Ухвала суду № 25009244, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 року м. Київ К-39302/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Дуже добре»до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року, позов Дочірнього підприємства «Дуже добре»задоволено частково, визнано недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 0004812301/0 від 24.04.2009 р., №0004812301/1 від 10.07.2009 р. № 0004812301/2 від 14.08.2009 р. № 0004812301/3 від 30.11.2009 р. в частині нарахування податку на прибуток у сумі 121450,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 50098,31 грн. та в частині в частині нарахування ПДВ у сумі 99477,17 грн. та штрафних санкцій у сумі 49738,58 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст.222 КАС України розгляд заяви проведено в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р.., валютного та іншого законодавства за той же період.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.1.23, п. 1.31. ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого йому донараховано податок на прибуток у сумі 133909грн., порушення п. 1.4 ст.1, пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3, п. 4.1. ст..4 пп. 7.4.1, п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 107783 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 24.04.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004812301/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 189115,4 грн., в тому числі 133909 грн. за основного платежем та 55206,4 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0004782301/0 , згідно з яким йому нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 161674,5 грн., в тому числі 107783 грн. - за основним платежем, 53891,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно матеріалів справи що відповідач в акті перевірки №3605/23-7/32624971 зазначив, що в період часу, який перевірявся, позивачем завищено валові витрати на суму 73183 грн.

На думку податкового органу, що було підтверджено представником відповідача під час розгляду справи, позивач, в порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», неправомірно відніс до складу валових витрат 39270 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 6544,99 грн.) коштів, сплачених за проведення здійснення ремонтних робіт ТОВ «Аві-Строй», необґрунтовано включив до них витрати на оплату послуг по роботі крану у сумі 41313,56 грн., витрати на придбання шиферу на суму 6435 грн. (в тому числі ПДВ 1072,50 грн.), витрати по сертифікаційним випробуванням склопакетів на суму 6030 грн. Представники податкового органу встановили, що позивачем за період часу з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. задекларовано податку на прибуток у сумі 14726 грн., що не відповідає дійсності, відповідачем донараховано податок на прибуток у сумі 133909 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача, оскільки позивачем надана копії Ліцензії Серія АБ №208001 терміном дії з 23.12.2004 р. по 23.12.2009 р., яка надає йому права здійснювати будівельну діяльність, Сертифікату відповідності Серія ВВ № 985030 на термін з 30.07.2007 р. по 29.07.2008 р. на продукцію: вікна та балконі двері полівінілхлоридні виробництва ДП «Дуже добро», Сертифікату відповідності Серія ВБ № 985017 з терміном дії з 30.07.2007 р. по 29.07.2008 р. на Склопакети клеєні будівельного призначення виробництва ДП «Дуже добро». Також до матеріалів справи залучена копія Довідки Головного управління статистики в АРК АА№ 010973, в який зазначені види діяльності за КВЕД 45.21.7 «Монтаж та встановлення збірних конструкцій».

Відповідно до ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що зазначене діяльність не була визначена статутом позивача. З огляду на зазначене суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат підприємства мають бути віднесені витрачені ним кошти на оплату вартості послуг по роботі крану, на проведення сертифікаційного випробуванням склопакетів.

Під час проведення перевірки позивача податковим органом було встановлено, що у період часу, який перевірявся позивачем віднесено до валових витрат 39270 грн., сплачених за проведення ремонту орендованих приміщень та 6435 грн. вартості придбаного шиферу . При цьому платником податку не були надані документи, що підтверджували проведення ремонтних робіт, їх вартість та обсяги.

Виходячи з п. 5.3.9. п.5.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , не належать до складу валових витрат, будь-які витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні копії договорів оренди нежитлових приміщень № 03-010-01/а від 01.03.2007 р., та б/н від 01.03.2008 р. відповідно до умов цих договорів позивач використовував орендовані приміщення для ведення виробничої діяльності, здійснюючи поточний їх ремонт, а тому колегія суддів не може погодитись з висновками відповідача щодо неправомірності дій позивача при віднесенні 39270 грн. до валових витрат.

В акті перевірки зафіксовано, що позивачем в порушенні пункту 1.4 ст. 1, пункту 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" занижені податкові зобов'язання внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених під час надання рекламних послуг, виготовлення рекламних матеріалів, реалізації металопластикових вікон власного виробництва.

Судами встановлено, що в період часу, який перевірявся позивач здійснював операції по безоплатному розповсюдженню друкованого рекламно-інформаційного видання, за розповсюдження якого він не отримував грошову або іншу компенсацію його вартості.

В ході розгляду справи судами встановлено, що рекламно-інформаційний матеріал, який роздавався, фактично є виключно носієм та засобом розповсюдження інформації про товари позивача та ніякої іншої функції, крім рекламної, не несе. Тобто, зазначений матеріал не є товаром, не має ніякої матеріальної цінності та його розповсюдження по своїй суті не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг).

Викладене вище дає підстави колегії суддів погодитись з правовою позицією судів попередніх інстанцій, що розповсюдження такого інформаційного матеріалу не є підставою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. А відтак визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість було безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, щодо правомірності нарахування податковим органом зобов'язання з ПДВ по ремонтним роботам, які здійснювались ТОВ «Аві-Строй», проте, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, яки підтверджували виконання ремонтних робіт, їх обсяг, довідки про їх вартість.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров