Постанова № 24992791, 27.06.2012, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/1344/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Шевченка В.В.

при секретарі - Кримкової Н.В.

за участю: позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - Отморського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про визнання рішення про відмову у призначенні пенсії недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про зобов'язання призначити, нарахувати пенсію з 05 листопада 2010 року, а також зобов'язати виплатити пенсію з 05 листопада 2010 року в розмірі 13693 гривні. Позов мотивований тим, що в листопаді 2010 року позивачка досягла 55 - ти річного віку та мала право на призначення та отримання пенсії за віком, проте відповідач з листопада 2010 року по теперішній час так і не призначив їй пенсію. Позивачка зазначає, що вказані дії відповідача позбавили її права на отримання мінімальної пенсії за віком, з часу досягнення нею пенсійного віку. У зв'язку з чим позивачка вважає, що є підстави для задоволення адміністративного позову.

Згодом позивачка збільшила позовні вимоги та просила визнати недійсними рішення відповідача №34 від 04 травня 2011 року та №41 від 25 травня 2012 року, на підставі яких їй було відмовлено у призначені пенсії. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що законних підстав для прийняття цих рішень не було, оскільки у відповідача малися усі підстави для призначення позивачці пенсії за віком. Так, відповідач в рішенні №34 від 04 травня 2011 року, відмовляючи у призначенні пенсії посилався на порушення пункту 7 «Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на невідповідність даних трудової книжки з даними паспорта позивачки, у зв'язку з чим просив надати додаткові документи. В рішенні №41 від 25 травня 2012 року зазначено, що позивачкою також порушений п.7 зазначеного порядку та в неї відсутній необхідний 15-ти річний трудовий стаж. Разом з цим, позивачка зазначає, що дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині підвищення необхідного трудового стажу на неї не розповсюджується, оскільки вона народилася до 30 вересня 1956 року. Також позивачка зазначила, що рішення №34 від 04 травня 2011 року вона отримала лише 21 червня 2012 року, у зв'язку з чим вважає, що строк на його оскарження нею не пропущений.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала адміністративний позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також пояснила, що вона в листопаді 2010 року звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії, разом з цим на цей час їй пенсія за віком не призначена та вона її не отримує. Позивачка зазначає, що протиправні дії відповідача позбавили її права на отримання пенсії за віком з листопада 2010 року, а тому є всі підстави для задоволення позову. Позивачка вважає, що її трудова книжка оформлена правильно, сама позивачка має необхідний стаж для призначення пенсії за віком.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала адміністративний позов, посилаючись на обставини, викладені в позовної заяві. Також пояснила, що позивачка після досягнення 55-ти річного віку, в листопаді 2010 року, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Після чого в березні 2011 року від відповідача надійшов лист, у якому їй рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності їй трудової книжки. Разом з цим, представник позивачки зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 заповнена у відповідності до вимог діючого на той час законодавства та в неї є всі відповідні і завірені печаткою зміни її прізвища. У зв'язку з чим, позивачка не зверталася до суду з відповідною заявою, а повторно звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком в 2012 році. За результатами розгляду заяви позивачки ніяких листів, відповідей від відповідача на адресу позивачки не надходило, а лише після звернення з позовом до суду позивачці стало відомо, що за її заявами від 2011 року та від 2012 року було прийнято два рішення про відмову у призначенні їй пенсії.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надавши заперечення проти позову та пояснивши, що 01 лютого 2011 року позивачка звернулася з письмовою заявою про призначення пенсії за віком. Під час звернення позивачкою не були надані всі необхідні документи для призначення пенсії. Так, у зв'язку з невідповідністю даних у трудової книжці позивачки з даними її паспорта їй було рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення факту її належності, а також роз'яснено, що необхідно зробити переклад печатки на сторінці 4 трудової книжки, який підтверджує стаж за період з 21 травня 1980 року по 14 березня 1995 року. Також, позивачку під підпис було повідомлено про необхідність надання зазначених документів в строк до 01 травня 2011 року. У зв'язку з тим, що позивачкою всі необхідні документи в тримісячний строк надані не були, Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим було прийнято рішення №34 від 04 травня 2011 року про відмову у призначенні пенсії. При цьому передбачений ст.99 КАС України шестимісячний строк для оскарження цього рішення позивачкою пропущений. 20 лютого 2012 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим з заявою про призначення пенсії за віком, її також було повідомлено під розпис про необхідність надання в тримісячний строк, а саме до 20 травня 2012 року, необхідних документів : даних відділу персоніфікованого обліку, трудової книжки, рішення суду про встановлення факту належності трудової книжки, довідок про заробітну плату. В зазначений строк позивачкою документи надані не були, у зв'язку з чим, було прийнято рішення №41 про відмову у призначенні пенсії. Також, представник відповідача зазначає, що вимога позивачки щодо виплати конкретної суми пенсії у розмірі 13693 гривні з листопада 2010 року по квітень 2012 року не підлягає задоволенню, оскільки їй пенсія не призначалась, розмір пенсії не розраховувався та нарахування пенсії не провадилося. Таким чином, посилаючись на необґрунтованість заявленого позову представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 зазначеного Кодексу визначена компетенція адміністративних судів, а саме встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла пенсійного віку.

01 лютого 2011 року позивачка у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Управління Пенсійного фонду в Совєтському районі АР Крим № 34 від 04 травня 2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком за ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нею у тримісячний строк з дня подачі заяви про призначення пенсії не були надані всі необхідні документи, зокрема трудова книжка та рішення суду про встановлення факту належності зазначеної трудової книжки позивачці (а.с.25).

20 лютого 2012 року позивачка повторно звернулася до Управління Пенсійного фонду в Совєтському районі АР Крим з заявою про призначення пенсії за віком. Проте рішенням №41 від 25 травня 2012 року ОСОБА_1 також було відмовлено у призначенні пенсії за віком за ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з зазначених вище підстав, а також, оскільки в неї був відсутній необхідний страховий стаж у 15 років (а.с.24).

Таким чином, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком була недоведеність належності їй трудової книжки та недостатність в неї страхового стажу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, діючої на час повторного звернення позивачки до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, а саме станом на 20 лютого 2012 року, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому, у розумінні абзацу 3 ч.1 ст.26 зазначеного Закону, оскільки позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до 30 вересня 1956 року, то вона має право на призначення пенсії за віком після досягнення нею 55 - ти річного віку.

Таким чином, позивачка досягла віку, який згідно діючого законодавства надає їй право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 року, діючої на час внесення змін прізвищ до трудової книжці позивачки, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як вбачається з дослідженої трудової книжки серії ГТ-І НОМЕР_2, заповненої 11 листопада 1977 року, позивачка змінювала своє прізвище наступним чином: з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», та з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1», при цьому зазначені зміни були зроблені у відповідності до зазначеної вище Інструкції, а саме: колишні прізвища закреслені однією рискою, на внутрішньому боці обкладинки зроблені записи про зміну прізвища власника трудової книжки на підставі паспорта, зазначені зміни завірені підписами уповноважених осіб та печатками відділу кадрів (а.с.10-11).

Також з трудової книжки позивачки вбачається, що вона має загальний трудовий стаж, який перевищує 15 років. При цьому, відомості про її роботу зроблені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 року.

Відповідно до архівної довідки №215-М, виданої 29 листопада 2010 року Міжвідомчим госпрозрахунковим архівом документів особового складу Ташкентської області, позивачка працювала в радгоспі «Уртасарай ім.26 Партз'їзду» Середньочирчикського району Ташкентської області у період 1985-1991 роки. При цьому зазначені відомості повністю збігаються з відомостями у трудової книжки позивачки.

Враховуючи вищенаведене, суд доходе висновку про те, що позивачка має право на призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 69, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з цим, представник відповідача не надав суду достатніх доказів в обґрунтування свого прийнятого рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, суд враховує, що відповідно трудової книжки позивачка має загальний страховий стаж, який перевищує 15 років.

При цьому, відомості, наявні в трудової книжці позивачки повністю відповідають відомостям, наявним у архівної довідці №215-М, виданої Міжвідомчим госпрозрахунковим архівом документів особового складу Ташкентської області.

У суду не має підстав для того, щоб ставити під сумнів відомості про роботу позивачки, зазначені в трудової книжці.

За таких обставин, враховуючи, що трудова книжка позивачки була заповнена та в неї вносилися зміни у відповідності до діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 року, суд вважає, що права позивачки підлягають судовому захисту шляхом визнання противоправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим №41 від 25 травня 2012 року, адже відповідачем у справі при прийнятті зазначеного рішення не дотримано вимоги щодо обґрунтованості його прийняття, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Також, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим призначити позивачці пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня її звернення за призначенням пенсії, а саме з 20 лютого 2012 року, виходячи з того, що з аналізу статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV вбачається, що пенсія в даному випадку призначається з дня звернення за пенсією.

При цьому, підстави для визнання рішення №34 від 04 травня 2011 року протиправним та зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком з 05 листопада 2010 року, як це передбачено ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні, оскільки зазначені вимоги позивачки ухвалою Совєтського районного суду АР Крим від 27 червня 2012 року в цієї частині були залишені без розгляду, у зв'язку із пропуском нею строку для звернення до суду.

Суд також не знаходить підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці неотриману нею пенсію у розмірі 13693 гривні, за період з 05 листопада 2010 року, виходячи з того, що згідно із ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку. При цьому виплаті пенсії передує її призначення та обчислення у відповідності до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, враховуючи, що позивачці пенсію ще не було нараховано, обчислено та призначено, суд не знаходить підстав для стягнення зазначеної суми.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що позивачці необхідно підтвердити належність трудової книжки, оскільки записи про зміні прізвища були зроблені не у відповідності до Інструкції про порядок заповнення та ведення трудових книжок, суд вважає їх неспроможними, оскільки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 року для внесення змін про прізвище, ім'я та по батькові власника трудової книжки достатньо паспорту, підпису уповноваженої особи та печатки відділу кадрів підприємства, що відповідає записам на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки позивачки (а.с.18-20).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, згідно з положеннями ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме в сумі 32 гривні 19 копійок у рахунок витрат по сплаті судового збору за позовні вимоги немайнового характеру.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 11, 69, 71, 94, 160 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати противоправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим №41 від 25 травня 2012 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, ЄДРПОУ 22300323) призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією, а саме з 20 лютого 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги, з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : В.В.Шевченко