Ухвала суду № 25004348, 25.06.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0306/1422/2012 Головуючий у 1 інстанції:Восковська О.А. Провадження № 22-ц/0390/1136/2012 Категорія:27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Русинчука М.М.,

суддів -Матвійчук Л.В., Антонюк К.І.,

при секретарі -Семенюк О.А.,

з участю: представника позивача -Татушко Р.В.,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 77 583,25 грн., судовий збір в розмірі 775,83 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав, в ній наведених.

Представник позивача Татушко Р.В. просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № 010/08-11/1547, укладеного 28.02.2006 року між АППБ „ Аваль", правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ФГ «Перспектива КАІ», останньому було надано кредит у вигляді відновлювальної лінії з лімітом 50 000 гривень строком до 27.02.2009 року зі сплатою 19% річних. 18.10.2006 року сторони уклали додаткову угоду № 010/08-11/1547/1 до вищевказаного договору, за якою розмір відновлювальної кредитної лінії було збільшено до суми 150 000 гривень, а 16.04.2007 року додатковою угодою до договору встановлену відсоткову ставку було зменшено до рівня 17% річних (а.с.4-7).

Для забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному договору 16.04.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 010/08-11/1547/3 відповідно до умов якого (п. п. 1.2.) поручитель зобов'язувався нести солідарну відповідальність перед позивачем у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником ФГ «Перспектива КАІ»кредитних зобов'язань (а.с.8).

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.03.2009 року у справі №6/22-50 з ФГ «Перспектива КАІ»на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто основний борг в сумі 149443,81 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1494,44 грн. та витрати по оплаті ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн., а рішенням цього ж суду від 14.07.2009 року у справі №02/87-50 з ФГ «Перспектива КАІ»на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»стягнуто борг за кредитним договором № 010/08-11/1547 від 28.02.2006 року в сумі 40065,97 грн. (з них борг по відсотках - 32788,24 грн., пеня - 7277,72 грн.), витрати по сплаті державного мита в сумі 400,66 грн. та витрати по оплаті ІТЗ судового процесу в сумі 295,13 грн. (а.с.9-10).

Відповідно до протоколу №547 від 26.10.2009 року та звіту про розподіл коштів, арештоване ВДВС Локачинського РУЮ майно боржника - приміщення корівника було реалізовано за 155 500 гривень, з яких 148 544 гривень було перераховано позивачу згідно службових записок головного експерта банку, після задоволення вимог іпотекодержателя та перераховано кошти по оплаті судових витрат, залишок боргу становив 48 954,47 грн. та пеня.

Факт надходження коштів за реалізоване заставлене майно на рахунок банку саме 01.12.2009 року, а не 22.01.2010 року як зазначено у службовій записці, підтверджується зведеними кредитовими меморіальними ордерами №1-4 від 01.12.2009 року.

Банком 17.02.2012 року за №400, №401 на адресу позичальника ФГ «Перспектива КАІ»та поручителя ОСОБА_4 були направлені вимоги про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №010/08-11/1547 від 28.02.2006 року, однак дана вимога останніми залишена без виконання.

З розрахунку наданого банком вбачається, що заборгованість ФГ «Перспектива КАІ»за кредитним договором № 010/08-11/1547 від 28.02.2006 року станом на 20.02.2012 року становить 77 583,25 грн., з них: залишок заборгованості за кредитом в сумі 48954,47 грн., заборгованість за відсотками - 18789,42 грн., пеня за період з 19.02.2011 року по 20.02.2012 року -9 839,36 грн. (а.с.14).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Ч. 1 ст. 554 ЦК України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ч. 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, стягнувши кредитну заборгованість, відсотки та пеню з поручителя, оскільки, як встановлено обставинами справи, позичальник ФГ «Перспектива КАІ»належним чином не виконувало свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла кредитна заборгованість.

Ч. 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправильність розподілу банком коштів від реалізації заставного майна, що призвело до неправомірного збільшення кредитної заборгованості банком, апелянт ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав. Доводи апелянта про неправомірність дій банку щодо відшкодування за рахунок виручених від реалізації заставленого майна судових витрат позивача за згаданим рішенням господарського суду є необґрунтованими, оскільки продаж цього майна проводився в примусовому порядку на виконання зазначеного рішення суду, яким, серед іншого, стягнуто на користь позивача із вищезазначеного позичальника і судові витрати.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про порушення місцевим судом норм матеріального права при стягненні з нього пені в розмірі 9839,36 грн. за період з 19.02.2011 року по 20.02.2012 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд першої інстанції в межах строків позовної давності стягнув з ОСОБА_4 пеню в розмірі 9839,36 грн. за вказаний період. Покликання апелянта про незастосування судом строку позовної давності у 6 місяців, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, до правовідносин, які виникли між сторонами, є необґрунтованими, оскільки зазначений строк позовної давності застосовується судом при розгляді справи в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду викладених в рішенні.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеними обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: