Постанова № 25008567, 21.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2012 року № 2а-5610/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»

до

Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва

про

скасування рішення №2483 від 12 грудня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2012 року Товариство з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»звернулось до суду з позовом до УПФУ в Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення №2483 від 12 грудня 2011 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 125 990,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідач керувався положеннями п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка на момент винесення рішення втратила чинність, а підстав для застосування до спірних правовідносин Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону немає. Позивач також зазначає про те, що станом на 11.12.2011 року заборгованість підприємства зі сплати страхових внесків була відсутня і будь-які рішення про нарахування санкцій за неправильне чи неповне нарахування внесків за 2007 рік на адресу позивача не надходили. Крім того, за твердженням позивача оскаржуване рішення винесено з грубим порушенням п.7 р.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». До того ж, на думку позивача, відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що підприємство є платником єдиного податку та сплачував страхові внески сплачувались в складі даного податку.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні з огляду на безпідставність заявлених вимог. В своїх письмових запереченнях відповідач зазначає про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого на підставі результатів документальної перевірки, якою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, чинного на момент вчинення порушення.

На вимогу суду представником відповідача надано для приєднання до матеріалів справи копії документів на підставі яких було винесено оскаржуване рішення.

В судове засідання 05 червня 2012 року представник відповідача не з’явився, про день, час і місце проведення судового засідання повідомлений у відповідності із вимогами ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Позивач у справі –Товариство з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»(код за ЄДРПОУ 30215774) і в силу положень п.1 ст.1 та ст.14 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»є платником зазначеного збору, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Голосіївському районі м. Києва та відповідно до ст.ст.17, 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Частина 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п.п.1, 2, 5-7, 9, 10, 12 та 15 статті 11 цього Закону здійснюються страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 2 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Підпунктом 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Зазначені положення Закону знайшли своє відображення і в Інструкції № 21-1 (п.9.1, п.п.9.3.2 п.9.3), відповідно до яких, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Згідно пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»стягнення заборгованість із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг» було подано до управління Пенсійного фонду України розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з січня по грудень 2007 року, в яких товариством самостійно визначено суми страхових внесків, що підлягають сплаті.

ТДВ «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»перебуває на спрощеній системі оподаткування і має право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою.

У період з 08.12.2011 року по 12.12.2011 року працівниками УПФУ в Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку ТДВ «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду, за результатами якої перевіряючими було складено акт №755 від 12.12.2008р., яким зафіксовано порушення показників Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Під час перевірки підприємству донараховано своєчасно не обчислених страхових внесків.

На підставі матеріалів перевірки, якою виявлено підприємством вимог п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відповідачем 12.12.2011 року прийнято рішення № 2483, яким на підставі п.4 ч.9 ст.106 вказаного Закону до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 125 990,00 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»(у редакції відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99), постановленого з метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки було встановлено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі по тексту –Закон №1058-ІV), який був розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із визначеннями, наведеними в статті 1 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 25 березня 2005 року № 2505-IV), страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники –це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-ІV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з пунктом 1 статті 14 цього Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Так, п.1 ч.1 ст.14 Закону №1058-ІV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, –для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону №1058-ІV встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 Закону №1058-ІV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Разом із цим, у статті 18 Закону № 1058-IV закріплено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», де, як і в Законі № 1058-IV, не визначено такої пільги як звільнення від сплати цього збору для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб’єктів підприємницької діяльності –платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.03.2010 року у справі №21-2288во09/10/17.

Згідно частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків Виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників застосовується така фінансова санкція, як накладання штрафу у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту –КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії одночасно є вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускається бездіяльності.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва №2483 від 12 грудня 2012 року прийнято відповідачем на виконання та у відповідності із вимогами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Посилання позивача на те, що страховий внесок за 2007 рік був сплачений ним у повному обсязі у складі єдиного податку спростовується зібраними у справі доказами, зокрема, витягом з картки особового рахунку платника страхових внесків за спірний період та результатами перевірки після співставлення рахунків і документів, якою виявлено порушення позивачем у порядку нарахування 33,2%, що було визнано позивачем у судовому засіданні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на наведе та враховуючи положення законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо скасування рішення УПФУ в Голосіївському районі м. Києва №2483 від 12 грудня 2012 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з додатковою відповідальністю «Європейський консалтинговий центр «Євроконсалтинг»до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення №2483 від 12 грудня 2011 року відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська