12.2007 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.07.2008 року за № 167/23-209/31357555, відповідно до якого встановлено, що позивачем сплачено на користь закритого акціонерного товариства «Південно-східна страхова компанія» в якості страхової премії 287675 грн. і віднесено цю суму на валові витрати у 2007 році.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001732321/0 від 14.07.2008 року, № 0001732321/1 від 26.09.2008 року, № 0001732321/2 від 05.12.2008 року; № 0001732321/3 від 19.02.2009 року та № 0001732321/4 від 16.04.2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 101205 грн., з яких за основним платежем - 71919 грн., та 29286 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, згідно матеріалів справи, відповідно до укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» договорів комісії № 27 д 23.01.2006 року та № 28 від 04.12.2006 року, дочірнє підприємство «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі Комершел Інк» зобов'язувалось укладати від свого імені зовнішньоекономічні контракти купівлі-продажу товару з контрагентом на продаж товарів комітента за межами митної території України за його рахунок. Найменування, на та кількість товарів визначалася сторонами в додатках.

29.12.2006 року між позивачем та закритим акціонерним товариством «Південно-східна страхова компанія» було укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових (комерційних) ризиків № ЕТИ/ФР/012/2912/2006, згідно з яким страховик зобов'язується при настанні страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а страхувальник зобов'язується оплатити страховику страхову премію. Об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов'язаний з його збитками при проведенні підприємницької діяльності, а саме: з невиконанням (повністю або частково) контрагентом страхувальника своїх договірних зобов'язань по укладених між ними цивільно-правових угодах.

Відповідно до п.п. 5.4.6. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно зі п. 1.32 ст. 1 цього Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу норми п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Статтею 4 Закону України «Про страхування» передбачено, що предметом договору страхування можуть: бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Пунктом 18 ч. 4 ст. 7 цього Закону визначено, що одним з видів добровільного страхування є страхування фінансових ризиків.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач підставно включив до валових витрат суми страхових премій, сплачених на користь закритого акціонерного товариства «Південно-східна страхова компанія», оскільки ним доведено зв'язок страхування фінансових ризиків із власною господарською діяльністю і підтверджено документально понесені витрати на таке страхування.

Відтак, твердження апелянта про те, що позивачем було здійснено страхування комісійного товару, отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія», спростовуються в ході розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001732321/0 від 14.07.2008 року та необхідності задоволення таких.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі № 2а-2927/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя І.І. Запотічний

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2012 року.