Рішення № 2498158, 20.06.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.08 Справа № 20/256д/08

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Приватного підприємства “Агротон”, м.Запоріжжя

до відповідачів: 1.Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного Банку “БІГ Енергія”, м.Запоріжжя

2.Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, Одеська область, м.Южне

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Богдановський А.Б. (директор);

Лісняк Я.В. (дов №б/н від 15.10.2007р.);

Вишневецька Ю.В. (дов.№б/н від 03.12.2007р.)

Від відповідача-1 -не з'явився;

Від відповідача-2 -не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу №FLT-52-07-05 від 06.03.2007р., укладеного між ВАТ Банк “Біг Енергія” в особі Запорізької філії та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/256д/08, судове засідання призначено на 20.05.2008р. На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні 20.05.2008р. оголошено перерву до 26.05.2008р., потім -до 29.05.2008р. Ухвалою суду від 29.05.2008р. розгляд справи відкладено на 10.06.2008р., потім оголошено перерву до 11.06.2008р. Ухвалою голови господарського суду від 11.06.2008р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжений на один місяць -до 11.07.2008р. Ухвалою суду від 11.06.2008р. розгляд справи відкладено на 20.06.2008р.

За клопотанням позивача судовий процес фіксується за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 20.06.2008р. за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача надійшла заява про уточнення підстав позову, яка в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду. Предметом розгляду є позовні вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу №FLT-52-07-05 від 06.03.2007р., укладеного між ВАТ Банк “Біг Енергія” в особі Запорізької філії та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, які мотивовані наступним. 02.07.2005р. між ПП “Агротон” (позивач) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. (відповідач-2) був укладений договір фінансового лізингу №А0251, згідно з яким позивач передав відповідачу-2 у фінансовий лізинг строком до 02.07.2010р. сільськогосподарську техніку, а саме: комбайн зернозбиральний CLAAS Lеxіon 460, зав.НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2. 12.07.2006р. між позивачем та ВАТ “Банк “БІГ Енергія” (відповідач-1) укладений договір факторингу валютних цінностей №05FLT/52-07-05, згідно з яким позивач відступив відповідачу-1 право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів відповідачем-2 за вищезазначеним договором лізингу. В якості забезпечення виконання відповідачем-2 його зобов'язань по сплаті лізингових платежів на користь відповідача-1, між позивачем та відповідачем-1 12.07.2005р. був укладений договір застави №05FLT/52-07-05, згідно з яким позивач, виступивши майновим поручителем відповідача-2, передав відповідачу-1 в заставу передане в лізинг майно. У зв'язку з тим, що відповідач-2 начебто порушив зобов'язання по сплаті лізингових платежів перед відповідачем-1, останній самовільно вилучив лізингове майно та продав його відповідачу-2 на підставі спірного договору купівлі-продажу. При укладенні договору купівлі-продажу відповідач-1 керувався ч.5 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Позивач наполягає, що дії відповідача-1 є незаконним з наступних підстав. Згідно з ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Для примусового продажу товару ОСОБА_1 його самостійного (проти волі власника) продажу відповідач-1 повинен був мати право на укладення такого договору відчуження. У відповідності до ч.1 ст.574 ЦК України, ст.1 Закону України “Про заставу”, ст.3 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у випадку реалізації предмета застави право самостійного продажу заставодержателем заставленого майна може бути встановлено виключно на підставі умов договору застави, а також законодавства, яке регулює взаємовідносини при реалізації заставленого майна. Договором застави таке право відповідача-1 не встановлено. Навпаки, у договорі прямо визначена умова продажу предмету застави заставодавцем (п.п.3.1-3.7) Згідно з п.3.2 договору застави, у разі прийняття заставодержателем рішення про звернення стягнення на предмет застави він письмово повідомляє про це заставодавця, який в цьому разі повинен виконати п.2.4.1 договору застави і вилучає предмет застави у боржника. В порушення п.2.4.1 відчуження заставленого майна здійснювалося не позивачем, як заставодавцем, і не за його довіреністю. Згідно з ч.1 ст.27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжував, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. У відповідності до ст.2 зазначеного Закону майновий поручитель, тобто позивач згідно з договором застави, також є боржником. Проте відповідач-1 такого повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання позивачу не направляв. Твердження відповідача-1 про те, що право на відчуження заставленого майна виникло у нього на підставі ч.5 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є хибним. Ця стаття не надає прав на укладення договору відчуження, а визначає лише порядок та спосіб його укладення у випадку наявності такого права у заставодержателя, та визначає, що такий договір є підставою для перереєстрації заставленого майна. Порушення заставодавцем вищезазначених вимог ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, якими передбачено права заставодержателя на продаж заставленого майна, обумовило в момент укладення спірного договору купівлі-продажу відсутність у нього права на здійснення такого правочину. Крім того, згідно з п.2.23 “Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів”, погоджених 11.06.2004р. з Міністерством внутрішніх справ України та зареєстрованих 23.06.2004р. в Міністерстві юстиції України за №772/9371, відчуження машин, які не зняті з державного обліку, не допускається. Таким чином, відчуженню предмету застави (сільськогосподарської техніки) у будь-якому разі повинне передувати її зняття з державного обліку. Невиконання відповідачем-1 зазначених вище умов договору застави, а також спеціальних норм цивільного законодавства вказує на те, що у нього було відсутнє право самостійного укладати договір купівлі-проваджу. А відсутність права на укладення договору вказує на те, що зміст цього правочину суперечить нормам цивільного законодавства, що є підставою для недійсності правочину, як то передбачено ч.1 ст.203 ЦК України. Оскільки згідно вищевикладених обставин у відповідача-1 було відсутнє право на укладення спірного правочину, позивач вважає, що у нього був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, а також необхідної господарської компетенції на укладення спірного договору відчуження майна. Як зазначено в преамбулі спірного договору, відповідач діяв від імені позивача. Тобто, позивач таким чином, набуває статусу учасника право чину. В той же час, позивач не уповноважував відповідача-1 на укладення спірного договору, а навпаки заперечував про його укладення. Таким чином, спірний правочин не є вільним для позивача, і не відповідає його внутрішній волі. Усі ці обставини , на думку позивача, є підставою для визнання спірного правочину недійсним у відповідності до ст.215 та ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України. Просить задовольнити позовні вимоги на підставі договору застави, ст.215, ч.ч.1,2,3 ст.203, ч.1 316, ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст. 525, 526, 599, ч.1 ст.574, 629, ст.658 ЦК України, ч.1 ст.134, ч.ч.1,2,7 ст.193, ч.1 ст.207 ГК України, ст.ст. 2, ч.1 ст.27, ч.3 ст.28, ч.ч.1,5 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Відповідач-1 ВАТ “БІГ енергія” в особі Запорізької територіальної філії проти позову заперечив, мотивуючи наступним. ПП “Агротон” виступило майновим поручителем ФОП ОСОБА_1. та в забезпечення виконання останнім зобов'язань за договором фінансового лізингу №А0251 від 02.07.2005р., право вимоги за яким перейшло до відповідача-1, передало в заставу банку рухоме майно: зернозбиральний комбайн CLAAS Lеxіon 460, зав.НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2. Право власності позивача на предмет застави підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини від 01.08.2005р. серія НОМЕР_3, виданим інспекцією державного технічного нагляду Запорізької обласної державної адміністрації та балансовою довідкою ПП “Агротон”. Відповідно до п.3 ст.577 ЦК України та ст.11 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” Банком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано приватне обтяження майна, яке є предметом договору застави №05FLT/52-07-05 від 12.07.2005р., про що свідчить витяг від 05.08.2005р. №4334885. Згідно з ст.1082 ЦК України листом від 06.09.2005р. №5393 Банком було направлено повідомлення ФОП ОСОБА_1. ФОП ОСОБА_1. зобов'язання за договором лізингу не виконував, починаючи з лютого 2006р., що підтверджується банківськими виписками. Згідно з п.2.1.3 п.2.1 договору застави Банк (Заставодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі несплати боржником лізингових платежів. Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” Банком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг від 19.01.2007р. №10926980) зареєстроване звернення стягнення на предмет застави. 19.01.2007р. Банком на адресу ПП “Агротон” в порядку ст.27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” було направлено повідомлення №209 про порушення боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу від 02.07.2005р. №А0251 з вимогою виконати порушене зобов'язання або передати Банку предмети забезпечувального обтяження. На виконання вказаного повідомлення відповідач-2 добровільно передав заставлене майно у розпорядження відповідача-1, що підтверджується актом прийому-передачі від 15.02.2007р. Згідно з ч.1 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” Банком було прийнято рішення реалізувати предмет застави. Згідно з вимогами ст.27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” Банком на адресу ПП “Агротон” було надіслано повідомлення про продаж предмету забезпечувального обтяження від 16.02.2006р. №471/1, у якому, зокрема, встановлено дату продажу -06.03.2007р. та час -10 год. 00 хв. Згідно з договором купівлі-продажу від 06.03.2007р. №FLT-52-07-05 майно, що перебувало у заставі банку, було продано ФОП ОСОБА_1. на підставі ч.5 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Передача майна покупцеві підтверджується актом прийому передачі від 06.03.2007р. № FLT-52-07-05. Таким чином, Банком під час здійснення процедури звернення стягнення на заставлене майно було дотримано всіх вимог чинного законодавства та жодним чином не порушено права власника чи третіх осіб. Крім того, відповідач-1 зазначив, що позивачем в результаті укладення договору лізингу від 02.07.2005р. №А0251 та договору факторингу від 12.07.2005р. №05FLT/52-07-05 було отримано повну суму вартості майна, що було предметом договорів лізингу та застави у розмірі 757 126,72 грн., з яких суму 408 848,43 грн. сплачено ФОП ОСОБА_1. (перший платіж за договором лізингу), 348 278,29 грн. -ВАТ Банк “БІГ Енергія” (за договором факторингу). Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 ФОП ОСОБА_1. позов не визнав у зв'язку з наступним. За договором купівлі-продажу від 06.03.2007р. №FLT-52-07-05, укладеним з ВАТ Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії, ФОП ОСОБА_1. придбав зернозбиральний комбайн CLAAS Lеxіon 460, зав.НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2 , який було передано йому за актом приймання-передачі від 06.03.2007р. Договір укладено сторонами відповідно до ст.ст.655,656,658,659,662-664,669,673 ЦК України, які регулюють правовідносини купівлі-продажу, із усіма істотними умовами, передбаченими ст.180 ГК України. За договором купівлі-продажу продавець -ВАТ Банк “БІГ Енергія” діяло від імені ПП “Агротон” на підставі ч.5 ст.30 Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Комбайн продано внаслідок звернення на нього стягнення як на предмет застави у позасудовому порядку. Згідно з п.2 ч.1 ст.26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач має право обрати на власний розсуд позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, один з яких полягає у продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження ОСОБА_1 укладення договору купівлі-продажу з іншою особою -покупцем. Позивач просить визнати договір купівлі-продажу недійсним, оскільки відповідачем-1 було порушено порядок позасудового звернення стягнення, однак така думка позивача є хибною. У ст.ст.215, 203 ЦК України та ст.207 ГК України, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, йде мова про відповідність закону саме змісту правочину, а не процедури його укладення. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 20.06.2008р. представники відповідачів не з'явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача-1.

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи у відсутність відповідачів в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2005р. між ПП “Агротон” (Лізингодавець, позивач у справі) та ПП ОСОБА_1. (Лізингоодержувач, відповідач-2) було укладено договір фінансового лізингу №А0251, згідно з умовами якого Лізингодавець зобов'язався придбати у постачальника та передати Лізингоодержувачу (користування та володіння та умовах платності) рухоме майно (техніка), а Лізингоодержувач -прийняти предмет лізингу та сплачувати встановлені договором платежі (п.п.1.1,1.3).

Згідно з Специфікацією (додаток №1 до договору) предметом лізингу був комбайн зернозбиральний CLAAS Lеxіon 460.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3 загальна вартість техніки згідно договору дорівнює 757 126,72 грн., яка встановлюється на день підписання договору, і збільшена бути не може. Перший платіж за договором фінансового лізингу складав 54% від загальної вартості техніки і становить 408 848,43 грн. Решта вартості техніки в сумі 348 278,29 грн. підлягає сплаті щомісячно впродовж 60 місяців рівними частками.

За актом приймання-передачі №А0251 від 11.07.2005р. зазначене майно, яке у відповідності до свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 та балансової довідки знаходилося у власності ПП “Агротон”, було передано у лізинг лізингоодержувачу. Згідно з актом звірки, підписаним між сторонами договору фінансового лізингу, заборгованість ПП ОСОБА_1. перед ПП “Агротон” склала 348278,29 грн.

12.07.2005р. між ВАТ Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії (Фактор, відповідач-1) та ПП “Агротон” (Клієнт) укладено договір факторингу валютних цінностей №05FLT/-52-07-05, за яким відповідач-1 за плату передав у розпорядження позивача грошові кошти, а позивач відступив право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з договору фінансового лізингу №А0251 від 02.07.2005р., укладеного між позивачем та відповідачем-2. (п.1.1).

Відповідно до п.2.1 договору факторингу сума грошових коштів, які передає Фактор в розпорядження Клієнта, склала 348 278,29 грн., які згідно з заявкою Клієнта та розпорядження начальника Запорізької територіальної філії ВАТ Банк “БІГ Енергія” були перераховані останнім за ПП ОСОБА_1. на рахунок ПП “Агротон”, що підтверджується платіжним дорученням №2389 від 12.07.2005р.

Пунктом 1.2. та пп.1.2.1 встановлено, що сума лізингових платежів, що була передана ПП “Агротон” Банку, складалася із компенсації вартості техніки -348 278,29 грн., платежу як винагороди за отриману у користування техніку, платежу як компенсації послуг зі страхування техніки у сумі та строки, встановлені графіком, зазначеному у п.3.9 договору фінансового лізингу

Цього ж дня 12.07.2005р. між відповідачем-1 та позивачем в забезпечення вчасного виконання Боржником (ФОП ОСОБА_1.) зобов'язань за договором фінансового лізингу №А0251 від 02.07.2005р. було укладено договір застави №05FLT/-52-07-05 відповідно до умов якого позивач (Заставодавець) передав в заставу відповідачу-1 (Зставодержатель) рухоме майно, вказане в п.1.2 цього договору. Згідно п.1.2 договору предметом застави є комбайн зернозбиральний CLAAS Lеxіon 460.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до ст.1082 ЦК України відповідач-1 ВАТ “Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії 06.09.2005р. направив ФОП ОСОБА_1. повідомлення №5393 про відступлення йому на підставі п.6.1.6 договору фінансового лізингу №А0251 від 02.07.2005р. права вимоги щодо одержання лізингових платежів.

Згідно з банківськими виписками, починаючи з лютого 2006р., ПП ОСОБА_1 не виконував свої зобов'язання за договором лізингу.

25.10.2006р. (№2197) відповідач-1 направив відповідачу-2 повідомлення про наявну у нього заборгованість за договором фінансового лізингу №А0251 від 02.07.2005р., та повторно 22.11.2006р. (№2471) - повідомлення про заборгованість і нараховану пеню, з вимогою погасити прострочену заборгованість.

Крім того, відповідачем-1 до матеріалів справи надано повідомлення за №209 від 19.01.2007р., яким, як стверджує останній, він повідомляв позивача про порушення боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу. Згідно зазначеного листа відповідач-1 вимагав на підставі ст.28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” виконати порушені зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження представникам ВАТ Банк “БІГ Енергія” протягом 30 днів від дати реєстрації звернення стягнення (19.01.2007р.).

Звернення стягнення за договором застави №05FLT/-52-07-05 від 12.07.2005р. було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 19.01.2007р., про що свідчить витяг №10926980.

Згідно з актом прийому-передачі 15.02.2007р. ПП ОСОБА_1. передав представнику ВАТ Банк “БІГ Енергія” комбайн, що перебував у заставі згідно з договором застави №05FLT/-52-07-05 від 12.07.2005р.

Відповідач-1 також надав повідомлення про продаж предметів забезпечувального обтяження за №471/1 від 16.02.2007р., згідно з яким він сповіщав позивача, як заставодержателя, про те, що у зв'язку з тим, що зобов'язання зі сплати лізингових платежів за договором факторингу валютних цінностей, визначені у повідомленні Банку від 19.01.2007р. вих.№471/1 залишаються невиконаними, Банк на підставі ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” має намір реалізувати предмет забезпечувального обтяження. Також в цьому повідомленні вказано місце та час проведення процедури продажу.

06.03.2007р. між ВАТ Банк “БІГ Енергія” в особі директора Запорізької територіальної філії Різноокого А.Ф., яке, як вказано в преамбулі договору, діє від імені ПП “Агротон” на підставі ч.5 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №FLT-52-07-05, на підставі якого продавець передав, а покупець прийняв у власність комбайн зернозбиральний CLAAS Lеxіon 460 за ціною 268 743,88 грн. з ПДВ. При цьому, у розділі 6 договору “Реквізити сторін” продавцем зазначено ПП “Агротон” та підписаний договір від імені продавця директором ЗТФ ВАТ Банк “БІГ Енергія” А.Ф. Різнооким. Згідно з п.2.2 договору розрахунок за придбаний товар здійснюється покупцем протягом одного дня з дати укладення цього договору ОСОБА_1 переказу коштів продавцю за реквізитами: одержувач: ЗТФ ВАТ Банку “БІГ Енергія”, рахунок №29097000044; МФО 313708, код ЄДРПОУ 24519557

Саме цей договір позивач ПП “Агротон” просить визнати недійсним.

06.03.2007р. за актом приймання-передачі товар передав ПП “Агротон” (продавець), прийняв фізична особа - підприємець ОСОБА_1. Акт підписаний від імені продавця директором ЗТФ ВАТ Банк “БІГ Енергія” А.Ф. Різнооким.

Відповідно до меморіального ордеру №1 від 06.03.2007р. ОСОБА_1. сплатив суму 268743,88грн.

Зі змісту ч.5 ст.30 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, на підставі якої, як зазначено в договорі, Банк діяв від імені ПП “Агротон” слідує, що договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.28 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою ОСОБА_1 виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Згідно з ст.30 цього Закону, обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням ОСОБА_1 продажу предмета забезпечувального

обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

 Відповідно до ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

При цьому, пунктом 3.2 договору застави №05FLT/-52-07-05 від 12.07.2005р. сторони передбачили, що у разі прийняття Заставодержателем рішення про звернення стягнення на предмет застави Заставодержатель письмово повідомляє про це Заставодавця, який у цьому разі повинен виконати п.2.4.1 цього договору. Заставодержатель вилучає Предмет застави у Боржника, та повідомляє про це заставодавця у будь-який зручний для нього спосіб.

Згідно з п.2.4.1 договору застави Заставодавець взяв на себе зобов'язання у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань Боржника за договором лізингу або зверненням Застоводержателя у десятиденний термін з дати такого звернення здійснити відчуження предмета застави на користь Заставодержателя, або передати довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі Заставодержателя.

Відповідно до п.3.3 договору застави заставодавець у десятиденний термін після одержання повідомлення про вилучення предмета застави надсилає своїх спеціалістів для технічного огляду і транспортування предмета застави до узгодженого з заставодержателем місяця зберігання та проведення подальших робіт.

Приписами ст.ст. 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У підтвердження направлення позивачу повідомлення №209 від 19.01.2007р. про порушення боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу відповідачем-1 надано реєстр №12 від 25.01.2007р., у підтвердження направлення повідомлення №471/1 від 16.02.2007р. про продаж предмету забезпечувального обтяження -реєстр №25 від 16.02.2008р. При цьому, відповідач-1 пояснив, що оригінали зазначених реєстрів були знищені за закінченням терміну зберігання та у підтвердження надав протокол №1 від 01.04.2008р. У процесі розгляду справи відповідач-1 надав копії реєстрів поштових відправлень №12 та №25, засвідчених на його прохання Запорізьким відділенням спецзв'язку, з яким у нього був укладений договір на послуги спецзв'язку №175. При цьому пояснив, що для завірення він надав зроблені ним ксерокопії документів.

Однак, позивач отримання від Банку зазначених повідомлень заперечив, в свою чергу надав відповідь №09/05-464 від 29.05.2008р. (а.с.116) Запорізького обласного вузла спеціального зв'язку, надану на адвокатський запит, згідно з якою останній офіційно повідомив наступне. 25.01.2007р. від представника ЗТФ ВАТ Банк “БІГ енергія” за договором №175 на послуги спеціального зв'язку були прийняті для відправлення до ПП “Агротон” листи №207 та №208, реєстр №12, квитанція 25,16. 16.02.2007р. було прийнято до ПП “Агротон” лист №471, реєстр №25, квитанція 25. Записи про відправлення листів за №209 від 25.01.2007р. та №471/1 від 16.02.2007р. у вищезазначених реєстрах відсутні. В підтвердження зазначеної інформації до зазначеного повідомлення додано засвідчені копії реєстрів (а.с. 117, 118).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” боржник - особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувала зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать, що в порушення п.п. 3.2 договору застави, ст.27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” відповідач-1 (Заставодержатель) не повідомив позивача (Заставодавця, майнового поручителя) про своє рішення про звернення стягнення на предмет застави, а позивач, в свою чергу, не видавав уповноваженій особі Заставодержателя довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави.

Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ст.134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосувати передбачені законом наслідки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1,2,3 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з  ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача, який визначений стороною спірного договору, про визнання недійсним договору купівлі-продажу №FLT-52-07-05 від 06.03.2007р. обґрунтованими та доведеними, оскільки договір суперечить наведеним вище нормам законодавства, порушує права позивача як власника майна. З цих же підстав спростовуються ствердження відповідачів, що у ст.ст.215, 203 ЦК України та ст.207 ГК України, на які позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, йде мова про відповідність закону саме змісту правочину, а не процедури його укладення. Отримання позивачем в результаті укладення договору лізингу та договору факторингу повної суми вартості майна, на що звертає увагу відповідач-1, не дає підстав для порушення його прав як власника майна.

Вирішуючи питання щодо застосування реституції відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3, суд не вбачає підстав для застосування реституції у зв'язку з наступним. На підставі спірного договору відповідач -2 сплатив на рахунок відповідача -1 суму 268743,88грн., у той же час позивач отримав від відповідача-1 за договором факторингу суму 348278,29грн. Комбайн зернозбиральний CLAAS Lеxіon 460 переданий за договором фінансового лізингу позивачем відповідачу-2 (до 02.07.2010р), доказів розірвання цього договору суду не надано.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним у повному обсязі договір купівлі-продажу №FLT-52-07-05 від 06.03.2007р., укладений між Відкритим акціонерним товариством Банк “БІГ Енергія”, яке діяло через Запорізьку територіальну філію Відкритого акціонерного Банку “БІГ Енергія” в якості покупця та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в якості покупця.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” (69035, м.Запоріжжя, вул..Сталеварів,19, код ЄДРПОУ 24519557) на користь Приватного підприємства “Агротон” (69060, м.Запоріжжя, вул. Івана Богуна, буд..117, код ЄДРПОУ 31476606) суму 42 грн. 50 коп. витрат на державне мито, суму 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства “Агротон” (69060, м.Запоріжжя, вул. Івана Богуна, буд..117, код ЄДРПОУ 31476606) суму 42 грн. 50 коп. витрат на державне мито, суму 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л. П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 25.07 .2008р.