Рішення № 24986906, 21.06.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/431/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -Старова Н. А.,

при секретарі -Гетманчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину,-

встановив:

Джанкойський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину.

Підставою представництва Джанкойською міжрайонною прокуратурою АР Крим інтересів держави шляхом пред'явлення позовної заяви є необхідність захисту державних інтересів, які виражаються в тому, що відповідачем вчинено злочин, заподіяно шкоду охоронюваним законом державним інтересам в особі Джанкойської міської ради.

Встановлено, що ОСОБА_1, яка є посадовою особою відділу освіти Джанкойської міської ради допущено порушення законодавства при проведенні тендеру на закупівлю м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці. 19.01.2009 року тендерним комітетом визначено переможця із закупівлі м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці -ПП «Восток-Юг» за критерієм «ціна», головою відділу освіти 29.01.2009 року укладено договір з ПП «Восток-Юг» про постачання м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці на загальну суму 499400 грн. Прийняте рішення суперечить п. 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ № 921 від 17.10.2008 року, згідно якого закупівля товарів повинна здійснюватися у безпосередніх виробників товарів та їх представників, яким не є ПП «Восток-Юг». При цьому, всупереч п.53 вказаного Положення головою тендерного комітету та його членами не перевірено наявність усіх необхідних документів, передбачених тендерною документацією.

Згідно постанови Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 29.07.2012 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, але на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» звільнено від кримінальної відповідальності.

Посилаючись на ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Джанкойської міської ради матеріальну шкоду, заподіяну вчиненням злочину в розмірі 33261 грн. 48 коп.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов згідно підстав, викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити. Зазначив, що розмір спричиненої шкоди встановлений постановою суду про закриття провадження у справі та складається з зайво сплачених сум в розмірі 33261 грн. 48 коп. при виконанні договірних зобов'язань з ПП «Восток-Юг» по постачанню м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці. Висновком спеціаліста встановлений розмір спричиненої шкоди визначений в 71373 грн. 58 коп., однак до цієї суми увійшли транспортні витрати підприємства в розмірі 32746 грн. 54 коп., дебіторська заборгованість Джанкойської міської ради в розмірі 5365 грн. 56 коп., за виключенням вказаних сум, розмір шкоди, спричиненої державі в особі Джанкойської міської ради складає 33261 грн. 48 коп.

Представник позивача в письмовій заяві просить справу розглянути без участі представника, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, вважають, що шкода спричинена державі в особі Джанкойської міської ради на суму 16340 грн. 13 коп.

Представник відповідача свої заперечення мотивує наступним. При розгляді кримінальної справи ОСОБА_1 вину визнала лише в тому, що порушила порядок проведення тендеру, однак із тим, що її діями спричинена шкода в розмірі 33261 грн. 48 коп. вона не погодилася, про що зазначила в заяві про застосування відносно неї акту амністії. Вважає, що розмір шкоди, заподіяної злочином не доведений матеріалами кримінальної справи, оскільки висновок спеціаліста ОСОБА_3 не є належним доказом розміру спричиненої шкоди. Вважає, що розмір шкоди необхідно розраховувати наступним чином. Згідно акту КРУ №03-21/08 від 13.10.2009 року, який міститься в матеріалах кримінальної справи, встановлено, що вартість придбання курчат бройлерних у торгових підприємствах м. Джанкой була б на 25564, 43 грн. менше ніш у ПП «Восток-Юг», а вартість придбання стегенець курячих була б менше на 23540,24 грн., загальна сума шкоди складає 49104,67 грн., а з вирахуванням транспортних витрат в розмірі 32764, 54 грн. сума шкоди буде складати 16340 грн. 13 коп. На підставі викладеного просить частково відмовити в задоволенні позову, визнає позов в розмірі 16340 грн. 13 коп.

Крім того, згідно ст. 130 КЗпП України працівник несе відповідальність тільки за пряму дійсну шкоду, а в даному випадку розмір шкоди не встановлений. Згідно п. 2 ст. 133 КЗпП України керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

На підставі викладеного, просить частково відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши прокурора, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, оглянувши матеріали кримінальної справи №1-345/2011, оцінивши докази надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або погрози порушення економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних і юридичних осіб, які виникають у відносинах між ними або з державою.

Як зазначено в Рішенні Конституційного суду України від 08.04.99 № 3-рп/99, поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки з матеріалів справи вбачається порушення інтересів держави представництво держави прокуратурою є обґрунтованим.

Судом встановлено, що згідно постанови Джанкойського міськрайонного суду АР Крим №1-345/2011 від 29.07.2012 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» звільнено від кримінальної відповідальності.

Зазначена постанова в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 08.08.2011 року (а.с. 4-5).

Постановою №1-345/2011 від 29.07.2012 року встановлено, що 27.11.2008 року на засіданні тендерного комітету при Джанкойській міській раді під головуванням ОСОБА_1 вирішено питання щодо проведення тендеру на закупівлю м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці за процедурою відкритих торгів. 19.01.2009 року тендерним комітетом визначено переможця - ПП «Восток-Юг» за критерієм «ціна», з яким начальником відділу освіти 29.01.2009 року укладено договір з ПП «Восток-Юг» про постачання м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці на загальну суму 499400 грн.

Зазначене рішення тендерного комітету прийняте в порушення вимог п. 53, 61 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ №921 від 17.10.2008 року, а саме не перевірено наявність усіх необхідних документів, передбачених тендерною документацією, закупівля товару здійснена не у безпосередніх виробників товару або їх представників. Встановлено, що обидва учасника тендеру не є виробниками товарів або їх представниками.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 23.12.2009 року визнані недійсними за зазначеними обставинами рішення тендерного комітету від 19.01.2009 року про акцепт пропозиції ПП «Восток-Юг» та визначення його переможцем, договір №41 від 29.01.2009 року, укладений між відділом освіти Джанкойської міської ради та ПП «Восток-Юг».

Згідно п. 18 Положення керівництво роботою тендерного комітету здійснює його голова, який має право підпису договорів про закупівлю, організовує роботу комітету.

Таким чином, ОСОБА_1, заступник начальника відділу освіти Джанкойської міської ради, будучи головою тендерного комітету для організації та проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, тобто посадовою особою, уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій неналежно виконала свої посадові обов'язки внаслідок неякісного до них відношення, а саме при проведенні тендеру не прийняла заходів до належної перевірки тендерних документів учасників тендеру, та скасуванню торгів, чим державним інтересам була спричинена істотна шкода у вигляді матеріальної шкоди відділу освіти Джанкойської міської ради, яка полягає в зайвих виплатах на суму 33261 грн. 48 коп. при виконанні договірних зобов'язань з ПП «Восток-Юг» по постачанню м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці. Тим самим вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК України.

Позов Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах Джанкойської міської ради про відшкодування завданої шкоди залишений без розгляду.

Позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача шкоди, спричиненої злочином.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст. ч.1 ст.1166 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за допомогою дослідження показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Постановою Джанкойського міськрайонного суду №1-345/2011 від 29.07.2012 року, яка набрала законної сили, встановлено факт вчинення відповідачем дій, що мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, чим завдано шкоду державі в особі Джанкойської міської ради, яка полягає в зайвих виплатах на суму 33261 грн. 48 коп.

На підставі клопотання, заявленого підсудною ОСОБА_1 щодо застосування до неї акту амністії, п. «г» ст. 1 Закону Україн6и «Про амністію» ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, провадження у справі закрито внаслідок акту амністії.

Таким чином, суд вважає, що факт спричинення шкоди внаслідок вчинення злочину відповідачем є доведеними.

Відповідач та її представник в судовому засіданні визнали, що діями відповідача спричинена шкода державі в особі Джанкойської міської ради, однак не згодні з розміром спричиненої шкоди.

Суд не може погодитися з запереченнями відповідача щодо розміру спричиненої шкоди з огляду на наступне.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року, у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 6-1 КПК України суд вправі звільнити засудженого від відбування покарання внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році» особи, до яких застосовано дію даного закону, не звільняються від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Таким чином, виходячи із змісту вказаних норм застосування амністії передбачає наявність вини особи в інкримінованому їй злочині і не є реабілітуючою підставою при звільненні від кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого.

Відповідач як на підставу заперечень посилається на те, що вона визнала себе винної тільки в тому, що порушила порядок проведення тендеру, однак із сумою спричиненої шкоди не згодна, про що зазначила в заяві про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2011 році».

Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Таким чином, у даному випадку звільнення від кримінальної відповідальності не вказує на виправдання особи, визнання її невинною у скоєнні дій, що підпадають під ознаки злочину. У даному випадку чинний КПК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому підстави звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими. Вирішенню питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності має передувати повне і точне встановлення фактичних обставин справи і правильна кваліфікація вчиненого діяння.

Диспозицією ч. 1 ст. 367 КК України визначено склад злочину як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до п. 3 Примітки до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364. 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з п. 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який діяв на час вчинення злочину (втратив чинність 02.12.2010 року), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року.

Підпунктом 6.1.1 статті 6.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року №835-IV розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2009 року встановлено в сумі 605 гривень.

Таким чином на час вчинення злочину істотною є шкода у розмірі від 30250 грн. та більше.

Суд зауважує, що відповідач не використала передбачене кримінально процесуальним законом право на доведення своєї невинуватості, оскільки в разі спричинення шкоди в розмірі 16340 грн. 13 коп., як наполягає відповідач буде відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 367 КК України, в якому визнала себе винною ОСОБА_1

У зв'язку з викладеним, суд критично оцінює доводи відповідача щодо невстановлення її вини у скоєнні кримінально караних дій, невизнання нею своєї вини.

Постанова про закриття провадження у справі згідно положень ст.ст. 124, 129 Конституції України є обов'язковою для виконання на всій території України. Тому вказану постанову слід оцінювати як один з доказів вчинення відповідачем винних дій у заподіянні позивачам майнової шкоди. Постанова суду про закриття кримінальної справи, яка набрала законної сили, є письмовим доказом, який містить фактичні дані, на підставі яких суд встановив наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги позивача, а також належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, встановлює факт вчинення дій, що підпадають під ознаки злочину, вину особи у їх вчиненні. Відповідач вказану постанову про закриття щодо неї кримінальної справи не оскаржувала, тобто з нею погодилася.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок по доказуванню обставин, викладених у позові, покладений саме на позивача. Разом з тим, суд вважає, що ст. 1166 ЦК України передбачає загальні підстави стягнення шкоди, в даному випадку встановлено, що відповідач згідно розпорядження Джанкойської міського голови від 26.12.2002 року прийнята на посаду заступника завідуючого відділом освіти Джанкойської міської ради, згідно постанови суду шкода спричинена державі в особі Джанкойської міської ради злочинними діями відповідача у зв'язку з виконанням покладених не неї обов'язків.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31.03.1989 року роз'яснено, що, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну злочином підприємству, установі, організації, з якими вони перебували у трудових відносинах, визначається згідно з статтями 130-138 КЗпП України.

У випадках заподіяння шкоди особою, що не перебуває з підприємством, установою, організацією у трудових відносинах, а також при заподіянні шкоди громадянам суд керується нормами ЦК України, що регулюють зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Таким чином застосуванню підлягають спеціальні норми.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, щодо меж відповідальності в розмірі середнього заробітку, передбачених п.2 ст. 133 КЗпП України, оскільки в даному випадку шкода спричинена злочином, та відповідальність в цьому разі наступає відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.

При цьому суд вважає, що це не є виходом за межи позову, оскільки згідно зі ст.ст.118-120 ЦПК України, підставами позову, що їх відповідно до ст.11 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму матеріального закону. Тому, в разі неправильного посилання позивача на норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує ту норму, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

До того ж з тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути суму шкоди з ОСОБА_1, яка була спричинена її діяннями, які переслідуються у кримінальному порядку.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір у розмірі 332 грн. 61 коп.

На підставі вищевикладеного, ст. 1116 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, керуючись ст.ст.ст. 10,57, 60, 61, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Джанкойської міської ради матеріальну шкоду, заподіяну вчиненням злочину в розмірі 33261 (тридцять три тисячі двісті шістдесят однієї) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 332 грн. 61 коп.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. А. Старова