Постанова № 25005341, 03.07.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/1999/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Альчука Максима Петровича, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 884,34 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, що є цільовим загальнообов'язковим платежем.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду невідомі. Про день, час і місце розгляду справи його повідомлено належним чином, що підтверджується поштовими листами з рекомендованими повідомленнями про вручення, які повернулись з відмітками поштової установи про відсутність за місцем реєстрації.

Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, розгляд справи проведено без участі відповідача в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні ПФУ в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі за № НОМЕР_1, є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до 01.01.2011 року, а з 01.01.2011 року платником єдиного внеску.

Відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період жовтня-грудня 2010 року в сумі 884,34 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

"Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно до ст. 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Протягом жовтня - грудня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, про що свідчить проведення ним сплати фіксованого податку (сплата за торгівельний патент), однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Законом, відповідач не проводив.

В зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період жовтня-грудня 2010 року в сумі 884,34 грн., яка складається з суми мінімального страхового внеску за вказаний період та відсотку від фіксованого податку, що перераховується до Пенсійного фонду України.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідачу направлялися вимоги про сплату боргу: № Ф 376 від 15.02.2011 року про сплату боргу, що утворився за 4 кв. 2010 року в сумі 884,34 грн. Відмітки про отримання вимоги відсутні, однак згідно абз. 6 п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.

Відповідно до абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати зарплати.

Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 884,34 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Могилеві-Подільському та Могилів-Подільському районі (24000, м. Могилів-Подільський, вул. 3-тя Гвардійська, 19, р/р 25607323390103 в філії ВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076, код ЄДРПОУ 37865377) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період жовтня-грудня 2010 року в сумі 884,34 грн. (вісімсот вісімдесят чотири гривні тридцять чотири копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович