Рішення № 25010132, 03.07.2012, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 2 - 2012

провадження 2/412/34/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі -Пасько Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про визнання не дійсним третейського застереження та скасування рішення постійно діючого третейського суду, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 березня 2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Ерсте Банк»про визнання не дійсним третейського застереження та скасування рішення постійно діючого третейського суду, позовні вимоги змінювалися і уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилалися на те, що 06 березня 2007 року позивач уклав з відповідачем кредитний договір для споживчих цілей, банк кошти видав і позивач використав їх. Позивач сплачував передбачені договором суми з метою погашення встановленої суми кредиту та відсотків по ньому. Згодом відповідач позивачу повідомив про наявність заборгованості, а потім він дізнався і про рішення третейського суду, яким ця заборгованість з нього стягнута. Але позивачу нічого не було відомо ні про третейську угоду, застереження, ні про сам суд, таких повноважень він нікому не давав і вважає взагалі застереження і рішення третейського суду не законними і порушуючими його законні права. Було потім позивачем з'ясовано, що кредит укладався з порушенням закону, оскільки містить несправедливі і протиправні положення, що говорить про прихованість намірів банку відповідно до правочину і не відповідність правочину національному законодавству. На його звернення до відповідача про з'ясування обставин укладання кредитного договору та розгляду спору третейським судом, боргу спірне питання вирішене не було, була відмова. Вважає вказане неправомірним, оскільки порушує його права, зобов'язання повинно бути законним і справедливим. Просив визнати не дійсним третейське застереження і скасувати рішення третейського суду, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Ерсте Банк»в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що дійсно на прохання позивача вони уклали з ним кредитний договір, гроші банк надав, позивач ними користується. Позивачем з дотриманням графіку проводилося погашення кредиту, сплачуються необхідні по договору суми, мається заборгованість. До третейського суду вони звернулися вірно, повноваження на це були, третейське застереження правильне і рішення повинно виконуватися. Взагалі скасування рішення третейського суду не входить зараз до компетенції районного суду. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Вважають уточнені позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 06 березня 2007 року між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк») та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0999/18/01452, згідно якого цей відповідач надав позивачеві споживчий кредит у сумі 180000 доларів США зі сплатою 13.5 % річних за користування кредитними коштами з кінцевим строком погашення кредиту -05 березня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору ніякі інші договори (поруки) не укладалися, позивач згідно умов кредитного договору сам взяв на себе зобов'язання відповідати по своїм кредитним зобов'язанням і нести відповідальність перед відповідачем у повному обсязі цих зобов'язань, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки (штрафу, пені). Банк виконав умови кредитного договору та на підставі заяви позивача надав йому зазначені кредитні кошти, що підтверджується і не заперечується сторонами.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У тексті зазначеного кредитного договору (п. 10.1 договору) міститься третейська угода у вигляді третейського застереження. Пунктом 10.1 вказаного договору передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають за вибором позивача розгляду у: п.10.1.1. Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони даного Договору, здійснюється третейським судом у складі трьох суддів. Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду; п. 10.1.2. місцевому загальному суді, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним законом.

Вищезазначений кредитний договір, в тексті якого міститься третейське застереження, підписаний зі сторони ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж»ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 09 червня 2006 року. Довіреність від 09 червня 2006 року видана ОСОБА_2 в порядку передоручення ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності в інтересах ВАТ «Акціонерний комерційній банк «Престиж». Вказана довіреність нотаріально посвідчена приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 та зареєстрована в реєстрі за № 4564. Довіреність від 09 червня 2006 року видана ОСОБА_2 на представництво інтересів банку у відносинах з усіма юридичними та фізичними особами, в усіх державних громадських, господарських та інших органах, у тому числі в органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, з будь-яких питань, що стосується діяльності саме банку. З цією метою представнику надається право: вчиняти від імені банку усі види правочинів, включаючи договори застави (у томі числі іпотеки), за винятком правочинів щодо: надання кредитів, позичок, відкриття акредитивів, інкасових розрахунків, операцій з платіжними картками, цінними паперами, лізингових, факторингових операцій з векселями…; укладати кредитні договори на суму, що не перевищує еквівалент 50000 доларів США по курсу НБУ на день укладання договору. Укладати кредитні договори на суму, що перевищує еквівалент 50000 доларів США лише в разі пред'явлення копії протоколу або витягу про надання відповідного кредитну;укладати договори про придбання майна; подавати, підписувати, одержувати необхідні документи в будь-якому БТІ; вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності. Із змісту довіреності від 09 червня 2006 року вбачається, що ВАТ «АКБ «Престиж»уповноважив ОСОБА_2 бути його представником лише у взаємовідносинах із питань діяльності банку, а не з питань укладення третейської угоди, визначення третейського суду тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»із змінами і доповненнями, до банківської діяльності відноситься залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Згідно із ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, а відповідно до ч. 1 ст. 244 цього Кодексу представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

У ч. 1 ст. 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, зі змісту виданої довіреності чітко випливає, що вона видана лише для правовідносин із питань банківської діяльності й лише для цих відносин представник був наділений правом укладати певні правочини, тому вчинення третейського застереження (третейської угоди) у кредитному договорі є виходом представника за межі своїх повноважень та порушенням положення ч. 2 ст. 203 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, згідно зі ст. ст. 2, 5, 12 Закону України «Про третейські суди»сторони можуть укласти третейську угоду у вигляді третейського застереження та передати спір на розгляд третейському суду. Проте вчинення такого правочину не аналогічне повноваженню, у виданій позивачем довіреності, оскільки укладення третейської угоди, а в подальшому участь у третейському розгляді передбачає домовленість сторін як на визначення спору, який буде в цьому суді розглядатись, так і на визначення конкретного чи постійно діючого третейського суду, місця розгляду справи, а також його регламенту. Таких повноважень для представника довіреність, видана на ОСОБА_2, не містила.

Таким чином, укладання третейської угоди не було передбачено довіреністю, а вчинення третейського застереження у кредитному договорі є виходом представника за межі своїх повноважень, що є підставою для визнання недійсною третейської угоди.

21 вересня 2010 року рішенням третейського суду по справі № 1231/10 за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 172 354. 48 доларів США були задоволено вимоги ПАТ «Ерсте Банк»повністю, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк»(Код ЄДРПОУ 34001693, місцезнаходження 01034, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 6) заборгованість за кредитним договором №014/0999/18/01452 від 06 березня 2007 року в сумі 172 354. 48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 липня 2010 року (1 долар США -7.9038 грн.) еквівалентно 1 362 255.34 гривен, з них: сума боргу за кредитом -119 991.03 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 липня 2010 року (1 долар США -7.9038 грн.) еквівалентно 948 385.10 гривень, сума боргу за відсотками -27529.11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 липня 2010 року (1 долар США -7.9038 грн.) еквівалентно 217 584.58 гривень, сума пені за прострочення платежів за кредитом -17 070.00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 липня 2010 року (1 долар США -7.9038 грн.) еквівалентно 134 917.87 гривень, сума пені за прострочення сплати відсотків -7 764.34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12 липня 2010 року (1 долар США -7.9038 грн.) еквівалентно 61 367.79 гривень, а також суму сплаченого позивачем третейського збору в розмірі 14 022.55 гривень.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з підстав визнання недійсною компетентним судом третейської угоди.

Оскільки, як зазначалось вище, укладання третейської угоди не було передбачено довіреністю, а вчинення третейського застереження у кредитному договорі є виходом представника за межі своїх повноважень, третейська угода повинна бути визнана судом недійсним недійсною, а рішення третейського суду від 21 вересня 2010 року повинно бути скасовано з підстав визнання недійсною третейської угоди.

Крім того, слід зазначити, що під час розгляду даної справи третейським судом були порушені приписи діючого законодавства України, а рішення третейського суду не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, після порушення провадження третейських судом у справі за позовом ПАТ «Ерсте Банк»до ОСОБА_1, останній направив на адресу третейського суду відзив на позовну заяву, у якому повідомив, що за спірним кредитним договором №014/0999/18/01452 від 06 березня 2007 року існує виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 04 листопада 2009 року, за яким відкрито виконавче провадження у Бабушкінському відділі Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, та додані копії виконавчого напису і постанови про відкриття виконавчого провадження. Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», який визнає виконавчий напис як підставу виконання і як виконавчий документ ( ст.ст. 3,18 Закону України «про виконавче провадження»). Таким чином, не зрозумілі причини, на підставі яких третейський суд не взяв до уваги, що вже відкрито виконавче провадження по тому самому кредитному договору, а виконавчий напис станом на сьогоднішній день не визнаний таким, що не підлягає виконанню, та ухвалив рішення, за яким вдруге стягнув заборгованість за кредитним договором №014/0999/18/01452 від 06 березня 2007 року.

Зазначене рішення третейського суду від 21 вересня 2010 року по справі №1231/10 може стати причиною подвійного стягнення заборгованості по кредитному договору, чим будуть суттєво порушені права позивача та ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З вказаними питаннями позивач звернувся до відповідача і просив вирішити це питання в позасудовому порядку, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Надаючи грошові кошти позивачеві, банком було задоволене потреби позивача, надавши йому в користування грошові кошти. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного, банківського законодавства та вказаних правил. Зупинивши свій вибір на ПАТ «Ерсте Банк», позивач погодився на умови про надання кредиту як такі, що його влаштовували, але саме кредиту, а не третейського розгляду і тим більше без нього та з порушеннями закону. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та правил. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. За ст. 632 ЦК України ціна договору встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною. Позивач звернувся до банку з проханням про видачу кредиту, з свого боку банком потреби позивача було задоволено та надано кредитні кошти. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів, послуг тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст. ст. 1051, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобо'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За правилами ст. 31 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов. Право пред'явити зустрічний позов надано відповідачу законодавцем виходячи з принципу рівності сторін та з метою захисту прав відповідача у спосіб, передбачений цивільно-процесуальним законодавством.

Судом встановлено, що сторони скористалися повністю своїми правами, позовні вимоги змінювалися та уточнювалися, зустрічні вимоги в передбаченому законом порядку своєчасно заявлені не були.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по третейському застереженню крім вказаних в кредитному договорі сторін, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію представника відповідача стосовно не визнання уточнених позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та визнати не дійсною третейську угоду, укладену у вигляді третейського застереження в кредитному договорі № 014/0999/18/01452 від 06 березня 2007 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк»і скасувати рішення постійно діючого третейського суду при асоціації Українських банків від 21 вересня 2010 року у справі 1231/10, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором № 014/0999/18/01452 від 06 березня 2007 року.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання не дійсним третейського застереження та скасування рішення постійно діючого третейського суду в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 61, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 6, 15, 16, 60, 202, 203, 215, 237, 244, 626-629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 15, 51 Закону України «Про третейські суди», ст. ст. 2, 4, 47, 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати не дійсною третейську угоду, укладену у вигляді третейського застереження в кредитному договорі № 014/0999/18/01452 від 06 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк».

Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при асоціації Українських банків від 21 вересня 2010 року у справі 1231/10, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором № 014/0999/18/01452 від 06 березня 2007 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -