Рішення № 24977714, 26.06.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.

Справа № 5027/336/2012

за позовом приватного підприємства “Бізон-Тех 2006”, м. Запоріжжя

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат”, с. Мамаївці, Кіцманський район, Чернівецька область

про стягнення заборгованості в сумі 158 389,60 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача –не з’явився

від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство “Бізон-Тех 2006” звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” про стягнення заборгованості в сумі 158 389,60 грн., у тому числі 81 784,00 грн. основного боргу, 27 535,20 грн. штрафу, 49 070,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно умов укладеного між сторонами договору поставки насіння № КГ-Н-95 від 10.05.2011 р. позивач поставив відповідачу товар зазначений у видаткових накладних № ЗП4282 від 17.05.2011 р., № ЗП4350 від 19.05.2011 р. та специфікації, а відповідач порушив умови договору про своєчасну оплату отриманого товару, внаслідок чого заборгував суму позову.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.06.2012 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 14.06.2012 р. за участю представників сторін, позивача зобов’язано надати витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію відповідача станом на червень місяць 2012 р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на червень місяць 2012 р.; докази часткової сплати боргу; відповідача - відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.06.2012 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, частковим невиконанням позивачем вимог ухвали від 01.06.2012 р., невиконанням відповідачем вимог ухвали від 01.06.2012 р., розгляд справи відкладено на 26.06.2012 р.

25.06.2012 р. господарським судом Чернівецької області отримано пояснення позивача на предмет позову в яких він просить розглянути справу з наявними матеріалами без участі представника позивача.

У судове засідання 26.06.2012 р. представник позивача не з’явився.

Всі ухвали господарського суду були направлені відповідачу за на його юридичну адресу: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. Кіцманська, 44, яка зазначена у позовній заяві та міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Факт отримання відповідачем ухвал суду підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 26, 36), проте відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Поряд з цим відповідач в ухвалі від 14.06.2012 р. попереджався, що у випадку ненадання витребуваних доказів та неприбуття без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи буде вирішено без його участі та на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.

10.05.2011 року між приватним підприємством “Бізон-Тех 2006” (Постачальник, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” (Покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки насіння №КГ-Н-95 (далі –договір).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір поставки насіння №КГ-Н-95, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевказане, станом на день розгляду справи договір поставки насіння №КГ-Н-95 є дійсним.

Пунктами 1.1.,1.2. Договору встановлено, що у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, Постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність Покупця насіння для сівби (надалі “насіння” або “товар”), а Покупець зобов’язується приймати цей товар та оплачувати його. Усі поставки Постачальником Покупцю насіння до кінця року в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Якщо Сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки насіння Покупцю, то цей Договір продовжує регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступному році аж до укладання нового договору поставки.

Відповідно до п. 2.1. Договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, які є невід’ємними його частинами.

Пунктами 4.1., 4.3. Договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2000 року) - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 (два), якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку товару Покупцем із складу Постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися Постачальником, про що він повинен завчасно повідомити Покупця. Покупець повинен письмово повідомити Постачальника не менші ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження. Дата (строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару.

Згідно п. 5.1., 5.2. Договору Покупець зобов’язується оплатити Постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях, а також зобов’язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим Договором. Якщо в Специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника. Ця умова також діє, якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація. Оплата Товару здійснюється Покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір.

12.05.2011 р. між сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору (а.с. 12) в якій сторони визначили, що позивач має поставити відповідачу 308 п.од. насіння кукурудзи на загальну суму 183 568,00 грн. крім того, в даній Специфікації зазначено, що умови та місце поставки (передачі) товару: EXW (згідно Інкотермс у редакції 2000 року) - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 (два). Товар оплачується Покупцем повністю на умовах попередньої оплати в порядку, вказаному у Договорі, та в такий строк: не пізніше “13” травня 2011 року. Суми платежів підлягають індексації згідно із Договором. Поставка товару здійснюється тільки після одержання Постачальником повністю зазначеного вище платежу (з урахуванням суми індексації ціни Товару).

На виконання умов вказаного Договору поставки насіння №КГ-Н-95 та Специфікації №1, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 183 568,00 грн., що підтверджено копіями видаткових накладних № ЗП4350 від 19.05.2011 р. на суму 67 348,00 грн , № ЗП4282 від 17.05.2011 р. на суму 116 220,00 грн., копією довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯОП №2 від 06.05.2011 р. (а.с. 13-14).

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Діюче законодавство передбачає, що згідно статті 265 Господарського кодексу України у відношенні до поставок застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України щодо договору купівлі-продажу, які регулюються нормами глави 54 Цивільного кодексу України.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу встановлений статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач, у встановлений п. 5.1. договору строк, кошти сплатив тільки частково, а саме 16.05.2011 р. 91 784,00 грн. та 12.10.2011 р. 10 000,00 грн., що підтверджується копіями виписок банку по особовому рахунку (а.с. 43-44).

Таким чином, станом на день подання позову до суду борг відповідача перед позивачем становить 81 784,00 грн.

Оскільки в судовому засіданні доведено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті коштів за поставлений товар, тож з останнього слід стягнути 81 784,00 грн. основного боргу.

Пунктом 8.5. Договору встановлено, що згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП - (СППх 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СПП –сума простроченого платежу; Д- кількість календарних днів прострочення платежу.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Разом із тим, за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 8.1.3. Договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі 0,05 % за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного суду України від 12.12.2011 р. №3-132гс11.

Однак, враховуючи те, що станом на день розгляду справи п. 8.5. Договору є дійсним, а також те, що позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача пені, суд, перевіривши правильність розрахунку суми процентів за користування чужими грошовими коштами (а.с. 23), прийшов до висновку, що є правомірним нарахування 49 070,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а тому дана вимога позивача підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 27 535,20 грн., суд встановив.

Крім того, пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов’язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов’язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Поряд з цим, в пункті п. 8.2. Договору сторони зазначили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов’язанням Сторони згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 (трьох) років.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 23) сума штрафу становить 27 535,20 грн.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням того, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов’язань, суд, перевіривши правильність здійснення розрахунку штрафу, прийшов до висновку, що дана вимога позивача відповідає вимогам договору та цивільного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічну позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року № 06/5026/1052/2011.

За таких обставин справи позов слід задовольнити та стягнути з відповідача 81 784,00 грн. основного боргу, 27 535,20 грн. штрафу, 49 070,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мамаївський агропромисловий комбінат” (Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. Кіцманська, 44, код 32898324) на користь приватного підприємства “Бізон-Тех 2006” (м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, код 34216986) 81 784,00 грн. основного боргу, 27 535,20 грн. штрафу, 49 070,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 167,80 грн. судового збору.

Повне рішення складено 26.06.2012 р.

Суддя М.О. Гурин