Рішення № 25013873, 16.05.2012, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 2-2142/11

№ провадження 2/415/1444/12

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2012 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.

при секретарі Гаркуше В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ткаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Дніпровський автобусний завод» «Про стягнення заборгованості по заробітній платі; компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди», -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 5697,80 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за весь час затримки з 28 травня 2009р. по 30 квітня 2011р., включно, а також заподіяну їй відповідачем моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що, у період з 01.10.2007р. по 28.05.2009р. вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Дніпровський автобусний завод». Наказом №32-ок від 28.05.2009р. вона була звільнена за згодою сторін. При її звільненні відповідачем не було дотримано вимог ст.116 КЗпП України, а саме не було проведено з нею повний розрахунок по заробітній платі, про що було надано довідку, згідно якої заборгованість по виплаті заробітної плати на час її звільнення складала 5697,80 грн. Враховуючи те, що, в день звільнення з нею не було проведено повний розрахунок по заробітній платі, вважає, що, на підставі ст.34 ЗУ «Про заробітну плату» відповідач повинен сплатити їй суму компенсації втраченої частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, розрахованої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством України на час її звернення із позовом до суду. Також, враховуючи, що, через несвоєчасну виплату заробітної плати та заборгованість по її виплаті їй було завдано моральних страждань, які полягають в приниженні її людської гідності, просить стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 5000 грн.

В ході розгляду справи представник позивача надала суду письмове доповнення до позовної заяви в редакції на 03.03.2012р., у якому уточнила позовні вимоги свого довірителя в частині розміру компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, та, в остаточному варіанті просила суд стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість по заробітній платі у розмірі 5697,80 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та інфляцією гривні за весь час затримки з 28 травня 2009р. по 31 грудня 2011р., включно, у розмірі 948,28 грн.; моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та доповненні до неї, підтримала позовні вимоги свого довірителя у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково, а саме: заборгованість по заробітній платі визнав у розмірі 3653,41 грн.; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 570,28 грн.; моральну шкоду у розмірі 400,00 грн. В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі представник відповідача посилався на те, що, дійсно підприємство відповідача має заборгованість по заробітній платі перед позивачем, але, не у розмірі, який зазначено у довідці від 27.05.2009р., яка була видана позивачу на час його звільнення, а у розмірі 3653,41 грн., яка була перерахована відповідачем на підставі Акту перевірки, проведеної територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області від 09.10.2009р., якою було встановлено відповідні порушення відповідачем вимог ЗУ «Про оплату праці», та, згідно Припису вказаної інспекції, яким було зобов'язано відповідача привести у відповідність до вимог діючого законодавства нарахування заробітної плати найманим працівникам підприємства до 10.11.2009р. Викладене у вказаному Припису рішення територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області щодо приведення у відповідність до вимог діючого законодавства нарахування заробітної плати найманим працівникам підприємства було оскаржено відповідачем, але, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача - ТОВ «Дніпровський автобусний завод», з посиланням також на Звіт аудиторської перевірки від 10.12.2011р., в якому міститься висновок про те, що, проведений відповідачем на виконання вказаного Припису перерахунок заробітної плати відповідає вимогам чинного законодавства. Тому, саме на підставі Акту перевірки, проведеної територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області від 09.10.2009р., а також відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідач визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 3653,41 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, відповідач не заперечує проти задоволення вказаної позовної вимоги у розмірі 570,28 грн., обґрунтовуючи зазначену суму тим, що, вказана компенсація була розрахована з урахуванням перерахованої відповідачем суми заборгованості по заробітній платі, яка складає 3653,41 грн., а також з урахуванням індексу споживчих цін за період невиплати заробітної плати з червня місяця 2009р. по листопад місяць 2011р., а також прирісту індексу споживчих цін за період невиплати заробітної плати, яка, з урахуванням відповідних утримань, згідно Довідки № 28 від 08.05.2012р. складає 570,28 грн. Вказаний порядок розрахунку компенсації було проведено відповідачем з урахуванням депонованої заробітної плати, яка була нарахована відповідачем позивачу вже станом на 14.12.2011р., відповідно до чого і період, за який розраховано компенсацію, встановлений відповідачем з червня 2009р. по листопад 2011р. Тобто, вже станом на 14.12.2011р. відповідач депонував заборгованість по заробітній платі позивача у розмірі 3653,41 грн., та повідомив представника позивача про те, що позивач може отримати вказану заборгованість у відповідача. Тому, так як вказана заборгованість була нарахована відповідачем позивачу вже станом на 14.12.2011р., й не отримана позивачем не з вини відповідача, відповідач розраховує період компенсації саме з червня 2009р. по листопад 2011р. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., відповідач визнає, що позивачу було завдано моральної шкоди, але у розмірі 400 грн.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що, згідно трудової книжки позивачки, остання, з 01.10.2007 року по 28.05.2009 рік працювала економістом відділу збуту на підприємстві відповідача, та, Наказом №32-ок від 28.05.2009р. була звільнена з займаної посади за згодою сторін.

Згідно довідки № 131 від 27.05.2009р., наданої позивачу відповідачем на день звільнення позивача, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складала 5697,80 грн.

Згідно Акту перевірки № 04-03-8/132 від 09.10.2009р., територіальна державна інспекція праці у Дніпропетровській області, при проведенні планової, первинної перевірки додержання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати на підприємстві відповідача - ТОВ «Дніпровський автобусний завод» встановила порушення вимог ЗУ «Про оплату праці», а саме в частині завищення встановленого на підприємстві відповідача розміру мінімальної заробітної плати, від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого державою.

Згідно Припису територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області № 04-03-8/132 від 09.10.2009р., відповідно до встановлених на підприємстві відповідача порушень ЗУ «Про оплату праці», Положення про оплату праці, керівника відповідача було зобов'язано привести у відповідність до вимог діючого законодавства нарахування заробітної плати найманим працівникам підприємства до 10.11.2009р.

Згідно Наказу № 48/1 від 02.11.2009р. «Про усунення порушень, встановлених територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області Акт № 04-03-8/132 від 09.10.2009р.», на виконання вищезазначеного Припису територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області № 04-03-8/132 від 09.10.2009р., керівником підприємства відповідача було прийнято рішення провести перерахунок заробітної плати працівників підприємства у період з 01.01.2008р. по 31.07.2009р., відповідно до вимог діючого законодавства, який провести по бухгалтерському (податковому) обліку та викласти у звітності за 2009 рік.

Згідно наданої відповідачем Довідки №6 від 08.12.2011р., після проведеного на виконання вищезазначеного Припису перерахунку заробітної плати працівників підприємства у період з 01.01.2008р. по 31.07.2009р., заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі станом на 01.12.2011р. складає 3653,41 грн.

Згідно Звіту незалежного аудитора, виконаного станом на 10.12.2011р., в ході проведення останнім перевірки повноти проведення перерахунку заробітної плати працівників ТОВ «Дніпровський автобусний завод» за період з 01.01.2008р. по 31.07.2009р. було встановлено, що, проведений на виконання Припису перерахунок заробітної плати працівників за вищезазначений період не є порушенням вимог ст.103 та ч.4 ст.97 КЗпП України та ст.29 ЗУ «Про оплату праці».

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, відповідач визнає факт не проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем на день його звільнення, та існування заборгованості по виплаті заробітної плати, але, не у розмірі, зазначеному позивачем, який посилається на Довідку № 131 від 27.05.2009р., а у розмірі, визначеному після проведення перевірки, проведеної територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області від 09.10.2009р., якою було встановлено відповідні порушення відповідачем вимог ЗУ «Про оплату праці», та згідно Припису вказаної інспекції, яким було зобов'язано відповідача привести у відповідність до вимог діючого законодавства нарахування заробітної плати найманим працівникам підприємства до 10.11.2009р.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, 2 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

На підтвердження своїх заперечень щодо розміру заборгованості по заробітній платі перед позивачем, відповідач посилається також на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р., з якого вбачається, що, не погодившись з рішенням Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області від 09.10.2009р. в частині приведення у відповідність до вимог діючого законодавства нарахування заробітної плати найманим працівникам підприємства до 10.11.2009р., відповідач по даній цивільній справі оскаржив до суду зазначене рішення Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області, відповідно до чого, в ході розгляду справи суд дійшов висновку, що, позов задоволенню не підлягає, на підставі того, що Територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області при здійсненні перевірки було встановлено, що, на момент видання Припису № 04-03-8/132 від 09.10.2009р. підприємством відповідача - ТОВ «Дніпровський автобусний завод» неправильно нараховувались обчислені суми, аванси і погашення заборгованості.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р., суд, приймаючи до уваги, також: Акт перевірки територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області № 04-03-8/132 від 09.10.2009р., Припис територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області № 04-03-8/132 від 09.10.2009р., дійшов висновку, що, дійсно мали місце обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення в частині розміру існуючої перед позивачем заборгованості по заробітній платі у розмірі 3653,41 грн., на підставі чого вважає доведеним в ході розгляду справи, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 3653,41 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, суд виходив з наступного.

Згідно наданої відповідачем відомості на виплату заробітної плати за 2008р. та 7 місяців 2009р. від 14.12.2011р., перерахована відповідачем відповідно до Припису територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області № 04-03-8/132 від 09.10.2009р. заборгованість по заробітній платі позивача у сумі 3653,41 грн. була нарахована та задепонована відповідачем станом на 14.12.2011р., про що представник позивача був повідомлений в ході розгляду даної цивільної справи.

Згідно роз'яснень, наданих у п.22 Постанови Верховного Суду України N 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Згідно ст.34 ЗУ «Про оплату праці» N 108/95-ВР від 24.03.1995р., компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст.1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» N 2050-III від 19.10.2000р., підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» N 2050-III від 19.10.2000р., компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» N 2050-III від 19.10.2000р., сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст.3 Постанови Кабінету Міністрів України N 1427 від 20.12.1997р. «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми. Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення.

Враховуючи, що, станом на 14.12.2011р. заборгованість по заробітній платі була нарахована відповідачем позивачу, та не отримана останнім не з вини відповідача, суд приходить до висновку, що, вказана компенсація має бути розрахована саме за період з часу звільнення позивача по час, коли заробітна плата була нарахована відповідачем, а саме за період з червня місяця 2009р. по листопад місяць 2011р.

Згідно наданої відповідачем довідки № 28 від 08.05.2012р., компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати була розрахована відповідачем з урахуванням перерахованої відповідачем суми заборгованості по заробітній платі, яка складає 3653,41 грн., а також з урахуванням індексу споживчих цін за період невиплати заробітної плати з червня місяця 2009р. по листопад місяць 2011р., а також прирісту індексу споживчих цін за період невиплати заробітної плати, яка, з урахуванням відповідних утримань, складає 570,28 грн.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд керується наступним.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, позивачка посилається на те, що, через несвоєчасну виплату заробітної плати та заборгованості по її виплаті їй було завдано моральних страждань, які полягають в приниженні її людської гідності, вимушеної зміни звичайного для неї способу життя, на підставі чого просить стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 5000 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивачка надала суду ксерокопію медичної довідки від 01.07.2011р. про огляд останньої на ЛКК у 5-й міській лікарні; довідку Дніпропетровського державного аграрного університету від 29.06.2011р. щодо навчання сина позивача у вказаному навчальному закладі у період з 01.09.2006р. по 30.06.2010р.; а також довідку Дніпропетровського державного аграрного університету, згідно якої ОСОБА_4 мешкав у гуртожитку вказаного навчального закладу з 11.12.2008р. по 30.06.2011р.

Будь-яких інших доказів на підтвердження завдання відповідачем моральної шкоди позивачці, яку вона оцінює у розмірі 5000 грн. - позивачка суду не надала.

Відповідно до змісту ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, встановивши в ході розгляду справи факт порушення відповідачем строків виплати позивачці заробітної плати при її звільненні, та, приймаючи до уваги часткове визнання відповідачем позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400 грн., суд, враховуючи також надані суду позивачкою докази на підтвердження тих обставин, якими вона обґрунтовує завдану їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн. - приходить до висновку про часткове обґрунтування позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., та вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Таким чином, встановивши в ході розгляду справи, що дійсно мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд, задовольняючи вимоги позивача частково, вважає необхідним, на підставі того, що позивача звільнено від сплати судових витрат, стягнути судові витрати з відповідача на користь держави відповідно до вимог, встановлених ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.34 ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ТОВ «Дніпровський автобусний завод» «Про стягнення заборгованості по заробітній платі; компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та відшкодування моральної шкоди», - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Дніпровський автобусний завод» (код ЄДРПОУ 33981727), розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1:

- 3653 ( три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 41 коп. - заборгованість по заробітній платі;

- 570 (п'ятсот сімдесят) грн. 28 коп. - компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату;

- 500 (триста) грн. 00 коп. - моральну шкоду.

а всього 4723 (чотири тисячі сімсот двадцять три) грн. 69 коп.,

в решті позову - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Дніпровський автобусний завод» (код ЄДРПОУ 33981727), розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79 на користь держави:

- судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.