Постанова № 25007486, 21.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3161/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Авдєєнку Є.В.,

за участю:

представника позивача - Смольського Ю.С.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (по тексту - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 27.04.2012 №0000692301/489 та №0000702301/490.

В обґрунтування вимог позивач посилався на безпідставність донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість з підстав здійснення позивачем господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ", адже в позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарської операції з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ".

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність винесення податкових повідомлень - рішень у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання операції з продажу товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ" до позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (далі по тексту - ТОВ " Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс") (код 347390754) зареєстровано 18.04.2007 Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 648870 (а.с. 10).

Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" знаходиться на обліку Кременчуцькій об'єднаній державній інспекції Полтавської області (Комсомольське відділення) (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ).

В період 03.04.2012 по 09.04.2012 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ" (код 30661533) за період 01.01.2011 по 31.12.2011 у зв'язку із наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 23.02.2012 №7239/10

Результати перевірки оформлені актом від 12.04.2012 № 775/22-3/34739075 (по тексту - акт перевірки) (а.с.16-39) у якому відображено порушення ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс":

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 та 138.4., статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податок на прибуток на загальну суму 21340 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 6993 грн.; за 3 квартал 2011 року у сумі 14347 грн.;

- статей 198 та 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 15464 грн. в тому числі за травень 2011 року -5067 грн.; за червень 2011 року -793 грн.; липень 2011 року -9604 грн.;

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється

Позивач не погодившись із висновками акту перевірки направив за вих. №81 від 19.04.2012 до Кременчуцької ОДПІ заперечення акт перевірки (а.с. 40-44).

Кременчуцька ОДПІ за вих. №9830/10 від 27.04.2012 надано ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс", відповідь на заперечення (а.с. 45-47) за висновками якої порушення, викладені в акті, встановлені відповідно чинного законодавства.

За висновками акту перевірки податковим органом 27.04.2012 прийнято:

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000692301/489 яким ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 21340 грн. в тому числі за основним платежем -21340 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -0 грн. (а.с.13);

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000702301/490 яким ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 20663,50 грн. в тому числі за основним платежем -15464 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5199,50 грн.(а.с.11).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням Кременчуцької ОДПІ суд виходить з наступного.

Із акту перевірки слідує, що висновок про порушення позивачем вимог пункту 138.1 статті 138, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 та 138.4., статті 138 Податкового кодексу України, ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, завищено валовий дохід за 2-3 квартали 2011 року в сумі 92783,70 грн. в тому числі за 2 квартал 2011 року - 30403,80 грн.; за 3 квартал 2011 року -62379,90 грн. у зв'язку із безоплатно отриманим товаром, оскільки фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ" не встановлений.

За приписами пункту 135.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Крім того, як слідує із акту перевірки, висновок про порушення позивачем вимог статей 198 та 200 Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 15463,95 грн., що пов'язані з придбанням товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ" в травні-серпні 2011 року.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, що 26.01.2011 між ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ" (постачальник) укладено договір поставки № 26/1 (а.с. 111-113).

Предметом вказаного Договору стало, те, що Постачальник приймає на себе зобов'язання систематичного поставляти і передавати у власність Покупця засоби індивідуального захисту, спецодяг та спецвзуття (Товар) згідно замовлення та специфікації , а Покупець зобов'язується прийняти ат оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1. Договору).

Ціна та кількість обумовлюється письмово на кожну поставку Товару (пункт 2.3. Договору).

Ціна на товару зазначається у специфікації та у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 5.1. Договору).

На виконання досягнутої домовленості, позивачем в перевіряємий період придбано у ТОВ "Промислова група ДМФ" товар: костюми робочі з с/п смугами 190 шт.,боти діелектричні до 20 кВ 2 пари; рукавиці МБС 200 пар; костюми робочі (к+б/р) з с/о смугами 100 шт.; костюми робочі (к+н\к) з с/о смугами 225 шт. на загальну суму - 77319,75 грн. та ПДВ 15463,95 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано первинні документи:

- специфікації: №1 від 26.05.2011,№ 2 від 15.07.2011, №3 від 26.07.2011 №4 від 05.08.2011, №5 від 08.08.2011 (а.с.114,121,126,127,128);

- видаткові накладні №169-1 від 26.05.2011, № 367 від 15.07.2011,№369 від 26.07.2011,№426-1 від 05.08.2011,№434 від 08.08.2011 ( а.с.116,123,130,131,132);

- податкові накладні №24 від 11.05.2011,№62 від 26.05.2011, №72 від 15.07.2011 №71 від 18.07.2011,№24 від 05.08.2011, №39 від 08.08.2011 (а.с.117, 118, 124,133,134,135).

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу послуг. До того ж, будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної не встановлено і під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Податкові накладні №24 від 11.05.2011,№62 від 26.05.2011, №72 від 15.07.2011 №71 від 18.07.2011,№24 від 05.08.2011, №39 від 08.08.2011 (а.с.117, 118, 124,133,134,135) підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ", яке на момент їх виписування було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами (а.с. 257-259). Анульовано реєстрацію платника ПДВ -Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДМФ", за ініціативою податкової тільки 17.11.2011, тобто після здійснення спірної господарської операції.

При цьому, суд зауважує, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

На підставі рахунків-фактур №169-1 від 05.05.2011, №367 від 14.07.2011,№369 від 15.07.2011 (а.с.115,122,129) позивачем здійснено оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 527 від 11.05.2011, №721 від 02.06.2011, №974 від 21.07.2011,№966 від 18.07.2011, №1103 від 15.08.2011, №1417 від 31.08.2011, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.119,120,125,136-138). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Промислова група ДМФ" за придбаний товар, що не спростовувалося і податковим органом.

За умовами договору поставки № 26/1 від 26.01.2011, доставка товару здійснюється Покупцем власним транспортним засобом, якщо сторони не встановлять іншого. Місце відвантаження -склад Продавця: м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, буд.2/7. Поставка Товару здійснюється на умовах ЕXW -склад Продавця (пункт 3.3.-3.4 Договору).

У відповідності до представлених позивачем доказів, судом з'ясовано, що транспортування придбаного у ТОВ "Промислова група ДМФ" товару здійснювалося власним транспортом ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (автомобілем марки "Fiat Doblo" днз.ВІ0315ВІ), що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля: від 26.05.2011 серії ПЗС №0003968; від 15.07.2011 серії ПЗС № 0003996; від 26.07.2011 серії ААБ №258289, від 05.08.2011 серії ААБ № 258297; від 08.08.2011 серії ААБ №258299 (а.с. 106-110).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с.145-150), судом встановлено, що придбані у ТОВ "Промислова група ДМФ" товари отримані уповноваженою особою ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" ОСОБА_3 на підставі довіреностей, підпис якого мається у видаткових накладних та який здійснював перевезення товарів згідно із подорожніми листами службового легкового автомобіля.

У подальшому, товари оприбутковані позивачем на складі ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс", що підтверджується прибутковими накладними № 328 від 26.05.2011, №575 від 15.07.2011, №614 від 26.07.2011, №659 від 05.08.2011, №694 від 08.08.2011 та відомістю про складський облік (а.с. 139-144).

Позивачем обґрунтована доцільність придбання товару у ТОВ "Промислова група ДМФ" необхідністю використання спецодягу та спецвзуття при здійсненні господарської діяльності: ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів; діяльність автомобільного вантажного транспорту; добування залізних руд, що підтверджено особовими картками обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів (а.с.151-248).

При цьому, суд відмічає, що факт наявності товару (костюми робочі з с/п смугами, боти діелектричні до 20 кВ; рукавиці МБС; костюми робочі (к+б/р) з с/о смугами; костюми робочі (к+н\к) з с/о смугами) та, відповідно, його оприбуткування та використання позивачем, податковим органом як в ході перевірки так і в ході судового розгляду справи не заперечувався, разом із тим за висновками відповідача ТОВ "Промислова група ДМФ" за відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів не могло бути продавцем товару вказаного у документах. Крім того, на думку податкового органу, правочин між позивачем та вказаним контрагентом є нікчемним.

Вказані посилання відповідача на те, що контрагент позивача - ТОВ "Промислова група ДМФ" не має трудових ресурсів, виробничого обладнання, суд до уваги не приймає, оскільки контрагент позивача міг використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби тощо.

Крім того, суд враховує, що на результати діяльності позивача не впливають обставини щодо того з використанням яких ресурсів, методів та способів ТОВ "Промислова група ДМФ" досягаються результати відповідної підприємницької та економічної діяльності.

Щодо посилань відповідача на проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Промислова група ДМФ" Кременчуцькою ОДПІ (акт перевірки від 13.02.2012 №796/23-309/30661533) в ході якої встановлено, що Товариством не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин стосовно придбання товару для подальшої реалізації за період з січня по листопад 2011 року (а.с. 81-92), суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання товару позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагента ТОВ "Промислова група ДМФ" оскільки таке законом не передбачено.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також, варто зазначити, що в ході невиїзної документальної перевірки на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Суд звертає увагу на те, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит чи права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували наявності між позивачем та зазначеним контрагентом при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ТОВ "Промислова група ДМФ" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Промислова група ДМФ" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач, в ході судового розгляду справи, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 27.04.2012 №0000692301/489 та №0000702301/490 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору згідно з платіжним дорученням № 939 від 08.05.2012, у розмірі 420 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області податкові повідомленння -рішення від 27 квітня 2012 року №0000692301/489 та № 0000702301/490.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 420 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2012 року.

Суддя С.О. Удовіченко