Ухвала суду № 25011437, 20.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2012 р. м. Київ К/9991/69255/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е.

при секретарі Хомініч С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №769 від 29.12.2011

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року у справі №2-а-12271/08/1570 за позовом Публічного акціонерного товариства «Лукойл - Одеський нафтопереробний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі, за участю прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення щодо зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Публічного акціонерного товариства «Лукойл - Одеський нафтопереробний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2008 №0000611610/0 щодо зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період листопад, грудень 2006 року, серпень, жовтень-грудень 2007 року на загальну суму 1305222,34грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки факт порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань є безумовною підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за результатом розгляду справи не спростовано реальність спірних господарських операцій, а обставини, що слугували фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач 13.10.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.10.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 69 та 70 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №377/16-1/00152282/39 від 19.09.2008, складеного за результатом невиїзної позапланової документальної перевірки нарахування та сплати податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Лукойл - Одеський нафтопереробний завод»за період листопад, грудень 2006 року, серпень, жовтень, листопад, грудень 2007 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 19.09.2008 №0000611610/0 про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 1305222,34грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Висновок податкового органу ґрунтується на неможливості підтвердження факту виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу, а також факту надмірної сплати суми ПДВ по ланцюгу постачання.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам підтверджується матеріалами справи, на момент складання контрагентами податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________С.Е. Острович

Суддя Т.М. Шипуліна