Вирок № 24995357, 03.07.2012, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 1-1219/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 року м. Ужгород Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі - Микович Я.Ю.

з участю прокурора - прокурора Трофіменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, за національністю українця, уродженця с.Лінці Ужгородського району Закарпатської області, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою АДРЕСА_2, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На початку травня 2007 року ОСОБА_1, знаходячись в м. Ужгород, на дворогосподарстві АДРЕСА_3, що належить гр.ОСОБА_2, де проводив будівельні роботи, перебуваючи у дружніх довірливих відносинах тривалий час із останньою, в чому були переконані обоє, та ведучи між собою дружню бесіду, в ході якої ОСОБА_1 довідався про те, що у гр. ОСОБА_2 є в наявності автомобіль марки «ВАЗ - 21063», д.н. НОМЕР_1, 1987 р.в., який знаходився на території даного дворогосподарства. Дізнавшись про вказаний факт ОСОБА_1 умисно, з корисливих спонукань, будучи переконаним в довірливому стані по відношенні до нього, користуючись таким довірливим відношенням та зловживаючи ним, з метою подальшого незаконного заволодіння автомобілем марки «ВАЗ - 21063», д.н. НОМЕР_1, вартість якого згідно висновку експерта №1810 від 17.08.2011 року складає 10201 грн., вмовив її продати йому вище вказаний транспортний засіб за 700 доларів США, які він мав або відробити в останньої на будівництві, або передати готівкою по частинах, та того ж дня перемістив даний автомобіль на подвір'я за місцем свого тодішнього проживання в АДРЕСА_1

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння вище вказаним автомобілем весною 2008 року ОСОБА_1 вмовив ОСОБА_2 оформити нотаріально завірену довіреність на право керування та користування автомобілем «ВАЗ -21063», д.н. НОМЕР_1.

В свою чергу потерпіла гр. ОСОБА_2, будучи перекопаною у добросовісності гр. ОСОБА_1, до якого відчувала довірливі відносини, і не підозрюючи про злочинні наміри останнього, 02.04.2008 року добровільно, будучи введеною в оману громадянином ОСОБА_1, оформила на нього нотаріально завірену довіреність на право керування та користування належним їй автомобілем марки «ВАЗ - 21063», д.н. НОМЕР_1, зареєстрованої приватним нотаріусом ОСОБА_3 за №1740, та того ж дня передала її гр. ОСОБА_1, яку в подальшому скасувала, з чим був обізнаний ОСОБА_1 Останній, маючи вище вказану довіреність на право керування та користування даним автомобілем, привласнив його собі та в подальшому розібравши автомобіль по запчастинах, продав їх невідомій особі, спричинивши потерпілій матеріального збитку на суму 10201 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в незаконному заволодінні транспортного засобу визнав та пояснив, що весною 2007 року від свого батько ОСОБА_4 він дізнався, що ОСОБА_2 продає автомобіль марки «ВАЗ 21063». Після цього він разом з батьком та рідним братом ОСОБА_5 поїхали до потерпілої, де оглянули автомобіль та домовились за ціну в сумі 700 доларів. Обумовлену суму за автомобіль він сплатив ОСОБА_6 частково, спочатку він передав їй 500 грн., а потім - 2000 грн. Гроші він передавав в присутності своєї дружини ОСОБА_7, брата ОСОБА_5 та його знайомої дівчини. Інші 200 доларів, за домовленістю з ОСОБА_2, він мав передати після того, як остання переоформить транспортний засіб на себе, оскільки такий був зареєстрований за її чоловіком, та надасть йому доручення на право керування. Того ж дня він забрав автомобіль в несправному стані, двигун не запускався і він відбуксирував його до батька в АДРЕСА_1, в подальшому автомобіль за власні кошти ним був ремонтований, але керувати ним він не міг, оскільки не мав довіреності на право керування. Передачу коштів за автомобіль він нотаріально не оформляв.

02.04.2008 року ОСОБА_2 надала йому нотаріально посвідчену довіреність на право керування транспортним засобом «ВАЗ-21063», д/н НОМЕР_1, та передала техпаспорт від даного транспортного засобу, де власницею вже являлася ОСОБА_2, і тоді він доплатив їй 200 доларів США, в гривневому еквіваленті. На початку 2010 року коли він звернувся у ДАІ, з метою проходження технічного огляду транспортного засобу, який вже закінчився, йому повідомили, що автомобіль знаходиться в арешті за борги перед банком ОСОБА_2 Він неодноразово звертався до ОСОБА_2, щоб вона зняла автомобіль з арешту і надала йому доручення з правом розпорядження даним транспортним засобом, але остання обіцяла улагодити всі питання, все це тяглося близько чотирьох місяців. В кінці весни 2010 року ОСОБА_2 написала заяву, в якій зазначила, що автомобіль марки «ВАЗ -21063», д/н НОМЕР_1, передає повністю в його розпорядження. Цю заяву вона передала йому і він відніс її у виконавчу службу, що знаходиться на вул. Заньковецькій в м. Ужгороді. Після чого ОСОБА_2 далі йому обіцяла, що даний автомобіль знімуть з арешту і він зможу пройти техогляд та вона надасть йому доручення на розпорядження автомобілем. Приблизно в середині осені 2010 року він вирішив розібрати даний автомобіль та продати по запчастинам, щоб повернути собі за нього гроші, які ним були сплачені ОСОБА_2 при купівлі автомобіля. Кузов даного автомобіля він здав на металобрухт. На початку 2011 року йому було викликано в ДАІ, де повідомлено, що ОСОБА_2 звернулась з заявою про незаконне заволодіння належним їй транспортним засобом.

ОСОБА_1 визнав, що розпорядився автомобілем НОМЕР_2, який належав потерпілій ОСОБА_2, без її дозволу, не маючи на це жодних правових підстав. Цивільний позов ОСОБА_2 не визнав, вважає, що такий не підлягає до задоволення, оскільки ним було передано потерпілій кошти за автомобіль в розмірі 700 доларів США.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що в 2008 році, за місцем її проживання за адресою АДРЕСА_3, ОСОБА_1, його старший брат ОСОБА_5 та їхній батько ОСОБА_4 виконували будівельні роботи - добудовували будинок. Оскільки у робітників, вийшов з ладі їх автомобіль і вони не мали на чому їздити, вони попросили надати їм належний їй на праві власності автомобіль марки «ВАЗ 21063»д/н НОМЕР_1. Так як цим людям вона довіряла, на таку пропозицію вона погодилася і надала доручення на право керування зазначеним транспортним засобом, на строк три роки, - гр.ОСОБА_1 За домовленістю між нею та ОСОБА_1, спочатку вона передала останньому автомобіль в оренду тому, що в нього не було грошей на купівлю автомобіля, а коли він буде мати або заробить в неї на будівництві гроші, то вона врахує йому вартість даного автомобіля у вартість будівельних робіт, що в неї проводяться. ОСОБА_1 зі своїм батьком та братом працювали в неї по будівництву до червня 2008 року, вони обіцяли прийти закінчити роботи у вересні 2008 року, але так і не прийшли. Весь цей період ОСОБА_1 користувався автомобілем і вона відрахувала до кінця 2008 року орендну плату в сумі 500 доларів. На початку літа 2009 року вона знову звернулася до ОСОБА_1, в якого в оренді знаходився її автомобіль «ВАЗ 21063», щоб той з братом прийшли ї доробили будівельні роботи, якщо хочуть щоб вона їм продала автомобіль, на що останні відповіли, що не мають часу і попросили зачекати. На це вона їм повідомила, щоб давати гроші за даний автомобіль або повертали його. Така розмова між нею та ОСОБА_1 була неодноразово і під час зустрічей і по мобільному телефону, але останній так і не вчинив жодних дій. Влітку 2010 року вона звернулась до ОСОБА_1 з вимогою повернути належний їй на праві власності автомобіль «ВАЗ 21063», яким він постійно користувався і не сплачував за оренду. На початку жовтня 2010 року ОСОБА_1 зі своїм братом ОСОБА_5, привели до неї працівника міліції, який представився начальником транспортного відділу міліції Ужгородського МУ УМВС ОСОБА_8, який вимагав від неї, проти її волі, переоформити право власності на автомобіль «ВАЗ 21063», безоплатно, на третю невідому мені особу, сказавши при цьому, що з ОСОБА_1 досить 500 доларів, які він оплатив за оренду.

05.11.2010 року близько 14.00 год. до неї на робоче місце на ринок «Білочка», підійшов незнайомий їй хлопець віком 23-25 років, який почав погрожувати їй нецензурною лайкою, намагався змусити виконати вимогу працівника міліції, мова велася на скільки вона зрозуміла про доручення на автомобіль на третю невідому особу. Вона попросила цього незнайомця підійти ближче нібито погано чую, що він в свою чергу зробив, а вона вхопила його за кофту, хотіла затримати та викликати міліцію, але він вирвався та втік. Після цього випадку - 08.11.2010 року вона звернулась із заявою в міліцію про неправомірні дії працівника міліції та погрози невідомої особи. В цьому ж місяці їй зателефонували з Ужгородського МУ УМВС України і попросили дати пояснення, з приводу поданої на неї заяви про те, що вона не хоче продавати автомобіль марки «ВАЗ 21063», д/н НОМЕР_1 гр.ОСОБА_1 По даному факту вона давала пояснення в Ужгородському МУ УМВС і попросила повідомили ОСОБА_1, щоб він повернув їй вищевказаний автомобіль. 19.11.2010 року довіреність, яку вона видавала ОСОБА_1 на право керування транспортним засобом, була скасована приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_3, але ОСОБА_1 автомобіль їй так і не повертав. 30.03.2011 року вона звернулася із заявою до начальника ВДАІ УМВС України в Закарпатській області про те, щоб автомобіль НОМЕР_3, подати в розшук, а довіреність на право керування даним транспортним засобом, видана на ОСОБА_1 вважати скасованою нотаріусом, про що подала відповідні документи.

Такі показання потерпілої ОСОБА_2 щодо обставин та часу незаконного заволодіння (протиправного вилучення) підсудним належним їй на праві власності автомобілем є послідовними та узгоджуються з іншими зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні доказами.

В ході проведення очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.84-93) останні підтвердили факт передачі та отримання, відповідно, автомобіля марки «ВАЗ -21063», д/н НОМЕР_1.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 08.11.2010 року він отримав на розгляд матеріали ЖРЗПЗ №5411 по заяві ОСОБА_1 з приводу шахрайських дій з боку гр-ки ОСОБА_2 В ході розгляду даних матеріалів було встановлено, що заявник придбав від гр.ОСОБА_2 належний їй автомобіль марки «ВАЗ -21063», д/н НОМЕР_1, 1987 р.в., за ціною 700 доларів США шляхом нотаріально оформленої довіреності на право керування даним транспортним засобом. Зі слів ОСОБА_1 йому було повідомлено, що вказаний автомобіль перебував в арешті через що заявник не міг пройти державний технічний огляд та вільно розпоряджатися ввіреним йому майном. Після цього він порадив ОСОБА_1 в добровільному порядку владнати спірну ситуацію з гр. ОСОБА_2 та відібрати від останньої заяву для подальшого звернення в MB ДВС м. Ужгорода з метою зняття вищевказаного автомобіля з обліку «Арешт». По прийняттю вищевказаної заяви до розгляду, по телефону гр. ОСОБА_2 була викликана в Ужгородське МУ УМВС України в Закарпатській області для дачі пояснень, де їй в присутності заявника було рекомендовано вирішити спірне питання цивільним шляхом з гр. ОСОБА_1, а також в необхідності в діях з її боку написання звернення до MB ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про передачу даного автомобіля у власність ОСОБА_1 з метою подальшого зняття ТЗ з обліку «Арешт». На дану пропозицію гр. ОСОБА_2 погодилась. Через деякий час він дізнався від заявника ОСОБА_1, що гр.ОСОБА_2 свої обіцянки по зняттю даного автомобіля з арешту не дотримала та зустрічі з ним уникає, при цьому гр. ОСОБА_1 надав йому копію заяви на адресу MB ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, де додатком виступала власноруч написана заява гр. ОСОБА_2 про факт передачі автомобіля марки «ВАЗ - 21063», д/н НОМЕР_1, у власність гр. ОСОБА_1, яку вони зареєстрували в MB ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції. Після цього він повторно почав викликати гр. ОСОБА_2 до Ужгородського МУ для дачі пояснень по даному факту, однак остання почала вести себе неадекватно та в грубій формі почала погрожувати йому звільненням з органів внутрішніх справ, посилаючись на те, що він займається не своєю справою. В подальшому гр. ОСОБА_2 все таки з'явилася до Ужгородського МУ з реєстрацією скарги відносно нібито неправомірних дій з його боку. З даного приводу було проведено перевірку, згідно висновку про підсумки службової перевірки по скарзі гр. ОСОБА_2 фактів порушення законодавства з його боку встановлено не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що весною 2007 року його брату ОСОБА_1 був необхідний автомобіль, від батька ОСОБА_4 вони дізнались, що у знайомої ОСОБА_2 з м. Ужгорода можна купити недорого автомобіль марки «ВАЗ 21063», Після чого вони всі разом поїхали до ОСОБА_2, яка проживала за адресою АДРЕСА_3, щоб подивитися даний автомобіль. Оглянувши транспортний засіб, вони домовилися за ціну в сумі 700 доларів США. Зі слів брата ОСОБА_1 він дізнався, що той вже передав потерпілій за даний автомобіль аванс в сумі 100 доларів США, а вже трохи пізніше, цього ж року весною, коли вони забирали автомобіль із двора ОСОБА_2, в його присутності ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 2000 гривень. Іншу суму в еквіваленті 200 доларів США, його брат домовився з ОСОБА_2 віддати коли вона перепише на нього даний автомобіль. Цього ж дня вони забрали автомобіль, який був в неробочому стані, двигун не запускався, вони його відтягнули на буксирі в АДРЕСА_1 На протязі одного року даний автомобіль його брат ОСОБА_1 відремонтував. В квітні 2008 року ОСОБА_2 видала на його брата ОСОБА_1 довіреність на право керування вищевказаним транспортним засобом «ВАЗ 21063»та надала техпаспорт до даного автомобіля, де власницею вже являлася ОСОБА_2 На той час вони всі троє тобто він, батько та брат працювали в ОСОБА_2 по АДРЕСА_3, де виконували будівельні роботи. Цього ж року його брат ОСОБА_1 відробив ОСОБА_2 ті 200 доларів США, які він повинен був доплатити за вищевказаний автомобіль. На початку 2010 року його ОСОБА_1 мав намір пройти на даний автомобіль технічний огляд, але не зміг його пройти тому, що автомобіль знаходиться в арешті за борги перед банком ОСОБА_2 Від брата він знає, що той неодноразово звертався до ОСОБА_2, щоб вирішити питання по даному автомобілю на його користь, переоформити або надати доручення на розпорядження даним транспортним засобом, між ними почалися непорозуміння. По даному факту ОСОБА_1 звернувся в Ужгородське МУ УМВС України в Закарпатській області із заявою для вирішення питання по даному автомобілю. Оскільки ОСОБА_2 відмовилась переоформити автомобіль на ОСОБА_1, він разом з братом розібрали автомобіль на запчастини, кузов здали на металобрухт, а запчастини продали різним особам.

Аналогічні показання щодо обставин передачі ОСОБА_2 автомобіля марки «ВАЗ -21063», д/н НОМЕР_1, його синові ОСОБА_1 в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_4

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні показали, що про обставини передачі потерпілою ОСОБА_2 автомобіля марки «ВАЗ -21063», д/н НОМЕР_1, підсудному ОСОБА_1 їм нічого не відомо.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, виходячи з їх належності, допустимості, доказовості та достатності, суд приходить до переконання, що дії підсудного ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом.

Згідно п.1 примітки до ст.289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину доведена повністю.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 275 КПК України визначено, що розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 є те, що він свою вину визнав повністю, щиро кається у вчиненому.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Обираючи до підсудного ОСОБА_1 вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу підсудного, як характеризуючі дані приймає до уваги його позитивну характеристики по місцю проживання (а.с.61, 62), він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у вигляді штрафу.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей -доньку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9, доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_10, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.68, 69), суд вважає за можливе на підставі п. «в»ст.1 Закону України «Про Амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року звільнити останнього від призначеного покарання.

Вирішуючи питання щодо заявленого уточненого потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову про стягнення з підсудного 12 тис. грн.. матеріальної шкоди, суд виходить з вимог ст.328 КПК України, ст.1166 ЦК України та вважає, що такий підлягає до часткового задоволення, а саме підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілої матеріальна шкода в розмірі 10201 грн. (ринкова вартість транспортного засобу -автомобіля НОМЕР_3, визначена висновку автотоварознавчої експертизи №810 від 17.08.2011 року - а.с.126-130).

Судові витрати за проведення висновку автотоварознавчої експертизи №810 від 17.08.2011 року в розмірі 281,40 грн. (а.с.125) -стягнути з підсудного.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.81 КПК України.

Керуючись п. «в»ст.1 Закону України «Про Амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року, ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі одна тисяча

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -1700 грн.

На підставі п. «в»ст.1 Закону України «Про Амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за цим вироком.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити попередній - підписку про невиїзд.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10201 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області витрати за проведення висновку автотоварознавчої експертизи №810 від 17.08.2011 року в розмірі 281,40 грн. (одержувач платежу: НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області; банк одержувача: УДК в Закарпатській області; рахунок: 31256272210434; МФО 812016; ЄДРПОУ 25575144; свід.плат.ПДВ 100293912;; призначення платежу КЕКД 25010100 «за виконання автотоварознавчої експертизи»).

Речові докази по справі:

- деталі та запчастини до автомобіля, які зберігаються на складі речових доказів Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатської області (а.с.101-102)- повернути власнику.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: Микуляк П.П.